Провадження № 2/641/406/2021 Справа № 641/7725/20
30 березня 2021 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді- Колодяжної І.М.
за участю секретаря - Гішян А.В.
справа №641/7725/20
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відновлення порушеного права ,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про відновлення її порушеного права ,як власника земельної ділянки , площею 0,0621 га ,яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: збільшити межу земельної ділянки по «Червоній» лінії з боку в-ду Автошляховий , 1 у м. Харкові на 1,21 м , зменшив ширину земельної ділянки по в-ду Автошляховий, 2 у м. Харкові на 1,21 м, встановивши паркан.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 ,їзду (житловий будинок літ. А-1 з надвірними будівлями: сарай літ В, вбиральня літ. Г , льох літ. Д , гараж літ. Е , огорожа літ. 1-3,5 , колодязь №4, загальна площа земельної ділянки складає 600 кв.м. ) в м. Харкові належить позивачу на підставі договору купівлі- продажу від 14.10.1999 року , посвідченого приватним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори за р. №4-2277. Однак, згідно квартальної зйомки від 10.05.1953 р. затвердженої рішення РВК Комінтернівського району від 12.11.1953 року №34 , площа земельної ділянки складає 640 кв.м. , а фактична площа земельної ділянки станом на 23.09.199 року теж складає 640 кв.м. У 2005 році позивач на земельній ділянці площею 0.0623 кв.м. отримала державний акт. Між земельними ділянками позивача та відповідача було розташовано паркан, який розділяв земельні ділянки сторін, і який у 1997 році відповідач самовільно для власних потреб , не будучи власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 знесла паркан, чим розширила своє подвір,я до стін гаражу літ. Е ,який знаходиться на земельній ділянці позивача. Своїми діями відповідач порушила права позивача ,як власника земельної ділянки , а саме: змінила конфігурацію сусідньої ділянки та позбавила позивача, як власника можливості обслуговувати даний гараж. Факт порушення відповідачем прав позивача ,як власника ділянки зазначені в акті обстеження земельних ділянок Управління земельних відносин Харківської міської ради від 07.07.2008 року 1719/08 та в листі КП «ХМ БТІ» від 15.08.2007 року №2754/3 . Листом постійної діючої комісії з питань містобудування , архітектури та земельних відносин ХМР від 11.07.2019 року №37/0/19-19 , з якого вбачається , що за результатами виїзду членів комісії на місцевість , проведення візуального огляду та замір рулеткою встановлено, що ширина зазначеної земельної ділянки по «червоній лінії» складає 15 м, розбіжність становить 21 см. За фактом самовільного захоплення земельної ділянки позивач зверталася до Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області із заявою про внесення до ЄРДР зазначених самоуправних дій відповідача , але в ході перевірки в діях відповідача не було встановлено ознак кримінального правопорушення , але достеменно зафіксовано та виявлено факт самовільного заняття частини належної позивачу на праві власності ділянки розміром 1,25 кв.м.
05 жовтня 2020 року ухвалами суду клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення та позовну заяву залишено без руху .
12 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і справу призначено до підготовчого судового засідання .
10 листопада 2020 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому остання зазначила, що цей спір неодноразово розглядався Комінтернівським районним судом м. Харкова . Згідно наданої копії договору купівлі- продажу від 14.10.199 року позивач купила житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 600 кв.м. Згідно наданого позивачем державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.10.2005 року та плану меж земельної ділянки , площа земельної ділянки становила 621 кв.м. , ширина земельної ділянки по червоній лінії ( від точки Б до точки А на плані меж) становила 15,21 м (3.82+11,39 м). Таким чином , правовстановлюючими документами позивачки не підтверджується порушення її прав . Акт обстеження земельної ділянки №1719/08 від 07.07.2008 року та копія технічного паспорту , на які посилається позивач не є правовстановлюючим документом. Крім того , висновком судової технічної експертизи №2523 від 06.06.2010 року, яка проводилася при розгляді справи Комінтернівським районним судом м. Харкова №2-45/11 ,складеного КП «ХМ БТІ» порушення меж земельних ділянок допустила позивач ,яка захопила 5 кв.м. земельної ділянки відповідача. Під час розгляду справи №;641/2432/16-ц судом багаторазово було надано роз.яснення позивачу та її адвокату про право звернення до суду з клопотанням про призначення експертизи , від чого вони відмовилися. Таким чином, відповідач ніколи не вчиняла дій щодо порушення меже земельних ділянок.
Ухвалою суду від 10 грудня 2020 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду .
02 березня 2021 року ухвалою суду виправлено описку в ухвалі суду від 10 грудня 2020 року.
В судовому засіданні позивач викладені в позовній заяві обставини підтримала та на задоволенні позову наполягала,в подальшому надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності .
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала , просила в задоволенні позовних вимог відмовити , в подальшому надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача .
Суд, вислухавши пояснення учасників справи , вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає ,з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1)визнання права ;
2)визнання правочину недійсним;
3)припинення дії, яка порушує право;
4)відновлення становища, яке існувало до порушення;
5)примусове виконання обов'язку в натурі;
6)зміна правовідношення;
7)припинення правовідношення;
8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , належить позивачу .На земельній ділянці розміром 600 кв.м. розташований житловий будинок літ. А дерев,яний обкладений цеглою , житловою площею 30,1 кв.м. з надвірними будівлями: сарай літ. В , вбиральня літ. Г , льох літ. Д, гараж літ. Е , огорожа літ. 1-3, 5 . колодязь №4.
