31 березня 2021 р.Справа № 2040/6938/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 16.11.18 року по справі № 2040/6938/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області
про скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-83739-17 від 07.06.2018 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає рішення незаконним та таким , що суперечить діючому законодавству. Вважає , що законодавчі зміни якими зобов'язано сплачувати єдиний соціальний внесок фізичних осіб-підприємців, а також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, незалежно від наявності в них доходу, на виконання наданого їм права на соціальний захист, не відповідають меті та завданням Закону, а також ідеї соціальної справедливості, чим порушують статтю 8 Конституції України. Фізична особа, яка є підприємцем та одночасно займається незалежною професійною діяльністю, є платником єдиного внеску як фізична особа -підприємець. Така особа не має обов'язку щодо обліку та сплати єдиного внеску із сум доходу, отриманого від її незалежної професійної діяльності. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до суду клопотання про заміну сторони відповідача по справі, в якому просило замінити відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області.
Згідно з абз.4 п.3 вказаної постанови Державна податкова служба повинна забезпечити утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до статті 21-1 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”.
Абзацом 3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Згідно з абз.4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом ДПС України від 30.09.2020 року №529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області.
14.12.2020 року було проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу юридичної особи-ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №1000741030008085321.
Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893.
Таким чином, повноваження і функції територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 передано територіальними органами ДПС України, утвореним як її відокремлені підрозділи, зокрема, Головному управлінню ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
На підставі викладеного, колегія суддів протокольною ухвалою задовольнила клопотання про заміну відповідача у справі та замінила Головне управління ДПС у Харківській області на суб'єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43995469), як правонаступника.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає рішення суду першої інстанції правомірним та прийнятим з урахуванням всіх обставин справи , просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача , перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з 07.04.2010 р. по теперішній час.
Згідно наданих представником відповідача пояснень у відзиві на позовну заяву відповідно до ІС “Податковий блок” позивач перебував на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку 2 групи.
З 2014 р. та по теперішній час є Фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування.
Крім того, позивач з 27.04.2015 р. перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, як самозайнята особа, що проводить незалежну професійну діяльність за ознаками “адвокат” та “арбітражний керуючий”.
Судом встановлено, що позивачем подано звіти з єдиного соціального внеску за 2017:
як Фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування 09.02.2018 надано звіт (№28662) в якій відображено суму нарахованого внеску за січень - грудень 2017 року у розмірі 8448, 00 грн, терміном надання до 09.02.2018 р.;
як особою, що проводить незалежну професійну діяльність, 09.02.2018 року надано звіт у якій відображено суму нарахованого внеску за січень - грудень 2017 року у розмірі 8448,00 грн. термін подання до 02.05.2018 р.
Звіти єдиного соціального внеску були прийняті без зауважень, та зареєстровані в електронній базі даних звітності контролюючого органу.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем 19.02.2018 р. сплачено як Фізичною особою - підприємцем внесок у розмірі 8448,0 грн., що підтверджується копією квитанції від 19.02.2018 р.(а.с.12).
Однак, позивачем, як особою, що проводить незалежну професійну діяльність внесок до 02.05.2018 р. сплачено не було.
Згідно картки платника податків, 02.05.2018 р. позивачу нараховано суму єдиного внеску у розмірі 8448,0 грн. та з урахуванням сплати у розмірі 65,55 грн., підлягає сплаті 8382,45 грн.
На підставі викладеного вище контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2018 р. №Ф-83739-17 на суму 8382,45 грн.(а.с.11).
Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу Чернишов Б.С. звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що на кінець травня 2018 р. у позивача була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 8382,45 грн., тому відсутні підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-83739-17 від 07.06.2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п.4 та п.5 ч.1 ст.4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” - платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно п.1, п.2, п.4 ч.2 ст.6 Закону України №2464-VI платник єдиного внеску зобовя'заний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України №2464-VI - єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно п.2 ч.1 ст. 7 цього ж Закону - єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно п.13 розділу 2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 - ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов'язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку.
Згідно п.3 та п.4 розділу 3 вказаного порядку - ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою № Д5 із зазначенням типу форми "початкова".
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність та подали самостійно звітність про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зобов'язані сплатити ЄСВ.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем самостійно подано звітність за 2017 рік щодо єдиного соціального внеску за 2017 рік в розмірі 8448 грн., як особою, яка займається незалежною професійною діяльністю.
Як вбачається з пояснень представника відповідача з будь-якими заявами щодо помилковості поданого звіту позивач до контролюючого органу не звертався. Матеріали справи не містять жодних документів щодо помилковості поданого позивачем вищевказаного звіту . Також , відсутні такі посилання в позовній заяві та апеляційній скарзі.
З огляду на те, що на кінець травня 2018 р. у позивача була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 8382,45 грн., відповідачем складено відповідну вимогу.
Щодо посилання позивача на відсутність акту перевірки, на підставі якого мала б бути прийнята вимога про сплату боргу, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом абз. 2-3 п. 2 Розділу VІ Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом;.
Тобто для формування вимоги про сплату боргу з ЄСВ необхідним є здійснення відповідного обчислення сум єдиного внеску, однак у випадках, які передбачені виключно Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону№2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Тобто обчислення єдиного внеску за змістом Закону здійснюється трьома методами, а саме:
1) за актом перевірки;
2) за звітністю;
3) за бухгалтерськими та іншими документами, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких нараховується єдиний внесок.
Вказані висновки також узгоджуються і з положеннями Інструкції. Зокрема, у абз. 1 п. 4 Розділу VI визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Вищезазначене формулювання Інструкції, а саме «звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів», необхідно тлумачити у нерозривному взаємозв'язку як причина та наслідок, де звіт є підставою для обрахунку, а облікові дані з інформаційної системи - наслідок обрахунку, відображений у даній системі.
Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувана вимога винесена на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, при цьому інформація до вказаної інформаційної системи органу доходів і зборів про нарахування платнику єдиного внеску вносилась на підставі самостійно поданої платником звітності по ЄСВ.
В даному ж випадку, по суті відбулося обчислення контролюючим органом позивачеві єдиного внеску із відображенням відповідних нарахувань у інформаційній системі на підставі самостійно поданої до податкового органу позивачем звітності за 2017 рік щодо єдиного соціального внеску за 2017 рік , як особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та зумовлює правомірність прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Таким чином, позовні вимоги щодо скасування вимоги Головного управління ДПС у Харківській області від 16.11.2018 року №Ф-83739-17 про сплату боргу (недоїмки) не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене доводи позивача є помилковими.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін
З урахуванням того, що відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 по справі № 2040/6938/18 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 05.04.2021 року