Справа № 639/975/21
Провадження № 1-кс/639/364/21
31 березня 2021 року м. Харків
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , особи, що подала скаргу - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові провадження за скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 від 04.01.2021 року про закриття кримінального провадження № 12015220500001143 від 23.06.2015 року,
16.02.2021р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Жовтневого районного суду м. Харкова зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України, в якій просили скасувати постанову слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 від 04.01.2021р. про закриття кримінального провадження № 12015220500001143 від 23.06.2015 року.
В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилалися на те, що вони є потерпілими у кримінальному провадженні № 12015220500001143 від 23.06.2015р. за ч. 1 ст.382, ч. 1 ст.384 КК України. Вказану постанову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважають незаконною, необґрунтованою та передчасною, прийнятою без вжиття належних процесуальних заходів для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, в тому числі, щодо з'ясування питання тривалого невиконання ОСОБА_6 вироку суду від 11.03.2012р., а також без виконання вказівок прокурора та СУ ГУНП в Харківській області, ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг ОСОБА_3 на рішення, дії та бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження, а також ухвали Харківського апеляційного суду від 29.07.2019р., якою було скасовано попередню постанову про закриття кримінального провадження.
Крім того, в скарзі та в окремо поданому клопотанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили визнати поважними причини пропуску строку звернення зі скаргою та поновити його, посилаючись на те, що первинно відповідна скарга подавалась 12.02.2021р., тобто в межах строків оскарження постанови, яку вони отримали 04.02.2021р., проте ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.02.2021р. скаргу їм було повернуто.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала вимоги клопотання та скарги, посилаючись на зазначене вище.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала до суду клопотання, в якому просила провадження розглядати без її участі, підтримавши вимоги скарги.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся своєчасно та належним чином, а тому його неявка, відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Заслухавши ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження та оцінивши надані докази в їх сукупності, перевіривши доводи скарги, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Судовим розглядом встановлено, що 23.06.2015р. за заявою ОСОБА_3 до ЄРДР були внесені відомості за №12015220500001143 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 382 КК України за фактом ухилення ОСОБА_6 від виконання вироку Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012 р. в частині стягнення з останнього на користь ОСОБА_4 (доньки ОСОБА_3 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн.
02.12.2015р. до ЄРДР внесені відомості за №42015220100000124 за ч.1 ст. 384 КК України за фактом повідомлення ОСОБА_6 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, під час допиту в якості свідка (протокол від 16.11.2015р.) слідчому завідомо неправдивих показань щодо відсутності у нього будь-якого рухомого або нерухомого майна. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що у приватній власності ОСОБА_6 з 08.02.2014р. перебуває земельна ділянка площею 0,133 га та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 2 а.с. 40, 54)
Постановою прокурора Жовтневого відділу Харківської місцевої прокуратури №2 від 25.01.2016 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12015220500001143 від 23.06.2015р. та №42015220100000124 від 02.12.2015р. об'єднані в одне, та присвоєно об'єднаним кримінальним провадженням №12015220500001143 (т. 2 а.с. 79-82)
За результатами проведення досудового розслідування 04.01.2021р. старшим слідчим СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_5 було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12015220500001143 від 23.06.2015р.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 303, ч. 1 ст. 304 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження протягом 10 днів з дня отримання особою її копії.
Матеріали кримінального провадження не містять даних про вручення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 копії вищезазначеної постанови про закриття кримінального провадження, а тому не спростовано їх твердження, що копію постанови ними отримано 04.02.2021р. Крім того, вказані посилання підтверджуються копією конверту, згідно якого відповідне поштове відправлення було направлене ОСОБА_3 03.02.2021р.
Зі скаргою, що є предметом даного судового розгляду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися 16.02.2021р.
В силу положень ч. 7 ст. 115, ч. 1 ст. 304, останнім днем 10-денного строку звернення зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження є 15.02.2021р., оскільки 14.02.2021р. є вихідним днем, тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пропущений вказаний строк на 1 (один) день.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
При цьому судовим розглядом встановлено, що первинно з аналогічною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Жовтневого районного суду м. Харкова 12.02.2021р., тобто в межах строків оскарження вказаної постанови, але скарга була повернута ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.02.2021р. з посиланням на те, що до скарги не додано доказів отримання оскаржуваної постанови лише 03.02.2021р. При цьому у вказаній ухвалі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 роз'яснено, що вони не позбавлені можливості повторно звернутися з відповідною скаргою до слідчого судді, подавши при цьому заяву про поновлення пропущеного строку.
