Справа № 628/287/21
Провадження № 2/628/374/21
05 квітня 2021 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області
У складі: головуючого - судді Коваленко О.А.
при секретарі - Кравцовій В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в місті Куп'янську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», представник позивача - Дашко Володимир Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
03 лютого 2021 р. позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_1 , вказавши наступне.
ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 09 листопада 2005 року, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Проте, відповідач умови договору кредиту не виконав, в результаті чого, станом на 13 грудня 2020 року має заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 23329, 32 грн., з якої:
- 19758, 72 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
в т.ч. 19758, 72 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 3570, 60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Добровільно заборгованість відповідачем не погашається, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
В судове засідання представник позивача не з'явився по заяві про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити. Просить винести заочне рішення.
Відповідач, у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин. На його адресу направлялись судові повістки, але вони повернулися до суду з відміткою поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання». Згідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.
Встановлено, що у анкеті-заяві б/н від 09 листопада 2005 р. ОСОБА_1 виявив бажання про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 19).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, екземпляр якого згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» : «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку з ресурсу Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщеного на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 13 грудня 2020 року становить 23329, 32 грн., з якої: 19758, 72 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 19758, 72 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3570, 60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
(а.с. 4-16).
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
У Анкеті-заяві позичальника від 09.11.2005 процентна ставка не зазначена, у ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути з відповідача складові кредитного договору, зокрема заборгованість за простроченими відсотками та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та на Умови та Правила надання банківських послуг.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальником.
Тобто, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.
Надані Умови та Правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не повинні оцінюватися судами, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами.
Подані банком до суду докази на підтвердження позовних вимог, зокрема Анкета-заява, на яку позивач посилається, як на підставу відкриття карткового рахунку та отримання відповідачем кредиту, за своїм змістом цієї обставини не підтверджують, а поданий позивачем розрахунок заборгованості також не можна взяти до уваги, оскільки він є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, який повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують підстави виникнення таких грошових зобов'язань.
Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі відповідальності у вигляді стягнення відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За таких обставин, відсутність належних та допустимих доказів по суті заявлених позовних вимог унеможливлює встановити чи взагалі здійснювалось кредитування відповідача та на яких умовах, отже відсутні й підстави для застосування правових наслідків порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.2 статті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч.2ст.530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд враховую правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Щодо клопотання позивача про огляд веб-сайту по вказаній справі, дослідивши подане клопотання та матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч.ч. 1,7 ст.85 ЦПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.
З обставин викладених у клопотанні не вбачається, що позивач не мав можливість: самостійно здійснити огляд веб-сторінки із залученням спеціаліста та зафіксувати це відповідним протоколом; скористатись правом наданим п. 7. ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; або скористатись послугами компаній, які проводять фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею експертних висновків, на підставі звернень будь-яких осіб.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про огляд веб-сайту, оскільки представником позивача суду не наведено достатнє обґрунтування необхідності огляду доказу за їх місцезнаходженням судом, враховуючи те, що ці Умови знаходяться в розпорядженні позивача як розробника цих Умов.
Отже, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення заборгованості за простроченими відсотками та штрафу та за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Тому, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом отриманого кредиту в сумі 19758, 72 грн., сума якого вбачається з розрахунку заборгованості.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Великої палати Верховного суду, висловленою у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.2, 12, 13, 79-83, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 530, 611, ч. 2 ст.1050, 1054 ЦК України, суд
Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул.. Грушевського, буд. 1Д, на р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором кредиту № б/н від 09 листопада 2005 р. станом на 13 грудня 2020 р. у розмірі 19758, 72 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 72 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суму сплаченого судового збору у розмірі - 1922, 69 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Куп'янський міськрайонний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Головуючий Коваленко О.А.