Справа №639/1012/21
Провадження №1-кп/639/261/21
05 квітня 2021 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220500001800 від 22.12.2020 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 04.11.2020 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Первомайський Харківської області, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_3 , будучи засудженим 04.11.2020 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, на шлях виправлення та перевиховання не став та, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, вчинив злочин проти громадського порядку та моральності у групі осіб, за наступних обставин:
Так, ОСОБА_3 разом зі своїм братом, ОСОБА_4 , та спільним знайомим, ОСОБА_5 , 22.12.2020 року приблизно о 00 годині 20 хвилин перебували поблизу будинку АДРЕСА_1 .
Надалі ОСОБА_3 разом зі своїм братом, ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 помітили раніше незнайомих ОСОБА_8 , який був одягнутий у військовий бушлат, та ОСОБА_10 .
Саме в той час у ОСОБА_3 без попередньої змови із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення хуліганства, спрямованого на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, а саме: спричиненням тілесних ушкоджень ОСОБА_8 будь-якого ступеня тяжкості.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , являючись особою, судимою за хуліганство, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, одноособово, не узгоджуючи свої дії з братом та ОСОБА_5 , проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи зі злочинним умислом, безпричинно почав викрикувати на адресу раніше йому не знайомого ОСОБА_8 образи, акцентуючи увагу на вдягнений на ньому військовий бушлат. При цьому ОСОБА_3 висловлювався ненормативною лексикою, а потім, діючи зухвало, застосовуючи фізичне насилля, безпричинно наніс зненацька для ОСОБА_8 один прицільний удар в ділянку обличчя, завдавши тому фізичного болю.
Надалі ОСОБА_3 , продовжуючи свої хуліганські дії, не реагуючи на правомірні зауваження та прохання ОСОБА_10 і потерпілого ОСОБА_8 припинити хуліганські дії, проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи зухвало, умисно, із застосуванням фізичної сили, безпричинно, наніс ще один удар кулаком руки в ділянку обличчя останнього.
Саме в той час, ОСОБА_4 , оцінивши ситуацію, що склалася, перебуваючи поряд, в епіцентрі подій, бажаючи підтримати злочинні дії брата ОСОБА_3 , вирішив також приєднатись до останнього з метою вчинення хуліганства, поєднаного зі спричиненням тілесних ушкоджень раніше йому незнайомому ОСОБА_8 будь-якого ступеня тяжкості. При цьому ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, висловлюючись на адресу ОСОБА_8 ненормативною лексикою, діючи умисно, узгоджено у групі зі своїм братом, ОСОБА_3 , проявляючи особливу зухвалість, застосовуючи фізичну силу, безпричинно, прицільно наніс декілька ударів кулаками рук в ділянку обличчя потерпілого ОСОБА_8 .
У свою чергу ОСОБА_5 з метою вчинення хуліганства, поєднаного зі спричиненням тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості раніше йому незнайомому ОСОБА_8 , вирішив також приєднатись до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, висловлюючись на адресу ОСОБА_8 ненормативною лексикою, діючи умисно, узгоджено з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проявляючи особливу зухвалість, застосовуючи фізичну силу, безпричинно, наніс декілька ударів ногою в ліву ділянку щелепи обличчя потерпілого, який від отриманих перед цим ударів іншими співучасниками злочину, перебував у положенні схилившись до землі.
Після цього ОСОБА_3 разом зі своїм братом ОСОБА_4 , та їх спільним знайомим ОСОБА_5 , досягнувши бажаного результату та злочинної мети, а саме побиття ОСОБА_8 у громадському місці, в присутності очевидця вказаних подій, на правомірні зауваження та прохання якого вони протягом здійсненного ними хуліганства не реагували, припинили свої протиправні хуліганські дії, які тривали більше 5 хвилин, та з місця скоєння злочину зникли.
В результаті хуліганства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, ОСОБА_3 у групі зі своїм братом ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , під час грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю у відношенні ОСОБА_8 , спричинили потерпілому наступні тілесні ушкодження: садна та синець на голові, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень, що підтверджено висновками судово-медичних експертиз №09-3676/2020 від 21.01.2021 та № 09-182/2021 від 09.02.2021.