За вказаних обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що строк оскарження постанови слідчого пропущений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з поважних причин.
Крім того, враховується, що відповідний строк пропущений лише на 1 (один) день.
З огляду на викладене, клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про поновлення строку на оскарження постанови слідчого від 04.01.2021р. підлягає задоволенню.
Надаючи правову оцінку доводам скарги, слідчий суддя виходить з такого.
Слідчий, закриваючи кримінальне провадження №12015220500001143 від 23.06.2015р., дійшов висновку про відсутність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 384 КК України в діях ОСОБА_6 , оскільки обов'язок з виконання вироку Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012. з урахуванням способу, визначеного в самому рішенні суду, був покладений на спеціально створені в Україні органи державної виконавчої служби, крім того, відповідне рішення було виконано 23.01.2016р., а щодо кримінального провадження за ч. 1 ст. 384 КК України, то в діях ОСОБА_6 не встановлено, зокрема, суб'єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення.
Слідчий суддя погоджується з вказаними висновками.
Так, щодо досудового розслідування за ч. 1 ст. 382 КК України, то підставою внесення відповідних відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_3 від 08.06.2015р. та подання начальника Жовтневого відділу ДВС ХМУЮ щодо невиконання ОСОБА_6 протягом тривалого часу вироку Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012 в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_4
(т. 1 а.с. 12, 16-17)
Відомості до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 384 КК України були внесені внаслідок самостійного виявлення прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а саме - у зв'язку з повідомленнямОСОБА_6 під час допиту 16.11.2015р. в якості свідка в рамках кримінального провадження №12015220500001143 від 23.06.2015р. за ч. 1 ст. 382 КК України про відсутність в нього рухомого та нерухомого майна та подальшого встановлення, що у приватній власності ОСОБА_6 на підставі спадщини з 08.02.2014 перебувало дві земельні ділянки та житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Докази, що містять матеріали кримінального провадження:
Під час допиту в якості потерпілої ОСОБА_4 показала, що 03.03.1999р. приблизно о 19:00 год. вона переходила дорогу через вул. Чкалова, де її збив автомобіль «ВАЗ-21099», яким керував ОСОБА_7 . Внаслідок ДТП вона отримала травми - перелом правої плечової кістки, лівої ноги, а також черепно-мозкову травму. 11.12.2010р. вироком Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_7 був визнаний винним в ДТП та забов'язаний сплатити їй 20000,00 грн. моральної компенсації. 31.08.2015р. рішенням Київського районного суду м. Харкова сума компенсації, з урахуванням індексації, була змінена, а саме - збільшена на 12907 грн. В період з липня по грудень 2014р. ОСОБА_7 сплатив приблизно 3700 грн. та 23.01.2016р. за розпискою передав її матері ОСОБА_3 29206 грн. Проте, на даний момент вказана сума недостатня для її лікування та усунення наслідків аварії, винуватцем якої є ОСОБА_7
(т. 2 а.с. 149-150)
Будучи неодноразово допитаною в якості потерпілої у вказаному кримінальному провадженні, ОСОБА_3 показала, що виконавчий лист Київського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 20000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди був поданий до виконавчої служби лише 13.02.2014р., адже вони з донькою вважали, що ОСОБА_6 добровільно виконає рішення, оскільки до ухвалення вироку він перераховував грошові кошти через поштове відділення. Це відбувалось у 2003-2004 роках згідно першого вироку. Загальна сума склала приблизно 900 грн. Виконавча служба почала перераховувати грошові кошти на картковий рахунок її доньки з липня 2014р. В повному обсязі вирок Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012р. та рішенням цього ж суду від 31.08.2015р. (про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 суми інфляційних витрат в розмірі 11414,01 грн. та трьох процентів річних в сумі 1507,68 грн.) було виконано ОСОБА_6 лише 23.01.2016р., коли він в ході проведення одночасного допиту передав ОСОБА_3 решту коштів, що підлягали стягненню з нього - у розмірі 29206 грн. На переконання ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ухилявся від виконання рішень Київського районного суду м. Харкова, адже тривалий час їх не виконував, хоча мав таку можливість, а також повідомив під час допиту 16.11.2015р. про відсутність в нього рухомого та нерухомого майна, хоча в його власності на той час перебували дві земельні ділянки та житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , чим він також скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 384 КК України.
