Справа № 710/1118/20
Провадження № 2/710/42/21
30.03.2021 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Симоненко О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Бараненко А.В.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
До Шполянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, в будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що є власником будинку АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстровані відповідач, який не є членом сім'ї позивача, та її внук, ОСОБА_3 .. Відповідач не проживає у вказаному будинку з моменту реєстрації, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, його особистих речей у будинку немає, житлом не цікавиться. Перешкод у користуванні житлом позивач та інші члени сім'ї відповідачу не чинили. Відповідач створює перешкоди для позивача у реалізації права користування та розпорядження будинком, позивач не може оформити житлову субсидію і не може надати довідку про доходи відповідача до органів соціального забезпечення.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 05.10.2020 року, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального провадження.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 21.01.2021 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач підтримала позов. Пояснила, що вона не перебуває з відповідачем у родинних відносинах, де він перебуває їй не відомо. Зазначила, що реєстрація відповідача перешкоджає їй у вільному користуванні майном, зокрема вона не може оформити субсидію, у майбутньому має намір відчужити майно.
Відповідач у суд не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до положень п.2 ч.7 та ч.11 ст. 128 ЦПК України.
30.03.2021 року судом постановлено ухвалу про проведення судового розгляду у заочному порядку.
Заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20.10.2000 року державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори Курінним В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1795, є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.8).
Вказана обставина також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7473178 від 09.06.2005, виданого Шполянським виробничим підрозділом Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації(а.с.9).
Із будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 , вбачається , що у вказаному будинку зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.04.2002 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24.09.2004 року (а.с.11-13).
Згідно з довідкою виданою головою вуличного комітету, підпис якого стверджений секретарем Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області від 04.09.2020, ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але за даною адресою не проживав і не проживає (а.с.10).
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Особа має право на захист порушеного права у спосіб визначений законом або договором. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі №638/13030/13 від 25.07.2018 року, предметом розгляду якої було питання про усунення перешкод у користування житловим приміщенням, виселення.
У п.33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що відповідно до положень ст.ст.391, 396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Верховний суд України у постанові від 16.11.2016 у справі № 6-709цс16, предметом розгляду якої було (визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації), дійшов висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї.
Суд установив, що позивач є власником житлового будинку, а отже вона має право вимагати усунення перешкод у користуванні ним.
Право власності передбачає, що саме власник майна визначає коло осіб, яким слід надати право користування ним у порядку визначеному чинним законодавством.
Судом також установлено, що матеріали справи не містять доказів, того що відповідач є членом сім'ї власника будинку, такі обставини заперечує і позивач у справі, тому, ураховуючи наведені обставини, норми ст. 405 ЦК України, на які зокрема посилається позивач, у даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки регулюють відносини між власником житла та членами його сім'ї щодо втрати права користування таким житлом. Правовідносини, які склались між сторонами регулюються нормами ст.ст. 383,391ЦК України.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично не проживає за вказаною адресою з моменту реєстрації, що підтверджується довідкою виданою головою вуличного комітету, а також показами свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Тобто, відповідач не вселявся у вказаний будинок, свої речі там не зберігає і не користується ним, витрати, пов'язані з оплатою комунальних послуг не несе. Доказів щодо наявності у відповідача домовленості з позивачем щодо збереження за ним права користування цим житловим приміщенням суду не надано.
Залишаючись зареєстрованим у спірному будинку, власником якого є позивач, при цьому є сторонньою для неї особою, яка перешкоджає позивачу належним чином користуватися, володіти і розпоряджатися вказаним житловим приміщенням, відповідач порушує права позивача, як власника.
Визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком, в який він не вселявся та не користувався і з яким відповідача пов'язує тільки реєстрація місця проживання, що згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не може бути умовою реалізації прав і свобод, не є надмірним втручанням держави у право на житло у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року у контексті відповідності практиці Європейського суду з прав людини.
Враховуючи встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Відповідно до ст. 7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні » зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265,280-284, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , інші дані про особу суду невідомі, судовий збір в сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання та реєстрації : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 23.12.1997 року Шполянскьим РВ УМВС України в Черкаській області.
Заочне рішення може бути переглянуте Шполянським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 05.04.2021 року.
Суддя О.В. Симоненко