Справа № 643/5938/21
Провадження № 1-кс/643/1607/21
05 квітня 2021 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12021220470000268 від 02.04.2021 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,-
встановив :
Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженню, відомості по якому внесено до ЄРДР за №12021220470000268 від 02.04.2021 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється СВ ХРУП №2 ГУ НП в Харківській області.
Досудове розслідування було розпочато за фактом надходження заяви ОСОБА_4 щодо групою невстановлених осіб шахрайських дій, за наслідком вчинення яких останні заволоділи належним останній нерухомим майном.
Допитана потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що має належну на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 , та гаражний бокс № НОМЕР_1 з оглядовою ямою в літ. «В-1» за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, 01.11.2017 в потерпілої виникла необхідність в здійсненні грошового займу, через скрутний матеріальний стан. Знайшовши у мережі інтернет відповідне оголошення, потерпіла зустрілась з контактною особою та території приватної квартири, та нею було укладено договір займу з деякою ОСОБА_5 , за результатами якого ОСОБА_4 було виданого грошову суму в розмірі 400 доларів США.
Потерпіла зазначає, що в момент отримання грошових коштів, позичальником було видано їй ряд документів, які остання мала підписати. Однак, дівчина яка здійснювала оформлення документів (не ОСОБА_5 , та її анкетні дані потерпілій не відомі) наполягала на їх швидкому підписанні, через запізнення в особистих справах, запевняючи, що в документах все в порядку. У зв'язку з вищевикладеним, а також стресовим станом через ряд життєвих обставин, які мали місце на момент вказаних подій, ОСОБА_4 підписала усі пред'явлені документи, не вдаючись у подробиці їх змісту. При цьому, жодних копій документів, чи їх других екземплярів, при оформленні вказаної позики, потерпілій вручено не було. Потерпілій роз'яснили, що вона має кожну середу здійснювати платіж у сумі 700 грн. на банківську карту яка була оформлена на ім'я якогось іншого чоловіка. Протягом двох тижнів ОСОБА_4 в обумовленому порядку здійснювала відповідні платежі, після яких телефонувала на наданий їй номер мобільного телефону, де їй підтверджували зарахування коштів. Однак, за два тижні від отримання позики, зазначений абонентський номер перестав відповідати на дзвінки, за наслідком чого потерпіла не могла отримувати підтвердження надходження її коштів, а прибувши до квартири за місцем оформлення вищеозначеної позики, на дзвінки потерпілої в двері ніхто не відчиняв. Враховуючи вищевикладене, розуміючи, що у позикодавця наявні всі анкетні дані, та номери телефонів, та приймаючи до уваги вищеозначені обставини, які вказували на якісь зміни з боку позикодавця, ОСОБА_4 перестала здійснювати платежі, очікуючи дзвінка від представників позикодавця. Однак, в подальшому жодних дзвінків чи повідомлень від останніх до мене не надходило, аж до весни 2018 року.
Навесні 2018 року ОСОБА_4 отримала судову повістку до Фрунзенського районного суду м. Харкова, з приводу розгляду позову про стягнення суми боргу ОСОБА_5 , з змісту якого вбачалося, що начебто за договором позики потерпілою у 2017 році було отримано від ОСОБА_5 суму еквівалентну 15 000 доларів США, що жодним чином не відповідає дійсності.
При цьому, в ході судового розгляду цивільної справи за вказаним позовом було накладено заборону на відчуження на квартиру АДРЕСА_1 та гаражний бокс № НОМЕР_1 з оглядовою ямою в літ. «В-1» за адресою: АДРЕСА_2 .
24.09.2020 року судом по справі №635/144/18 було винесено заочне рішення, згідно якого з ОСОБА_4 було стягнуто суму заборгованості на користь ОСОБА_5 в сумі 804 000 грн. 000 коп., та судовий збір в розмірі 5 684 грн. 21 коп. За фактом винесення такого заочного рішення було подано відповідну скаргу.
Однак, представником ОСОБА_5 було отримано виконавчий лист, та приватним виконавцем ОСОБА_6 було розпочато виконавче провадження, в рамках якого квартиру АДРЕСА_3 , яка розташовується за вищеозначеною адресою було виставлено на відкриті торги «СЕТАМ», які мають відбутися 05.04.2021, про які потерпіла дізналася саме з вказаного ресурсу постфактум. Крім того, на інтернет сайти «ОЛХ», не зважаючи на той факт, що торги ще не відбулися, вже розміщено оголошення про продаж вказаної квартири.
Крім того, в рамках вказаної цивільної справи за позовом ОСОБА_5 , з метою забезпечення позову, було накладено заборону на відчуження на раніше зазначений гаражний бокс.