(т. 2 а.с. 60-61, 137-140 та інш.)
Під час досудового розслідування було отримано копію вироку Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012р., яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі, з урахуванням вимог, передбачених ст. 49 КК України, від відбування покарання ОСОБА_6 звільнений. Крім того, на користь потерпілої ОСОБА_4 згідно вироку суду вирішено стягнути з ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 20000 гривень.
(т. 2 а.с. 201-209)
Також рішенням Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2015р. стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 суму збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 26.02.2013р. по 31.08.2015р. суму інфляційних витрат в розмірі 11414,01 грн., три проценти річних в сумі 1507,68 грн.
(т. 1 а.с. 106-107)
11.08.2015р. було допитано ОСОБА_6 , який повідомив, що він працює на посаді слюсаря-сантехніка в ПАТ «Південспецбуд Інженерінг» чотири години на добу, та з його заробітної плати щомісячно відраховувалося 20% на користь ОСОБА_8
(т. 1 а.с. 81-82)
27.10.2015р. слідчим на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.05.2015р. було отримано тимчасовий доступ до документів, а саме - матеріалів виконавчого провадження №42476787 від 14.02.2014р. та вилучено їх копії.
З вказаних матеріалів вбачається, що відповідне виконавче провадження було відкрито 14.02.2014р. за виконавчим листом від 13.02.2014р., виданим на підставі вироку Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012р. про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн.
Державним виконавцем ОСОБА_10 було встановлено, що боржник ОСОБА_7 офіційно працював на посаді слюсаря-сантехніка в ПАТ «Південспецбуд Інженерінг» та охоронцем у ПП СЦ «Вимпел-3», у зв'язку з чим державним виконавцем було винесено постанови від 08.05.2014р. та 27.05.2014р. про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_6 , які направлено для виконання за місцями роботи останнього - до ПП «Спеціальний центр «Вимпел-3» та ПАТ «Південспецбуд Інженерінг» відповідно.
В період з травня 2014 по червень 2014 відповідно постанови ВП №42476787 від 08.05.2014, із заробітної плати ОСОБА_6 на ПП СЦ «Вимпел-3» були утримані грошові кошти на - загальну суму 275,41. З 03.06.2014 наказом №45-14к від 03.06.2014 ОСОБА_6 було звільнено з ПП СЦ «Вимпел-3».
Також у червні 2014 року державним виконавцем було направлено виконавчий лист у відношенні ОСОБА_6 за місцем його роботи а саме: ПАТ «Південспецбуд Інженерінг», і з того часу бухгалтерією підприємства почали проводитися утримання із заробітної плати боржника та відрахування на користь ОСОБА_4 .. Окрім цього, старшим державним виконавцем Жовтневого району м. Харкова ОСОБА_10 12.08.2015 було отримано у відповідь на її запит щодо доходів ОСОБА_6 на вказаній посаді, а також отримано розрахунок про щомісячне відрахування, починаючи з червня 2014 року і з його заробітної плати на користь потерпілої ОСОБА_4 .
Матеріали виконавчого провадження не містять даних про отримання ОСОБА_6 копії постанови від 14.02.2014р. про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику було надано строк для добровільного виконання до 21.02.2014р.
Разом з тим, 17.09.2014р. Каплуновським було надано письмові пояснення державному виконавцю, згідно яких він зазначив, що жодним чином не відмовляється від виконання рішення суду, працює на ПАТ «Південспецбуд Інженерінг» слюсарем-сантехником, де з його заробітної плати по виконавчому документу відраховується 20% заробітку.
(т. 1 а.с. 124-163)
Наявність рухомого та нерухомого майна ОСОБА_6 виявлено не було, про що також показала, будучи допитано 27.10.2015р. як свідок, державний виконавець ОСОБА_10
(т. 1 а.с. 164-165)
17.11.2015р. в якості свідка було допитано головного бухгалтера ПАТ «Південспецбуд Інженерінг» ОСОБА_11 , яка підтвердила факт відрахування грошових коштів із заробітної плати ОСОБА_6 та повідомила про те, що будь-якого іншого доходу він не має.
