Справа № 534/25/21
Провадження № 2/534/313/21
30 березня 2021 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
в складі головуючого судді - Солохи О.В.
з участю секретаря судового засідання - Гончар С.Т.
позивача - ОСОБА_1
представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Малохатько М.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовною заявою, в якій прохає розірвати укладений з ОСОБА_2 шлюб, визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2017 року народження з батьком та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на його користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2017 року народження, у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають спільну неповнолітню дитину. Дитина проживає разом із ним, її вихованням і утриманням займається він, тому має намір стягнути аліменти з відповідача. Через відсутність взаєморозуміння подружжя не підтримують сімейних стосунків, спільним побутом не пов'язані. Подальше перебування у шлюбі та примирення між ними неможливе, спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам та інтересам дитини. Також просить визначити місце проживання дитини із батьком, оскільки це відповідатиме її інтересам.
Ухвалою суду від 01.02.2021 позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судове засідання (а.с.22-23).
Ухвалою суду від 16.03.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду (а.с.51).
Згідно ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У відповідності до вимог ч.1 ст.281 ЦПК України судом постановлена ухвала про проведення заочного розгляду даної справи.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі. Крім того зазначив, що на примирення з відповідачем не згоден, згоди між ним та відповідачем про те з ким буде проживати неповнолітній син не досягнуто.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, правом надання заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження не скористалася, тому справу розглянуто у заочному порядку на підставі доказів, наданих позивачем.
Представником органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області у судовому засіданні було підтримано висновок щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2017 року народження, разом із батьком ОСОБА_1 .
Суд, заслухавши пояснення позивача, думку представника третьої особи та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15 лютого 1991 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції у Полтавській області було зареєстровано шлюб між сторонами за актовим записом № 07 (а.с.10). Від цього шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.11), який в даний час проживає разом з позивачем, він займається його вихованням та утриманням, що підтверджується відповідним актом (а.с.12) та довідкою з дошкільного закладу (а.с.15). Відповідач на утримання дитини матеріальної допомоги позивачу не надає. Сторони спільне господарство не ведуть, подружні відносини не підтримують. Збереження сім'ї та примирення між ними не можливо.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст.112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу.
Розглянувши справу в межах заявлених вимог, враховуючи положення ст.112 СК України, суд вважає позов ОСОБА_1 в частині розірвання шлюбу обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.
Вирішуючи позов в частині визначення місця проживання дитини суд зазначає наступне.
Факт проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 з 15.02.2017 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актом опитування сусідів від 09.12.2020, посвідченого директором КЖРЕП №1 (а.с.12). Дана квартира на праві власності належить ОСОБА_6 (мати відповідача).
Дитина ОСОБА_3 перебуває на утриманні позивача, він займається його розумовим, фізичним, духовним та інтелектуальним розвитком. Згідно інформації від 11.12.2020 наданої завідувачем ДНЗ «Чебурашка» ОСОБА_3 ,2017 року народження, відвідує ДНЗ «Чебурашка» з 07.11.2019 (а.с. 15)
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_3 наданої ДНЗ «Чебурашка», хлопчик відноситься до II групи здоров'я, фізичний розвиток - середній, фізкультурна група - основна. ОСОБА_3 має середній ступінь адаптації. В контакт вступає при підтримці дорослого. Навички самообслуговування на достатньому рівні згідно віку. Поведінка дитини спокійна, завжди адекватна ситуації. ОСОБА_3 має доброзичливі відносини до рідних, однолітків, інших людей, йому притаманні почуття прихильності, любові, добра. Розуміє вимоги дорослих, співпрацює, якщо йому цікаво. У хлопчика адекватні реакції на схвалення і осуд. Емоційно - вольова сфера стійка, хлопчик врівноважений, переважно спокійний. Сила емоційних реакцій рівномірна. ОСОБА_3 вдається стримувати емоції і бажання. Контролює свою діяльність під час занять, темп діяльності - спокійний. Хлопчик не потребує додаткового заохочення та схвалення дорослого, але охоче приймає словесну, практичну та навчальну допомогу вихователя. Розвиток уваги стійкий - він може зосередитись на одному предметі або завданні. Звуковимова не чітка, приглушена, словниковий запас обмежений. Стосунки з однолітками та дорослими доброзичливі, дружні.
Згідно інформації від 11.12.2020 №01-10/242 наданої завідувачем ДНЗ «Чебурашка» сім'я ОСОБА_3 складається з Батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 ..У дошкільний заклад ОСОБА_3 завжди приходить охайний, чисто одягнений, в хорощому настрої, вчасно. Без поважних причин садок не пропускає. Приводить і забирає хлопчика в групу завжди батько ОСОБА_1 .Дитина нагодована і доглянута. За останні шість місяців перебування ОСОБА_3 в дошкільному закладі мати ОСОБА_2 приходила до сина лише один раз в тиху годину. Успіхами та життям дитини цікавиться тільки батько. Він піклується про розвиток сина. ОСОБА_1 приймає участь у вирішенні питань групи. Систематично відвідує батьківські збори.