Крім того, на початку березня 2021 року потерпілою було повідомлення про оцінку вищеозначеної квартири, за результатами якої остання була оцінена приватною фірмою у 1 001 300,00 грн., що жодним чином не відповідає ринковій вартості такого об'єкта нерухомого майна, яка реально складає суму в двічі більше за оцінену, яка навіть у такому разі в повній мірі перекриваю суму стягнення.
При цьому, згідно до витягу з реєстраційної справи 1315023663101 вбачається, що приватним виконавцем накладено арешт на усе майно потерпілої в межах суми боргу, окрім гаражний бокс з оглядовою ямою в літ. «В», що розташований у Гаражно-будівельному кооперативі «Радист» за адресою: м. Харків, вул. Балканська 13, гаражний бокс НОМЕР_1 .
Незважаючи на вказані обставини 12.03.2021 приватним нотаріусом ОСОБА_7 було посвідчено договір купівлі продажу, згідно до якого право власності на вказаний гаражний бокс перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_8 .
Потерпіла зазначає, що з листопада 2017 та до моменту винесення зазначеного заочного судового рішення, жодних письмових чи усних вимогу від позикодавця вона не отримувала.
Враховуючи вищевикладені обставини, у вказаних діях групи невстановлених осіб вбачаються ознаки складу злочину передбаченого ст. 190 КК України.
Так, ухвалою про забезпечення позову Фрунзенського районного суду м. Харкова (справа №635/144/18) було задоволено заяву ОСОБА_5 та накладено заборону відчуження на гаражний бокс з оглядовою ямою в літ. «В», що розташований у Гаражно-будівельному кооперативі «Радист» за адресою: м. Харків, вул. Балканська 13, гаражний бокс НОМЕР_1 та квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно до заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.09.2020 (справа №635/144/18) позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення за договором позики було задоволено частково. Так, з потерпілої було стягнуто суму заборгованості за договором позики в розмірі 804 00 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 5 684 грн. 00 коп.
Відповідно до висновку про вартість майна виданого ТОВ «Експерт-2012» ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 була встановлена на рівні 1 001 300,00 грн.
Відповідно до договору позики від 01.11.2017 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який було долучено останньою в ході розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості, вбачається, що потерпілій було начебто передано грошові кошти у сумі 402 000,00 грн., які остання має повернути до 01.01.2018
Згідно до відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що наразі право приватної власності на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 (Загальна площа (кв.м): 55.9, житлова площа (кв.м): 26.4) зареєстровано за потерпілою ОСОБА_4 .
Одночасно, за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розміщено аукціонні торги на вищеозначену квартиру, які призначено на 05.04.2021 з початковою ціною 851 105.00 грн.
Відповідно до відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що право приватної власності на гаражний бокс з оглядовою ямою в літ. «В», що розташований у Гаражно-будівельному кооперативі «Радист» за адресою: м. Харків, вул. Балканська 13, гаражний бокс НОМЕР_1 було 05.03.2021 перереєстровано з потерпілої на ОСОБА_5 на підставі свідоцтва від 05.03.2021, та вже 12.03.2021 перереєстровано на ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі продажу від 12.03.2021.
Крім того, потерпілою було подано відповідне клопотання про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, шляхом накладення арешту на належу останній квартиру за вищеозначеною адресою.
У зв'язку з чим, враховуючи наявність за вищевикладених обставин ознак злочинних дій, які полягають у заволодіння об'єктом нерухомості шахрайським шляхом, для повного і всебічного досудового розслідування, з метою забезпечення збереженості предмету злочину та недопущення його незаконного відчуження та перереєстрації на 3х осіб, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Враховуючи те, що нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , має значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні, та той факт, що вказане нерухоме майно є фактично предметом злочину та право власності може перейти до третіх осіб, з метою недопущення повторної перереєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна необхідно накласти арешт.
Прокурор в судове засідання не з'явився, разом із клопотанням надав заяву, в якій просив проводити судове засідання без його участі, клопотання підтримав.
Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України, суд вважає за можливе розглянути клопотання про арешт майна без повідомлення власника.
В зв'язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.
Суд, розглянувши клопотання про арешт майна, дослідивши додані до клопотання матеріали, вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що в провадженні СВ Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12021220470000268 від 02.04.2021 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно вимог ч. 6 ст. 132 КПК України, до клопотання слідчого, прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Більш того, в статті 223 КПК України викладені вимоги до проведенні слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні сторони обвинувачення майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України,
постановив:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 55.9, житловою площею (кв.м): 26.4, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом заборони будь-яким особам здійснювати відчуження вказаної квартири та розпоряджатися нею.
Заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, як виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, але не обмежуючись Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним виконавцем, приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (реєстрації прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо вищевказаного арештованого майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1