(т. 1 а.с. 184-185)
Будучи допитаним в якості свідка 16.11.2015р., ОСОБА_12 показав, що не має будь-якого рухомого чи нерухомого майна. Також ОСОБА_12 зазначив, що працює неповний робочий день на ПАТ «Південспецбуд Інженерінг», з моменту надходження на підприємство виконавчого листа з його заробітної плати щомісячно відраховується 20% на погашення заборгованості перед ОСОБА_4 у розмірі 20000,00 грн., стягнутої на підставі вироку Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012р.
(т. 1 а. с. 179-182)
Слідчим було проведено перевірку наявності транспортних засобів на ім'я ОСОБА_6 . Згідно бази РСЦ МВС в Харківській області від 07.12.2015 вих.№ 20/27-227, та надано відповідь, що згідно інформації Головного сервісного центру МВС України на останнього транспортні засобі не зареєстровані.
(т. 1 а.с. 209, 216)
24.11.2015р. слідчим було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, згідно якої у приватній власності ОСОБА_6 на підставі спадщини з 08.02.2014 перебуває дві земельні ділянки та житловий будинок, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
(т. 1 а.с. 195-197)
Завірена належним чином копія інформаційної довідки була надіслана старшому державному виконавцю Жовтневого ВДВС м. Харкові ОСОБА_10 з метою накладення арешту на вказане майно та реалізації його в подальшому для забезпечення виконання рішення суду.
(т. 1 а.с. 208)
08.12.2015 року державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС ХМУЮ ОСОБА_10 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 15.12.2015р. - постанову про закінчення виконавчого провадження №42476787 за виконавчим листом №2018/1-1305/11, виданого 13.02.2014р. Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 20000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Оригінал виконавчого документа було направлено до ВДВС Валківського РУЮ Харківської області у зв'язку з встановленням наявності нерухомого майна ОСОБА_6 у вказаному районі. На рахунок стягувача перераховано грошові кошти у розмірі 3802,69 грн.
(т. 1 а.с. 217-223)
10.05.2018р. на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.04.2018р. було отримано тимчасовий доступ до документів з можливістю вилучення їх копії, а саме - до виконавчих проваджень №№49776635, 49772466, що перебували у володінні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах.
З копій матеріалів виконавчого провадження №49776635 вбачається, що відповідний виконавчий лист №2018/1-1305/11 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 20000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, разом з додатками був направлений Жовтневим відділом ДВС Харківського міського управління юстиції до ДВС Валківського районного управління юстиції Харківської області, у зв'язку з встановленням, що на території Валківського району Харківської області знаходиться нерухоме майно боржника. Постановою державного виконавця ВДВС Валківського районного управління юстиції від 11.01.2016р. відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом та направлені запити для встановлення майнового стану ОСОБА_6 ..
З копій матеріалів виконавчого провадження №49772466 вбачається, що провадження по ньому було відкрито постаново державного виконавця ВДВС Валківського районного управління юстиції від 11.01.2016р. на підставі заяви ОСОБА_3 та виконавчого листа №640/13104/15-ц про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 суми збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 26.02.2013р. по 31.08.2015р. суми інфляційних витрат в розмірі 11414,01 грн. та трьох процентів річних в сумі 1507,68 грн. Також 11.01.2016р. державним виконавцем були направлені запити для встановлення майнового стану ОСОБА_6
02.02.2016р. державним виконавцем ВДВС Валківського районного управління юстиції винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №№49776635, 49772466 у зв'язку зі сплатою боржником ОСОБА_6 суми боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
(т. 3 а.с. 112-114, 120-210)
Так, в ході одночасного допиту 23.01.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , останній виявив бажання добровільно виконати рішення суду та повернути грошові кошти ОСОБА_4 у розмірі 29206 гривень 24 копійки, про що в матеріалах кримінального провадження міститься розписка про отримання матір'ю ОСОБА_8 - ОСОБА_3 , зазначеної вище суми.
(т. 2 а.с. 39)
Згідно відповіді Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 22.03.2017р. №791/9/20-30-08-01-22 в період з 01.04.2012р. по 31.12.2016р. ОСОБА_6 отримував дохід лише на підприємствах ПАТ «Південспецбуд Інженерінг» та ПП СЦ «Вимпел-3» та вказаний дохід не був значним, що також підтверджується отриманими в ході досудового розслідування від УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова індивідуальними відомостями про застраховану особу.
