05 квітня 2021 року Чернігів Справа № 620/3182/21
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
01.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій щодо невиплати йому як учаснику бойових дій грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі, встановленому ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, та зобов'язання вчинити певні дії. Одночасно з позовом подав заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що про порушення своїх прав дізнався у грудні 2020 року, після ознайомлення з текстом рішення КСУ від 27.02.2020.
Визначаючись щодо поновлення пропущеного строку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1-2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При цьому, варто зосередити увагу позивача на тому, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України та Закону № 3551-XII свідчить про те, що 30 вересня року, в якому мала бути здійснена виплата допомоги до 5 травня, - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата грошової допомоги до 5 травня. Отже, перебіг строку звернення до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня року, в якому мала бути здійснена виплата допомоги до 5 травня.
Відтак, суд звертає увагу позивача на те, що разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі, особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що зумовлювало початок перебіг шестимісячного строку на звернення до суду за захистом своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06.02.2018 справа № 607/7919/17, в яких відносини є подібними по відношенню до даної категорії справ.
Отже, строк звернення до суду з даною позовною заявою закінчився 30.03.2021, проте позивач звернувся до суду з даним позовом 01.04.2021, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України.
У заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що про порушення своїх прав дізнався у грудні 2020 року, після ознайомлення з текстом рішення КСУ від 27.02.2020.
Водночас в заяві не зазначає докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у позивача не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19.
Доказів щодо пропуску строку з поважних причин суду не надає.
Таким чином, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду суд визнає неповажними.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч.2 ст. 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки наведені у клопотанні обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, тому дану позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву разом з усіма доданими до неї матеріалами - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.І. Соломко