З письмового висновку від 12.03.2021 №03-26/656 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2017 року народження, убачається, що комісія з питань захисту прав дитини ретельно проаналізувавши умови, що можуть впливати на виховання дитини, враховуючи її вік, стан здоров'я, вивчивши рід діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх ставлення до виконання батьківського обов'язку, перевіривши житлово-побутові умови проживання позивача та відповідача, та заслухавши пояснення батьків дитини, прийшли до висновку визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2017 року народження разом з батьком ОСОБА_1 , 1991р.н. (а.с.43-45).
Вирішуючи позов в частині вимог позивача щодо визнання місця проживання дитини ОСОБА_3 , 2017 року народження., разом із батьком ОСОБА_1 , суд вважає позов в цій частині обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Діюче законодавство спрямоване на захист прав батьків щодо контакту зі своїми дітьми, однак керівним у вирішенні спорів з даного питання визначає найвищий інтерес самої дитини.
Так, Сімейний кодекс закріпив, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч.8 ст.7 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.9 ст.7 СК України).
Також, СК України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
При цьому, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Вимогами ст.ст. 7, 141,155 СК України встановлено, що дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Батько й мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст. 4 Конвенціі про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20.09.2006, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним і такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Положеннями принципу статті 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України» суд зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року).
Частиною 4 статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
У відповідності до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
У цьому контексті суд вказує, що судом не встановлено жодних перепон котрі могла би чинити відповідач стосовно спільного проживання позивача з їх малолітньою дитиною. Суд наголошує, що за відсутності рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини, зокрема з позивачем, оскільки інших позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини у цьому цивільному провадженні не розглядалося, виникне правова невизначеність у контексті приписів ч.4 ст.29 ЦК України за якими місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, зокрема є місце проживання одного з її батьків, з ким вона проживає.
Також на думку суду формальне не визнання відповідачем факту постійного проживання дитини з батьком, які вона зазначає у своїх поясненнях наданих 08.02.2021 службі у справах дітей, сім'ї та молодіжної політики Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області не узгоджується з алгоритмом дій останньої. Зокрема, відповідач була обізнана про розгляд справи у суді, однак не використала своє право надання заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження. Крім того, не скористалась можливістю подати зустрічний позов про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Але, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), де зазначено, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
З матеріалів справи убачається, що позивач має сприятливі житлові умови для його проживання з сином. Дитина ходить до ДНЗ «Чебурашка» у м. Горішні Плавні. Батько дитини ОСОБА_1 , з 22.12.2020 працює в ТОВ «Промбудколія», монтером колії в будівельно - монтажній дільниці, що підтверджується наданою довідкою ТОВ «Промбудколія» (а.с.17) та має позитивну характеристику з місця роботи (а.с.16). Крім того, відповідно до інформації, наданої директором КЖРЕП №1, скарг та нарікань на ОСОБА_1 , від мешканців будинку до адміністрації не надходило, на обліку у лікаря - нарколога, лікаря - психіатра не знаходиться (а.с.45), що в свою чергу підтверджує той факт, що він не страждає психологічним захворюванням та не має наркологічної залежності, яка б негативно впливала на розвиток дитини. Батько має належний батьківський потенціал та здатен виконувати батьківськи обов'язки по вихованню дитини та догляду за нею.
Враховуючи встановлені по справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до переконання, що у даному випадку пріоритети повинні надаватися як найкращому забезпеченню інтересів дитини, з урахуванням положень Закону України «Про охорону дитинства» та статті 3 Конвенції про права дитини, вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком.
Крім того, суд зауважує, що мати дитини, у разі визначення місця проживання дитини з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Вирішуючи позов в частині вимог позивача щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Суд зауважує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182).
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У силу вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України інших належних і допустимих доказів сторони суду не надали.
Розглянувши справу у межах заявлених вимог, враховуючі всі обставини справи, стан здоров'я, матеріальне становище дитини, платника аліментів, суд вважає, що з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , 2017 року народження, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше встановленого законодавством мінімального гарантованого розміру аліментів для дитини відповідного віку на дитину.
Питання про розподіл судових витрат, суд вирішив у відповідності до ст.ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 141, 223, 258, 263, 264, 265, 267, 268, 280, 284 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Шлюб, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 15 січня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції у Полтавській області за актовим записом № 07 - розірвати.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що становить 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину.
Аліменти стягувати щомісячно, починаючи з дня подачі позову, а саме з 12.01.2021 до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Допустити негайне виконання рішення в межах стягнення платежів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 816 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 908 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Комсомольський міський суд Полтавської області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне ім'я позивача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .
Повне найменування третьої особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39800, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вул. Миру, 24, ЄДРПОУ 04057646.
Суддя О.В. Солоха
Повний текст рішення складено 05.04.2021.