(т. 2 а.с. 180-181, т. 1 а.с. 210-214)
Також, 23.01.2020 в якості свідка було допитано ОСОБА_13 , який пояснив, що знає ОСОБА_6 , оскільки останній мешкає неподалік, та деякий час з ним спілкувався, також останній пояснив, що останній колись працював у міліції. Де і ким працював ОСОБА_6 після звільнення останній не знає, жодною послугою ОСОБА_6 , в т.ч. слюсаря сантехніка, ані він, ані його близькі не користувалися. До того ж ОСОБА_6 має скритний характер, та ні с ким близько не підтримував відносин. Цього ж числа, в якості свідка було допитано ОСОБА_14 який пояснив, що знає ОСОБА_6 , оскільки останній мешкає неподалік, та деякий час з ним спілкувався. Також останній пояснив, що ОСОБА_6 деякий час працював у міліції, але потім звільнився, де він працює наразі він не знає. До того ж останній повідомив, що ОСОБА_6 жодною разу не надавав послугу як слюсаря сантехніка, ані він, ані його близькі його послугами не користувалися. ОСОБА_6 має скритний характер, та ні с ким близьких відносин не підтримував.
(т. 4 а.с. 122-123, 129-130)
Будучи допитаним в якості свідка 16.01.2020р., ОСОБА_6 показав, що, вказуючи в ході допиту 16.11.2015р. про відсутність в нього рухомого та нерухомого майна (хоча він на той час вже прийняв спадщину, яка складалась з двох земельних ділянок та будинку у Валківському районі Харківської області), можливо він неправильно зрозумів питання слідчого та подумав, що мається на увазі майно, яке знаходиться в м. Харкові. Крім того, йому були роз'яснені права в порядку ст. 63 Конституції України, якщо якісь питання стосуються його особисто він має право нічого не пояснювати та не казати. Тим більше за вказаною адресою він не проживав та будинок стоїть зачиненим, можливо тому він не придав цьому значення.
(т. 4 а.с. 188-119)
Встановлені на підставі вищезазначених доказів обставини:
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012р., окрім іншого, було вирішено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 20000 гривень.
13.02.2014р. Київським районним судом м. Харкова на підставі вказаного вироку було видано виконавчий лист №2018/1-1305/11, який ОСОБА_3 в той же день за довіреністю, виданою на її ім'я ОСОБА_8 , в інтересах останньої, разом з заявою про прийняття до виконання виконавчого листа, подано до Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції.
Постановою старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції від 14.02.2014р. було відкрито виконавче провадження №42476787 від 14.02.2014р..
В ході перевірки майнового стану боржника державним виконавцем не встановлено наявності у нього транспортних засобів, нерухомого майна та грошових коштів достатніх для погашення боргу, але встановлено, що ОСОБА_6 працевлаштований та отримує заробітну плату на ПАТ «Південспецбуд Інженерінг» та ПП СЦ «Вимпел-3», куди було направлено постанови державного виконавця від 08.05.2014р. (ПП СЦ «Вимпел-3») та від 27.05.2014р. (ПАТ «Південспецбуд Інженерінг») про звернення стягнення на заробітну плату, якими було вирішено утримувати стягнення в розмірі 20% від заробітку (доходу) боржника.
В період з травня 2014 по червень 2014 відповідно постанови ВП №42476787 від 08.05.2014р. із заробітної плати ОСОБА_6 на ПП СЦ «Вимпел-3» були утримані грошові кошти на загальну суму 275,41. З 03.06.2014 наказом №45-14к від 03.06.2014 ОСОБА_6 було звільнено з ПП СЦ «Вимпел-3».
З заробітної плати ОСОБА_6 на ПАТ «Південспецбуд Інженерінг» утримувалось 20% заробітку у період з червня 2014р. по листопад 2015р., на загальну суму 3982,52 грн..