Таким чином, ОСОБА_3 у групі з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зазначений вище період часу вчинили злочин - хуліганство, основними складовими мотивами якого є:
- грубе порушення громадського порядку, з урахуванням місця його вчинення;
- неповага до суспільства, тобто прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам;
- зневага до загальноприйнятих норм моралі, агресивні дії та деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правилам життя людей у суспільстві та завдало фізичної і моральної шкоди потерпілому ОСОБА_8 , викликавши у нього психологічний дискомфорт, негативні переживання, стан напруженості, страху і пригніченості.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого злочину за ч. 3 ст. 296 КК України визнав у повному обсязі, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, також визнали у повному обсязі.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заперечують фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, а також не оспорюють правову кваліфікацію злочину.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, що в грудні 2020 року у нічний час він разом із братом ОСОБА_11 та ОСОБА_12 гуляли неподалік від парку, який розташований по вул. Москалівській м. Харкова. Вони втрьох пили пиво та перебували в стані алкогольного сп'яніння. Також із ним ще були інші знайомі, хлопець та дівчина. Неподалік від цього парку вони зустріли двох молодих хлопців, одним з них був потерпілий ОСОБА_8 , який був одягнутий у військову куртку (бушлат), без шевронів та погон. Спочатку ОСОБА_3 підійшов до цих хлопців та попросив у них цигарки. Потім ОСОБА_3 знову наздогнав цих хлопців та почав запитувати у ОСОБА_8 , чому він носить військову форму та чи служив він у зоні АТО. Оскільки ОСОБА_3 раніше проходив службу в Національній гвардії України, він вважає, що будь-хто носити військовий одяг не має права. Коли ОСОБА_8 не зміг пред'явити будь-які документи, які б підтверджували проходження ним військової служби та право носити військову форму, ОСОБА_3 почав вимагати, щоб він зняв військовий бушлат. Після цього між ним та потерпілим ОСОБА_8 виник конфлікт, під час якого він наніс потерпілому два удари кулаком руки в обличчя. Після цього до потерпілого підійшли його брат, ОСОБА_4 , та знайомий ОСОБА_5 , які також почати спричиняти потерпілому тілесні ушкодження. Надалі він заставив потерпілого ОСОБА_8 зняти військову куртку та викинув її. Вказані події відбувались у громадському місці, в присутності інших незнайомих осіб та охоронців парку, під час цієї сварки та бійки вони дійсно порушували громадський порядок.
Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав показання, що того дня він відпочивав із братом та знайомими в парку, їх було п'ятеро: він, його брат ОСОБА_3 , товариш ОСОБА_5 , а також були хлопець на ім'я ОСОБА_13 зі своєю дівчиною ОСОБА_14 . Вони розпивали алкогольні напої, пили пиво та коньяк. Неподалік від парку вони зустріли двох хлопців, якій йшли з пляшкою алкоголю в руках. Один із хлопців був у військовому одязі. Оскільки ОСОБА_4 раніше проходив військову службу в зоні АТО, він вирішив з'ясувати, чому цей хлопець носить військовий одяг без погонів та шевронів. Після цього у них виник конфлікт, надалі ОСОБА_4 підійшов до нього та наніс потерпілому ОСОБА_8 один удар ліктем в обличчя, потім він наніс йому ще один удар кулаком руки в обличчя, далі ОСОБА_5 наніс потерпілому ще декілька ударів ногою в груди чи живіт. Після цього вони заставили потерпілого ОСОБА_8 зняти військову куртку та викинули її в парк, оскільки він не заслужив носити військову форму. Всі ці події відбувались у громадському місці навпроти парку, при цьому дійсно порушувався громадський порядок.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 надав показання, що того дня у нічний час він разом зі своїми знайомими ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , а також іншими знайомими гуляли в парку, де розпивали алкогольні напої. Коли вони йшли по мосту, то у ОСОБА_16 з якимись двома незнайомими хлопцями виник конфлікт та розпочалась сварка. Цей конфлікт виник з приводу того, що потерпілий ОСОБА_8 йшов у військовому одязі, на якому не було будь-яких позначень, він перебував у громадському місці з пляшкою алкогольного напою у руках. Під час цього конфлікту ОСОБА_17 та ОСОБА_18 почали бити потерпілого, надалі ОСОБА_5 підбіг до потерпілого ОСОБА_8 та наніс йому декілька ударів ногами по обличчю, після цього вони припинили побиття потерпілого. Надалі вони заставили ОСОБА_8 зняти військовий бушлат, оскільки він не мав права його носити, враховуючи той факт, що він не проходив військову службу.
Показання обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченими змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.
Під час допиту у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 надав показання, що того дня він зустрівся зі своїм знайомим, з яким вони придбали в супермаркеті 2 (дві) пляшки сидру, після чого вирішили прогулятись в напрямку центру міста. Коли вони вдвох йшли по вул. Москалівській, неподалік від мосту вони зустріли компанію молодих людей. Спочатку один із хлопців почав в них просити дати йому сигарети, потім він почав питати у ОСОБА_8 , чому він ходить у військовій куртці. Він почав вимагати пред'явити йому військовий квиток та підтвердити, що він дійсно проходив службу в зоні АТО. Після цього вказані хлопці почали вимагати у нього зняти військову куртку, оскільки він не заслужив її носити. Надалі вказані хлопці, це були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , побили його та заставили зняти військову куртку. Вказані хлопці заставили його витягнути із куртки мобільний телефон та всі цінні речі, які він залишив собі, після чого ОСОБА_17 зірвав з нього військову куртку. Будь-які цінні речі чи грошові кошти вказані особи у нього не забирали.
