05.04.2021
Справа № 639/6433/17,
Провадження 1-кп/642/100/21
05 квітня 2021 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянув у судовому засіданні обвинувальний акт у відношенні
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.3 ст.185, ч.2, 3 ст.186 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується за ч.3 ст.185, ч. 3 ст.186, ч.1 ст.304 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується за ч.3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України, -
Ухвалами слідчих суддів обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжено і на даний час строк його дії спливає.
Ухвалою слідчого судді обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає.
Судом було поставлено на обговорення питання про доцільність продовження застосування до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 вважав за необхідне продовжити застосування тримання обвинувачених під вартою у зв'язку з тим, що стосовно них існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у тяжких злочинах, можуть переховуватися від суду, впливати на недопитаних свідків та потерпілих, або вчинити нові злочини. Інший запобіжний заход не зможе забезпечити належну поведінку обвинувачених.
Прокурор ОСОБА_4 підтримав думку прокурора ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_8 , його законний представник та захисник заперечували проти продовження дії запобіжного заходу, вважали ризики недоведеними, та вважали можливим обрати домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник заперечували проти продовження тримання під вартою. Вважали ризики недоведеними, та вважали можливим застосування домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав думку захисників.
Суд враховує, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спливає, але судовий розгляд справи не закінчено, а ризики щодо них, які було встановлені ухвалами слідчих суддів не зникли.
Стороною захисту жодним чином не спростовано ризики, та не подано доказів про їх хибність. При цьому суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшились.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обгрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинувачених, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м'який. Діючий запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331 ч.3 КПК України, -
Продовжити застосування до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.3 ст.185, ч.2, 3 ст.186 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк дії ухвали закінчується - 02 червня 2021 р.
Продовжити застосування до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується за ч.3 ст.185, ч. 3 ст.186, ч.1 ст.304 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк дії ухвали закінчується - 02 червня 2021 р.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня оголошення, а обвинуваченими - з дня вручення їм копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1