В подальшому, у зв'язку з отриманням державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС ХМУЮ ОСОБА_10 від слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_15 відомостей про наявність у власності боржника з 08.02.2014 нерухомого майна на території Валківського району Харківської області, а саме - двох земельних ділянок та житлового будинку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , державним виконавцем було накладено арешт на вказане майно та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, направлено виконавчий лист та інші матеріали виконавчого провадження до ДВС Валківського районного управління юстиції Харківської області.
Постановою державного виконавця ВДВС Валківського районного управління юстиції від 11.01.2016р. відкрито виконавче провадження №49776635 за вказаним виконавчим листом №2018/1-1305/11 від 13.04.2014р. та направлені запити для встановлення майнового стану ОСОБА_6 .
Крім того, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2015р. стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 суму збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 26.02.2013р. по 31.08.2015р. (щодо виконання вироку суду від 11.10.2012р. в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 20000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди) суму інфляційних витрат в розмірі 11414,01 грн. та три проценти річних в сумі 1507,68 грн.
21.12.2015р. на підставі вказаного рішення Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист №640/13104/15-ц, який ОСОБА_3 пред'явлено до виконання до ВДВС Валківського районного управління юстиції 11.01.2016р.
Постановою державного виконавця ВДВС Валківського районного управління юстиції від 11.01.2016р. відкрито виконавче провадження №49772466 за вказаним виконавчим листом №640/13104/15-ц від 21.12.2015р.
В ході одночасного допиту 23.01.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 останній добровільно виконав вирок Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012р. та рішення цього ж суду від 31.08.2015р. та передав ОСОБА_3 решту суми, яка підлягала стягненню з нього - у розмірі 29206 гривень 24 копійки за вищезазначеними виконавчими провадженнями №49776635 та №49772466.
02.02.2016р. державним виконавцем ВДВС Валківського районного управління юстиції винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №№49776635, 49772466 у зв'язку зі сплатою боржником ОСОБА_6 суми боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Отже, необхідно зазначити, що ОСОБА_6 виконав рішення судів: спочатку шляхом відрахування з його заробітної плати 20% на погашення боргу в рамках виконавчого провадження №42476787 від 14.02.2014р., а потім шляхом передачі решти боргу безпосередньо ОСОБА_3 та відповідно сплати боргу як за вироком Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012р., так і за рішенням цього ж суду від 31.08.2015р.
За своєю суттю та змістом кваліфікація злочинів є встановленням на підставі доказаного кримінальними процесуальними засобами факту вчинення особою (суб'єктом злочину) конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності та його наслідків, точної відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідними кримінально-правовими нормами в статтях КК. Склад злочину є системою необхідних і достатніх юридичних ознак, відсутність хоча б однієї з яких виключає кримінальну відповідальність особи за відсутності підстави для такої.
Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 382 КК України настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК, може бути вчинений як у формі невиконання судового рішення, так і шляхом перешкоджання його виконанню. Використання законодавцем у диспозиції ч. 1 ст. 382 КК словосполучень «невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду» та «перешкоджання їх виконанню» вказує на необхідність у кожному конкретному випадку звертатися як до тексту самого судового рішення, так і до норм законодавства, які визначають порядок виконання вироків, рішень, ухвал та постанов суду.
Обов'язковою умовою настання кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення є встановлення у ньому вимоги зобов'язального чи забороняючого характеру, адресованої для виконання певним особам. При цьому така вимога повинна стосуватися конкретного зобов'язаного суб'єкта, до відома якого своєчасно було доведено відповідний обов'язок про виконання рішення суду.
Залежно від характеру такої вимоги невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності зобов'язаної особи щодо здійснення передбачених законом або визначених судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення, або ж у вчиненні дій, які прямо заборонені у самому судовому рішенні. За умови, що невиконання судового рішення виявляється в формі бездіяльності, для притягнення особи до кримінальної відповідальності обов'язковим є з'ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.
Надаючи юридичну оцінку діям ОСОБА_6 необхідно виходити зі змісту судового рішення, умисне невиконання якого ставиться йому за провину, та дати обґрунтовану відповідь на питання: яка саме вимога (зобов'язального чи забороного характеру) міститься в цьому рішенні, чи адресована вона саме ОСОБА_6 як зобов'язаному суб'єкту, чи належить виконання рішення до його обов'язку як боржника у зобов'язанні, яке добровільно не виконане, чи наявні в його діях ознаки невиконання судового рішення з огляду на визначений судом або встановлений законом спосіб виконання судового припису. Якщо відповідь на зазначені питання стверджувальна, то необхідно встановити й обґрунтувати відповідно до вимог закону реальну можливість ОСОБА_6 виконати покладений на нього судом обов'язок.