При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченим, потерпілий ОСОБА_8 покладається на розсуд суду.
Враховуючи той факт, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнали свою вину у вчиненні кримінального правопорушення у повному обсязі, не оспорюють фактичні обставини вчинення злочину та його правову кваліфікацію, за погодженням із учасниками судового розгляду, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким із учасників не оспорюються.
При цьому, судом з'ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченихОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , допитом потерпілого ОСОБА_8 , та дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особу обвинувачених.
З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.
Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 3 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене особою, раніше судимою за хуліганство, у групі осіб.
Крім цього, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене групою осіб.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» та обліку в лікаря-психіатра в КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» ХМР не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, неодружений, неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштований.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» та обліку в лікаря-психіатра в КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» ХМР не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, офіційно неодружений, проживає цивільним шлюбом з ОСОБА_19 , 1995 року народження, та разом з двома малолітніми дітьми - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра в Первомайській центральній районній лікарні не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, де проживає разом із бабусею, яка є особою пенсійного віку.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким умисним злочином, наявність пом'якшуючої та обтяжуючої покарання обставин, дані про особу винного, його відношення до скоєного кримінального правопорушення та щире каяття, у зв'язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції за ч. 3 ст. 296 КК України, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Судом враховується, що інкриміноване кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 296 КК України обвинуваченим ОСОБА_3 було вчинено в період іспитового строку за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.11.2020 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного за цим вироком покарання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.11.2020 року, яке має бути більшим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду.
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, наявність пом'якшуючої та обтяжуючої покарання обставин, дані про особи обвинувачених, їх відношення до скоєного кримінального правопорушення та щире каяття, у зв'язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_4 та обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції за ч. 2 ст. 296 КК України, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
Висновком досудової доповіді Первомайського МРВ ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 25.03.2021 року стосовно ОСОБА_5 підтверджується, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній, у зв'язку з чим орган пробації вважає за можливе виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі.
Висновком досудової доповіді Новобаварського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 26.03.2021 року стосовно ОСОБА_4 підтверджується, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення та обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку уповноваженого органу з питань пробації, виконання покарання у громаді для обвинуваченого можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
При прийнятті рішення про можливість звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд враховує, що обвинувачені раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, вони мають постійне місце проживання та стійкі соціальні зв'язки, за місцем проживання характеризуються в цілому позитивно, вину у вчиненні цього злочину визнали повністю та у вчиненому щиро розкаються, враховується думка потерпілого ОСОБА_8 , який не наполягав на призначенні обвинуваченим суворого покарання.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги висновок досудової доповіді Первомайського МРВ ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 25.03.2021 року стосовно ОСОБА_5 , а також висновок досудової доповіді Новобаварського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 26.03.2021 року стосовно ОСОБА_22 , суд приходить до висновку про можливість звільнення на підставі ст. 75 КК України обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їм іспитовий строк та поклавши на них обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання у місцях позбавлення волі.
На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_8 не заявлено, що не позбавляє його права заявити позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, в порядку цивільного судочинства.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 судом призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі, що належить відбувати реально, до набрання вироком законної сили у цьому кримінальному провадженні стосовно нього необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід не обирався та підстав для його обрання у суду немає.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 369 - 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.11.2020 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_3 до відбування покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили обрати стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вказаному кримінальному провадженні запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту його фактичного затримання на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.01.2021 року, тобто з 25 січня 2021 року.
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки, а саме: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки, а саме: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Скасувати арешт майна, який накладено ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.01.2021 року по справі №639/8402/20, провадження №1-кс/639/2939/20 (к.п. а.с. 34-35).
Речові докази у кримінальному провадженні; а саме:
- військовий бушлат (камуфляжну куртку), вилучений під час проведення огляду місця події 22.12.2020 року, який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - вважати повернутим останньому як законному власнику (к.п. а.с. 36);
- сіру куртку, вилучену під час проведення огляду місця події 22.12.2020 року, яку передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - вважати повернутою останньому як законному власнику (к.п. а.с. 37).
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Роз'яснити обвинуваченим право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Обвинуваченому ОСОБА_3 , до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз'яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1