Відповідно до державного Акту виданого 20.10.2005 року на право власності на земельну ділянку, на підставі якого ОСОБА_1 стала власницею земельної ділянки площею 0,0621 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з копії технічного паспорту виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 15.06.2004 року загальна площа земельної ділянки ,власником якої є ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 складає 640 кв.м.
Згідно листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» адресоване до Управління земельних відносин Харківської міської ради та начальника відділу збору вихідних даних та підготовки розпорядних документів від 2003 року КП «ХМ «БТІ» вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на праві власності зареєстроване за ОСОБА_1 . Згідно квартальної зйомки від 10.05.1953 року затвердженим рішенням РВК Комінтернівського району №34 від 12.11.1953 р. площа земельної ділянки складає 640 кв.м. Фактична площа станом на 23.09.1999 року складає 640 кв.м.
Як вбачається з листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 12.01.2006 року адресоване секретарю узгоджувальної комісії при Харківській міські раді вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на праві власності зареєстроване за ОСОБА_1 . Згідно квартальної зйомки від 10.05.1953 року затвердженим рішенням РВК Комінтернівського району №34 від 12.11.1953 р. площа земельної ділянки складає 640 кв.м. Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку від 20.10.2005 року площа земельної ділянки складає 621 кв.м.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради 07.08.2008 року , при виконанні контрольного промірювання меж земельної ділянки домоволодіння ОСОБА_1 по в,їзду Автошляховому , 1 в м. Харкові встановлено , що межа по червоній лінії з боку в,їзду Автошляхового , 1 зменшена на 1.04 км від межі ,яка визначена в технічному паспорті КП «ХМ БТІ» .
Згідно листа КП «ХМ БТІ» від 15.08.2007 року при розгляді матеріалів квартальної зйомки за 1953 рік у відношенні земельної ділянки по в-ду Автодорожному , 1 встановлено , що розмір ділянки по «червоній» лінії , тобто зі сторони в,їзду Автодорожного складає 16,25 кв.м.. на теперішній час даний розмір складає 15,21 кв.м., різниця - 1,04 кв.м.. Відповідно з замірами ділянок по лінії Автодорожного в,їзду різниця в розмірі 1,04 кв.м.. відноситься до житлового будинку АДРЕСА_2 , так як заміри даної ділянки перевищують розміри у відношенні даних квартальної зйомки . Ці дані при оформленні документів на приватизацію землі не були враховані.
Як вбачається з висновку Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВ України в Харківській області від 11.02.2015 року позивач зверталася до відділу з заявою , щодо прийняття заходів до сусідів ,які самовільно зменшили межу її земельної ділянки та ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Судом також встановлено , що позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду з позовними заяви , щодо її порушеного права на відновлення меж земельної ділянки, яка належить їй на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року у справі №2-45/11 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .. Харківської міської ради , треті особи : Управління Держкомзему у м.Харкові, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання права власності на земельну ділянку , відновлення порушеного права , зобов.язання вчинення дії відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2012 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року залишено без змін.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 червня 2012 року по справі №2-1332/11 у позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління Держкомзему у м. Харкові Харківської області про звільнення самовільно зайнятої ділянки та стягнення матеріальної шкоди відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 листопада 2012 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 червня 2012 року залишено без змін.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2018 року у справі №641/2732/16-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , Харківської міської ради , третя особа - Управління Держгеокадастру в м. Харкові , про відновлення меж домоволодіння відмовлено.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2016 року у справі №641/2732/16-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , Харківської міської ради , третя особа - Управління Держгеокадастру в м. Харкові , про відновлення меж домоволодіння відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2016 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2016 року залишено без змін.
Згідно ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями ст.ст.77,78 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено судом, в обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що захоплення його території відбулось в зв'язку із знесенням відповідачкою ОСОБА_3 паркану , чим остання розширила свою земельну ділянку , та порушила її право як суміжного співвласника.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 316, частина перша статті 317 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України,власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності дост.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а за змістом ст.103 цього кодексу,власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
При ухваленні рішення, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-84цс14 від 03 вересня 2014 року, згідно з яким, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п'ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об'єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об'єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18) зроблено висновок, що «відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що«у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_1 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи (частини перша та друга статті 116 ЦПК України).
Згідно частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, приймаючи до уваги викладені обставини, а також те, що матеріалами справи не підтверджені обставини, які дають підстави вважати про порушення прав ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки ,і крім того, судом вжиті заходи для сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав передбачених ЦПК України, зокрема позивачу роз'яснювалось право заявити клопотання про призначення технічної експертизи щодо відновлення меж земельної ділянки, натомість позивачем клопотання про призначення даної експертизи не заявлялось, а суд не має спеціальних знань в даній галузі , відповідач позов не визнає , суд позбавлений можливості самостійно визначити межі земельних ділянок , тому в задоволенні позову слід відмовити.
Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.10,12,13, 81, 82, 89, 200, 206,259,263-265,268, 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відновлення порушеного права - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 05 квітня 2021 року.
Суддя: І. М. Колодяжна