Як зазначалось вище, вироком Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012р., окрім іншого, було вирішено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 20000 гривень.
Зі змісту цього рішення не вбачається, що обов'язок зі стягнення відповідної суми на відшкодування моральної шкоди було покладено саме на ОСОБА_6 ..
Натомість на виконання зазначеного рішення суду стягувачем було отримано виконавчий лист №2018/1-1305/11 від 13.02.2014р., на підставі якого здійснювалось провадження з примусового стягнення органом державної виконавчої служби з боржника ОСОБА_6 .
Теж саме стосується і рішення Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2015р., яким було стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 суму збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 26.02.2013р. по 31.08.2015р. (щодо виконання вироку суду від 11.10.2012р. в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 20000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди) суму інфляційних витрат в розмірі 11414,01 грн. та три проценти річних в сумі 1507,68 грн.
Згідно ст. 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, що за цим Законом підлягають примусовому виконанню.
Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік заходів примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Оскільки обов'язок виконання вироку Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012р. (в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди суми у розмірі 20000 гривень) відповідно до способу виконання, визначеному в ньому, та згідно із Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України «Про виконавче провадження» покладено на спеціально створені в Україні органи державної виконавчої служби, притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за умисне невиконання цього рішення за ч. 1 ст. 382 КК і, відповідно, за невиконання обов'язку, покладеного на інших спеціально уповноважених осіб, є безпідставним.
Умовами кримінальної відповідальності за будь-яку суспільно-небезпечну поведінку, зокрема і за невиконання судового рішення за ч. 1 ст. 382 КК, є встановлена і доведена наявність у особи обов'язку вчинити певні дії (виконати судове рішення), а також реальна можливість виконати покладений на неї обов'язок. Встановлення підстави кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення обов'язково передбачає з'ясування питання про наявність реальної можливості його виконати. Проте, у разі встановлення відсутності самого обов'язку вчиняти певні дії (утримуватись від їх вчинення) питання про наявність реальної можливості їх вчинити вирішувати немає сенсу, оскільки дослідження такої можливості в цьому разі перебуває поза межами доказування в кримінальному провадженні.
Відповідні висновки викладені в постанові ККС Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі 659/1012/18, якою вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було скасовано, а кримінальне провадження за ч. 1 ст. 382 КК України щодо обвинуваченого закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Щодо перешкоджання виконанню судового рішення, то воно передбачає протидію особи реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні певним особам виконувати вимоги державних чи приватних виконавців, погрозі застосування до них чи інших осіб насильства, у спробі підкупити їх або обманути з метою недопущення виконання судового рішення.
Пояснення ОСОБА_6 , надані державному виконавцю 17.09.2014р. про відсутність в нього рухомого та нерухомого майна не можуть бути кваліфіковані як перешкоджання виконанню судового рішення, адже, як зазначено вище, обов'язок встановити наявність такого майна та звернути на нього стягнення в даному випадку покладався саме на відповідний орган державної виконавчої служби.
З цих же підстав не може бути розцінені як перешкоджання виконанню судового рішення посилання ОСОБА_3 на часту зміну ОСОБА_6 місця реєстрації та повідомлення відомостей про фактичне місце проживання, що, які на думку заявника, не відповідали дійсності.
Щодо показаньОСОБА_6 , наданих 16.11.2015р. під час допиту в якості свідка про відсутність в нього рухомого та нерухомого майна, то вони також не можуть бути розцінені як перешкоджання виконанню судового рішення, адже були надані в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню слідчому, до повноважень якого не відноситься виконання відповідного рішення суду.
Крім того, відповідні відомості до ЄРДР внесені саме за фактом тривалого невиконання вироку суду, а не перешкоджання його виконанню.
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини кримінального провадження, в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки в даному випадку обов'язок виконання вироку Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012р. у відповідній частині відповідно до способу виконання, визначеному в самому рішенні, покладався на спеціально створені в Україні органи державної виконавчої служби, а дії ОСОБА_6 не містять ознак перешкоджання виконанню судового рішення в розумінніч. 1 ст. 382 КК України.
