Справа № 645/6004/20
Провадження № 2/645/445/21
30 березня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Горпинич О.В.,
за участю секретаря Іванії К.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розстрочення сплати заборгованості за аліментами, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, яким просить розстрочити сплату заборгованості по аліментам, яка виникла за період з квітня 2012 року по липень 2020 року, стягнутих з нього рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.06.2012 року на користь відповідача на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття, починаючи з 10.04.2012 року по 1000 грн.. В обґрунтування позову зазналося, що 14.06.2013 року шлюб між ним та відповідачем розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова. Від подружнього життя народилася дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.06.2012 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі ј частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття, починаючи з 10.04.2012 року. Позивач зазначав, що він добровільно сплачував аліменти на утримання сина по 320 грн. на місяць при заробітній платі у розмірі 1200 грн.. Про наявність заборгованості за аліментами він дізнався випадково у травні 2020 року, після чого він звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харкова, де виявилося про наявність великої заборгованості по аліментам. 15.06.2018 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_6 , який зареєстрований Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Від подружнього життя ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4 . На час стягнення аліментів він працював вантажником в Приватному підприємстві «Нічний експрес», звідки його було звільнено. На теперішній час постійної роботи він не має, працює неофіційно на різних роботах вантажником, стабільного заробітку не має. Позивач вказує, що заробляє приблизно від 1000 до 4000 грн. на місяць. Після народження у шлюбі з ОСОБА_6 дитини ОСОБА_7 , виникли труднощі у сплаті навіть 320 грн. на місяць, які він сплачував до народження другої дитини. Позивач вказує, що у нього відсутнє у власності будь-яке майно.
На підставі викладеного позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020 року, визначено головуючого суддю - Горпинич О.В..
Згідно інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова, місце проживання відповідача ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
16.10.2020 року провадження по справі відкрито, призначено судове засідання на 11.11.2020 року на 11 год. 00 хв..
11.11.2020 року надійшло клопотання позивача про залучення доказів до матеріалів справи.
11.11.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03.12.2020 до 16 год.00 хв.
02.12.2020 року від представника позивача та позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
На підставі вищевказаної заяви, розгляд справи відкладено до 23.12.2020 року до 10 год. 30 хв.
В судовому засіданні, призначеному на 23.12.2020 року позивач та представник не з'явилися, розгляд справи відкладено до 20.01.2021 року на 09 год.30 хв..
05.01.2021 року від позивача та представника позивача надійшла про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з вищевказаною заявою, розгляд справи відкладено на 11.02.2021 року на 10 год. 20 хв.
08.02.2021 року до суд надійшла заява від позивача та представника позивача, якою вони просили відкласти розгляд справи.
Розгляд справи відкладено на 10.03.2021 року на 11 год. 30 хв..
10.03.2021 року справа слухалася, проте оголошено перерву до 30.03.2021 року до 10 год. 00 хв..
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позові, просили їх задовольнити.
Відповідач категорично заперечувала про задоволення позовних вимог, при цьому зазначала, що дитина, на яку нараховуються аліменти - ОСОБА_4 за станом здоров'я перебуває на обліку у Харківській міській дитячий неврологічній лікарні № 5, у зв'язку з тим, що потребує особливого догляду та знаходиться на індивідуальній формі навчання в ХЗОШ № 27, що потребує додаткових витрат на утримання дитини. Крім того, відповідач зазначала, що за станом здоров'я не може працювати, оскільки має захворювання цукровий діабет ІІ тип, у зв'язку з чим єдиним доходом сім'ї є заробітна плата чоловіка.
Суд, вислухавши позивача, представника позивачів, відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Стаття 264 ЦПК України передбачає, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народженням, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.06.2012 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 у розмірі ј від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття, починаючи з 10.04.2012 року.
Станом на 31.12.2020 року сукупна заборгованість ОСОБА_1 по аліментам становить 97422,78 грн..
В обґрунтування позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, про розстрочення сплати заборгованості по аліментам позивачем посилається на факт народження доньки ОСОБА_7 , серія НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та наявність у нього на утриманні сина дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від першого шлюбу останньої (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ), а також на факт відсутності у нього будь-якого нерухомого майна, про що надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого у позивача відсуне будь-яке нерухоме майно.
Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 12.10.2020 року на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч.1 ст. 183-1 КУпАП у виді виконання суспільно корисних робіт на строком 140 годин.
Положеннямист.180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 192 СК України встановлює, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.
Ч. 4 ст. 273 ЦПК України передбачено, якщо після набрання рішенням суду законної сили яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має прав шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до п. 22постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Викладене повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові №343/860/17 від 21.11.2018 року та №344/12158/16-ц від 01.08.2018 року.
Позивачу було достеменно відомо про рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.06.2012 року по справі № 2011/7138/2012 щодо стягнення з нього аліментів.
Відповідно до ч. 1ст. 141 СК України гарантовано, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття; сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Позивач стверджує, що він не знав про існування заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини, дізнався про існування заборгованості, випадково, нещодавно, у зв'язку з чим вимушений звернувся до суду, оскільки не має метальної можливості сплатити цю заборгованість.
Частиною 1 ст. 197 Сімейного кодексу України передбачено, що з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.
Підставою для розстрочки сплати заборгованості є такі обставини, що утруднюють або роблять неможливим виконання рішення, як хвороба боржника або членів його сім'ї тощо. Тобто, суд може відстрочити чи розстрочити сплату заборгованості за аліментами лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні своїх аліментних зобов'язань або наявність яких робить їх виконання неможливим.
З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновків, що задоволення вимог про розстрочення сплати заборгованості за аліментами можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість сплачувати грошові кошти на утримання дітей.
Посилання позивача на відсутність будь-якого нерухомого майна у власності, наявність іншої дитини, та низького заробітку, не є виключними обставинами які свідчили б про необхідність розстрочення сплатити на утримання дитину заборговану грошову суму.
Необхідно наголосити, що заборгованість позивача по сплаті аліментів становить 97 422,78 грн., проте позивач просить її розстрочити по 1000 грн. щомісяця. Враховуючи наявну заборгованість по аліментам, яку позивач має намір сплачувати кожного місяця по 1000 грн., призводить до того, що уся заборгованість в сумі 97422,78 грн. буде сплачена тільки через 8 років у 2029 році, коли ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виповниться 22 роки.
Згідно з ч.ч. 1, 3ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Як зазначено вище, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Цей обов'язок існує незалежно від наявності рішення суду щодо стягнення аліментів з одного з батьків.
Обов'язок, щодо матеріального забезпечення дітей виник у позивача ОСОБА_1 не з моменту ухвалення рішення, а з моменту народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і за наявності належного виконання вказаного обов'язку позивачем, заборгованість була б меншою або відсутньою.
Скрутне матеріальне становище, наявність у позивача другої дитини, не є підставою для розстрочення сплати заборгованості за аліментами у розумінні 1ст. 197 СК України.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені доводи у їх сукупності, оцінюючи надані суду докази з позиції належності та допустимості, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог про розстрочку сплати заборгованості по аліментам, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для розстрочення сплати заборгованості зі сплати аліментів, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, відшкодування судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 05.04.2021 року.
Головуючий суддя: