Справа № 713/2627/20
Провадження №2/713/155/21
іменем України
01.04.2021 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Кириляк А.Ю., за участю секретаря Матейчук Л.Ю. за участі сторін, представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача : ОСОБА_4 про стягнення і збільшення боргу в зв'язку з інфляційними процесами,-
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача : ОСОБА_4 про стягнення і збільшення боргу в зв'язку з інфляційними процесами.
В позові вказує, що 18.07.2017 р. відповідач позичав у нього 30000 грн. на весілля дочки, він надав власноручну розписку. Після весілля він обіцяв віддати йому всі 30000 грн., чого не зробив, віддав 19.12.2019 р. 2000 грн. і 8.11.2020р. - 1500 грн., 24.12.2020 р. 8500 грн. На його багаторазові звернення про повернення 18000 грн. він говорить,що у нього немає грошей.
23.11.2020 року звернувся у поліцію м. Вижниця з проханням допомогти у поверненні боргу, де йому порекомендували звернутися до суду з цивільним позовом .
Просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 жителя АДРЕСА_1 на його користь борг у розмірі 18000 грн., індекс інфляції за період прострочення з 18.07.2019 р. по 08.11.2020 р. в сумі 6489,14 та 3% річних 2930,13 грн., також судовий збір 840, 80 грн.
В судовому засіданні позивач зменшив позовні вимоги у зв'язку з частковим погашенням заборгованості просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 жителя АДРЕСА_1 на його користь 19919,27 гривень, з них: борг у розмірі 10500,00 грн., індекс інфляції за період прострочення з 18.07.2019 р. по 08.11.2020 р. в сумі 6489,14 та 3% річних 2930,13 грн., також судовий збір 840, 80 грн.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали вказували, що позивач вніс виправлення у розписку з 10000 гривень, які він взяв у відповідача на 30000 гривень, вважали що дана розписка є недопустимим доказом. Посилалися на те, що він з дружиною протягом 2019 -2021 років повернув позивачу 19500 грн., однак про відсотки жодним чином в розписці і при тому, як вони позичали кошти обговорено не було. Крім того вказував, що він з дружиною 24.12.2020 року сплатили позивачу 8500 гривень, 02.02.2021 року 7500 грн.,19.12.2019 року 1500 грн., 08.11.2020 року 1500 грн., однак позивач все рівно вважає, що він з дружиною винні йому 20000 гривень.
Третя особа на стороні відповідача : ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, вказувала на те, що з чоловіком повернули всі кошти, а позичали тільки 10000 гривень.
За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні в якості свідків було допитано відповідача: ОСОБА_3 та третю особу : ОСОБА_4 , які надали наступні покази: що в розписці позивач самостійно зробив виправлення вони брали в борг у ОСОБА_2 тільки 10000 грн., а не 30000 грн..
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
Позивач в обґрунтування позивних вимог посилається на розписку , яку надав відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 18.07.2017 року, що вони позичають у ОСОБА_2 30000 гривень.
Крім того позивач звернувся до Вижницького ВП щодо повернення грошових коштів ОСОБА_3 ..
Згідно листа Вижницького ВП від 03.12.2020 року за № 7677 вказано, що за проведеною перевіркою , встановлено, що в даній події відсутні ознаки будь-якого правопорушення та вбачаються цивільно-правові відносини. Для вирішення повернення грошових коштів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рекомендують звернутись з цивільним позовом до суду.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно дост.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши зміст розписки, судом встановлено, що в ній міститься порушення вимог ст. 1046 ЦК України, згідно якої позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), оскільки з тексту вбачається, у розписці містяться виправлення з 10000 грн. на 30000 грн.. Умови та строки виплати часток боргу та пені взагалі не визначені .
Однак в даній розписці вбачаються виправлення, які суттєво змінюють зміст даної розписки.
Разом з цим, порушенням основної вимоги законодавства суд вважає відсутність у позивача в оригіналі боргової розписки посилання про повернення оспорюваних сум, що свідчило би про те, що боргове зобов'язання відповідачем не виконане.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність боргових зобов'язань відповідача перед ним.
За таких обставинах суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 264-265, 274, 275, 279 ЦПК України, ст.. ст. 545, 1046, 1047, 1049 ЦК України суд,-
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача : ОСОБА_4 про стягнення і збільшення боргу в зв'язку з інфляційними процесами,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Вижницький районний суд до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А. Ю. Кириляк