Щодо кримінального провадження за ознаками ч. 1 ст. 384 КК України, то, як зазначалось підставою їх внесення до ЄРДР стало те, що, будучи допитаним в якості свідка 16.11.2015р. по кримінальному провадженню №12015220500001143 від 23.06.2015р. за ч. 1 ст. 382 КК України, ОСОБА_12 показав, що «рухомого або нерухомого майна у нього немає», при цьому було встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.02.2014р. №164 ОСОБА_12 набув право власності на дві земельні ділянки та житловий будинок, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України, полягає, зокрема, у завідомо неправдивому показанні свідка.
Суб'єктивну сторону злочину утворюють такі ознаки як: вина, мотив, мета і емоційний стан особи. Відповідно до ст. 23 КК виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії або бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Будучи допитаним в якості свідка 16.01.2020р., ОСОБА_6 показав, що, вказуючи в ході допиту 16.11.2015р. про відсутність в нього рухомого та нерухомого майна, можливо він неправильно зрозумів питання слідчого та подумав, що мається на увазі майно, яке знаходиться в м. Харкові. Крім того, йому були роз'яснені права в порядку ст. 63 Конституції України, якщо якісь питання стосуються його особисто він має право нічого не пояснювати та не казати. Тим більше за вказаною адресою він не проживав та будинок стоїть зачиненим, можливо тому він не придав цьому значення.
Вказане показання ОСОБА_6 узгоджується зі змістом протоколу допиту від 16.11.2015р., з якого вбачається, що відповідне твердження про відсутність рухомого та нерухомого майна у ОСОБА_6 міститься саме в тій частині протоколу допиту, де його показання стосуються місця його реєстрації та проживання в м. Харкові.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в статті 17 КПК України, якою також встановлено, що винуватість особи повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою.
Відповідне тлумачення принципу поза розумним сумнівом наведене в постанові ККС Верховного Суду від 23 червня 2020 року №159/3738/16.
Доказів, які б спростовували версію ОСОБА_6 щодо обставин надання відповідних показань 16.11.2015р. в ході досудового розслідування не здобуто.
Крім того, необхідно відзначити, що показання - це відомості про факти, які підлягають встановленню у кримінальній чи цивільній справі і мають важливе значення для правильного вирішення справи. Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Завідомо неправдиві показання утворюють склад цього злочину, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуально оформлені.
Тобто, показаннями в розумінні ст. 384 КК України є не будь-які відомості, а лише ті, які підлягають встановленню у кримінальній чи цивільній справі і мають важливе значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням вищенаведених висновків суду про те, що в аспекті складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, в даному випадку обов'язок виконання вироку Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2012р. відповідно до способу виконання, визначеному в ньому, покладався на спеціально створені в Україні органи державної виконавчої служби, а не на ОСОБА_12 , відомості щодо наявності у останнього у власності нерухомого майна не можуть бути визнані як такі, що мають важливе значення для правильного вирішення справи (кримінального провадження за ч. 1 ст. 382 КК України).
Отже, висновки слідчого про відсутність в діях ОСОБА_12 і складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, також є правильними.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову. Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 91 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Таким чином органом досудового розслідування достатньо повно було встановлено обставини, що мають значення для кримінального провадження, слідим надано належну оцінку зібраним доказам та встановленим на їх підставі відповідним обставинам, зроблено правильний висновок щодо відсутності в діях ОСОБА_12 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 382, ч. 1 ст. 384 КК України, з яким погоджується і слідчий суддя.
Доводи скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично зводяться до незгоди з відповідними висновками слідчого, проте, їх не спростовують та є суб'єктивною думкою заявників (потерпілих).
Отже, на переконання слідчого судді, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
З огляду на викладене, в задоволенні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування постанови слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 від 04.01.2021 року про закриття кримінального провадження № 12015220500001143 від 23.06.2015 року необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 303- 309, 369, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про поновлення строку задовольнити.
ПоновитиОСОБА_3 та ОСОБА_4 строк на оскарження постанови слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 від 04.01.2021 року про закриття кримінального провадження №12015220500001143 від 23.06.2015 року.
В задоволенні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 від 04.01.2021 року про закриття кримінального провадження № 12015220500001143 від 23.06.2015 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1