Справа №639/774/21
Провадження №1-в/639/135/21
02 квітня 2021 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
засудженої - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання засудженої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року №2617-VІІІ, -
На розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання засудженої ОСОБА_4 про приведення вироку стосовно неї у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року №2617-VІІІ та пом'якшення призначеного покарання.
Під час судового засідання засуджена ОСОБА_4 клопотання підтримала та просила зазначене клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти приведення вироку суду стосовно ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року №2617-VІІІ.
Вислухавши думку прокурора та засудженої, дослідивши матеріали особової справи та надані до суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення цього клопотання, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2017 року ОСОБА_4 засуджена за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
В період звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_4 було вчинено нові кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України.
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.01.2019 року ОСОБА_4 засуджена за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України, та їй призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначене покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Остаточне покарання засудженій ОСОБА_4 призначено на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків: суд до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднав не відбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2017 року (шести місяців), та ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19.05.2020 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.01.2019 року стосовно ОСОБА_4 залишено без змін.
Вирок набрав законної сили 19.05.2020 року.
Судом враховується, що 01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VІІІ.
За санкцією ч. 1 ст. 185 КК України (в редакції Закону України №2617-VІІІ від 22.11.2018 року) передбачено найбільш суворе покарання у виді обмеженням волі на строк до п'яти років.
Крім цього, за санкцією ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції Закону України №2617-VІІІ від 22.11.2018 року) передбачено найбільш суворе покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років.
Таким чином, Законом України №2617-VІІІ від 22.11.2018 року, який набрав чинності з 01 липня 2020 року, з санкції ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 309 КК України було виключено покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, санкція ч. 2 ст. 185 КК України залишилась без змін.
Приписами частини 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимості.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно з ч. 3 ст. 74 КК України, призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у справі «Кафкаріс (Kafkaris) проти Кіпру» (рішення ЄСПЛ від 12 лютого 2008 року, заява №21906/04) наголосив, що не виключає можливості того, що заходи, прийняті законодавцем, адміністративними органами чи судами після призначення остаточного покарання або під час відбування покарання, можуть призвести до перегляду визначення або зміни меж «покарання», призначеного судом. Якщо таке трапиться, відповідні заходи, на думку ЄСПЛ, повинні підпадати під сферу заборони ретроактивного застосування покарань, передбаченої в кінці п. 1 ст. 7 Конвенції. Інакше держави зможуть вільно, наприклад, шляхом внесення змін до законодавства або перегляду тлумачення встановлених норм, вживати заходи, які ретроактивно переглядають межі призначеного покарання на шкоду засудженому, який не міг передбачити такий розвиток подій на момент скоєння злочину або призначення покарання. За таких умов стаття 7 Конвенції була б позбавлена будь-якої корисної дії для засуджених осіб, межі покарань яких було постфактум змінено не на їхню користь. Отже, такі зміни слід відрізняти від змін, внесених до способу відбування покарання, які не потрапляють у сферу застосування ст. 7 Конвенції in fine (п. 89 рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі «Дель Ріо Прада (Del Rio Prada) проти Іспанії» від 21 жовтня 2013 року, заява N 42750/09).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що стосовно засудженої ОСОБА_4 підлягають застосуванню положення статті 5 КК України про зворотну дію в часі закону, який пом'якшує кримінальну відповідальність.
Суд вважає, що збільшення строку покарання (з позбавлення волі до максимальної межі покарання у виді обмеження волі за санкцією нового закону) в будь-якому разі призведе до погіршення становища засудженої особи, що не допускається відповідно до статті 5 КК України.
Приймаючи до уваги, що Закон України № 2617-VIII від 22.11.2018 скасовує можливість призначення покарання за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі, суд проходить до висновку про необхідність пом'якшення призначеного ОСОБА_4 покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України з 1 (одного) року позбавлення волі до 1 (одного) року обмеження волі, не змінюючи при цьому строку покарання.
Також, засудженій ОСОБА_4 підлягає пом'якшенню призначене покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.01.2019 року за ч. 1 ст. 309 КК України з 1 (одного) року позбавлення волі до 1 (одного) року обмеження волі.
Крім цього, оскільки за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.01.2019 року при призначенні засудженій ОСОБА_4 остаточного покарання за сукупністю вироків, судом було застосовано принцип часткового складання покарань, суд вважає необхідним за цим же принципом визначити засудженій ОСОБА_4 до відбування остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України.
На переконання суду, зміна судом принципу призначення остаточного покарання за сукупністю вироків (з часткового на повне складання призначених покарань) також неминуче призведе до погіршення становища засудженого, що суперечить вимогам ч. 2, 3 ст. 5 КК України.
При розгляді цього клопотання встановлено, що засуджена ОСОБА_4 не є особою, до якої згідно з вимогами ч. 3 ст. 61 КПК України не може бути застосовано покарання у виді обмеження волі.
За таких обставин, клопотання засудженої ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 3 ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання засудженої ОСОБА_4 - задовольнити.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2017 року та вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.01.2019 року стосовно ОСОБА_4 привести у відповідність до вимог Кримінального кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року №2617-VІІІ.
Вважати ОСОБА_4 засудженою за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2017 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Вважати ОСОБА_4 засудженою за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.01.2019 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, невідбутої частини покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2017 року у виді 6 (шести) місяців обмеження волі, що згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України складає 3 (три) місяці позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 2 (двох) років 9 (дев'яти) місяців позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення, а для засудженої, яка перебуває під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено 05.04.2021 року.
Суддя ОСОБА_1