Справа №461/2170/21
02 квітня 2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, студента, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130, ст.124, ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
10.03.2021 о 18 годині 16 хвилин у м. Львові на перехресті вул. Снопківська-Волоська ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager №0114 у присутності двох свідків (результат тесту 1,52 проміле) тест №908 від 10.03.2021 року.
Крім цього, 10.03.2021 о 18 годині 16 хвилин у м. Львові на перехресті вул. Снопківська-Волоська ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважним не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Mersedes-Benz 230 д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв на місці. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.
Також, 10.03.2021 року о 18 годині 16 хвилин у м. Львові на перехресті вул. Снопківська-Волоська ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 без права керування транспортними засобами.
ОСОБА_1 в судовому засіданні фактів порушень визнав.
Потерпілий в ході судового розгляду підтвердив обставини наведені у протоколі серії ААБ №105821 стосовно ДТП, у якій автомобілі отримали механічні ушкодження.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Адміністративні матеріали складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, у зв'язку чим підлягають об'єднанню в одне провадження.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (п. 2.1а ПДР).
Відповідно до п.2.3б ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п.12.1 ПДР).
Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (п.13.1 ПДР).
Також, з 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VIII(далі Закон №2617-VIII). Підпунктом 4 пункту 1 розділу І Закону №2617-VIII ст.130 КУпАП викладена в новій редакції, якою виключена відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі відповідальність водіїв транспортних засобів).
Разом з цим, підпунктом 171 пункту 2 розділу І Закону №2617-VIII Кримінальний кодекс України (далі КК) доповнений статтею 286-1, якою встановлена кримінальна відповідальність водіїв транспортних засобів. У зв'язку з тим, що відповідальність водіїв транспортних засобів, по суті, була криміналізована та передбачена можливість застосування кримінального покарання, а також у зв'язку з тим, що санкція за таке порушення була підвищена (збільшений розмір штрафу та строк додаткового покарання), то відповідальність водіїв транспортних засобів посилена.
Незважаючи, що Закон №2617-VIII набрав чинності з 01 липня 2020 року, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»» від 17 червня 2020 року №720-IX (далі Закон №720-IX) (розділ ІІ) передбачений особливий порядок набрання ним чинності, тобто з дня набрання чинності Законом №2617-VIII, Закон №720-IX все ж набрав чинності в силу п.4 Указу Президента України від 10 червня 1997 року з дня його опублікування в офіційному друкованому виданні, а саме у газеті «Голос України» за №110 від 03 липня 2020 року.
Вказаним Законом №720-IX були внесені зміни до Закону від №2617-VIII. Зокрема, відповідно до абз.6 п/п.2 п.117 розділу І Закону від №720-IX п/п.171 п.2 розділу І Закону №2617-VIII, яким КК доповнений новою статтею 286-1, виключений. Також, відповідно до абз.1 п/п.1 п.117 розділу І Закону №720-IX виключений п/п. 4 п.1 розділу І Закону №2617-VIII, яким ст. 130 КУпАП викладена в новій редакції та з якої виключена відповідальність водіїв транспортних засобів.
Таким чином, з 03 липня 2020 року ст.130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом №2617-VIII.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є : наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п. 12 розділу ІІ Інструкції). Відповідно до п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п. 6 Розділу ІІ Наказу № 1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад вказаних вище адміністративних правопорушень що підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №196885 від 10.03.2021 року, серії ААБ №105821 від 10.03.2021 року, серії ДПР18 №196886 від 10.03.2021 року, до яких у ОСОБА_1 зауважень та доповнень не було, даними газоаналізатора Drager №0114, у присутності двох свідків (результат тесту 1,52 проміле) тест №908 від 10.03.2021 року, відеоматеріалом фіксації порушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння у присутності двох свідків, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів від 10.03.2021, поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , довідкою з інформаційного порталу Національної поліції України, відповідно до якої відомості про отримання посвідчення водія ОСОБА_1 відсутні, рапортом працівника поліції від 10.03.2021 року, схемою місця ДТП, поясненням ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді.
Як встановлено судом, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124, ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена повністю.
ОСОБА_1 в ході розгляду справи вказаних у протоколі обставин не спростував, як і не здобуто доказів які ставлять під сумнів встановлені судом вищенаведені обставини або свідчать про недопустимість чи неналежність вищевказаних досліджених в ході розгляду справи доказів.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно ст .36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до ст.13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст.24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;попередження; доган або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчинених правопорушень, наслідки ДТП у вигляді спричинення матеріальної шкоди потерпілому, беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування положень статтею 24-1 КУпАП, а тому на підставі ст.ст. 13, 36 КУпАП, з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, тобто стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених - ст.130 КУпАП.
При цьому, згідно з положеннями п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП, суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Таким чином, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що особа відносно якої складено протокол посвідчення водія не отримувала, тобто на мала права керування транспортним засобом, з врахуванням вищенаведених положень, вважаю, що стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами застосуванню не підлягає.
Крім того, ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з особи яка притягається до відповідальності на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 454,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 36, 124, 126, 130, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124, ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 454 гривні 00 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.