05 квітня 2021 року Чернігів Справа № 825/2294/18
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю щодо виконанням рішення суду у справі №825/2294/18,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 825/2294/18.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення з 01.01.2016 ОСОБА_1 розміру пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016, з урахуванням раніше виплачених сум.
26.03.2021 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 825/2294/18, оскільки вказане рішення залишається невиконаним. Зокрема заявник зазначає, що ГУ ПФУ в Чернігівській області на виконання вказаного рішення суду повинен був здійснити перерахунок пенсії згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 27.06.2018 № 101/6979, тобто з суми 4923,55 грн, а також врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права по зразковим справам, але цього не зробив.
ГУ ПФУ в Чернігівській області на заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю надано пояснення, в якому зазначено, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №825/2294/18 підлягало виконанню вже після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №103 та після проведення масового перерахунку пенсій військовослужбовцям згідно зазначеної постанови, проте, у зв'язку з тим, що законодавство щодо проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсії, призначені відповідно до Закону України №2262, зазнало змін з 01.01.2018, Головне управління врахувало це та обчислило розмір пенсії на виконання рішення суду до дати проведення перерахунку пенсії відповідно до Постанови №103. Звертає увагу суду, що кінцева дата проведення перерахунку і виплати пенсії судовим рішенням не встановлена. У випадках, коли в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішенням судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжується до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення (постанова Верховного Суду України від 05.11.2013 у справі №21-293а13, постанова Пленуму Вищого адміністративного суд України від 19.12.2011 №8). Отже, ГУ ПФУ в Чернігівській області вважає, що ним вчинено всі дії, спрямовані на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 року у справі №825/2294/18 (здійснено перерахунок, нарахована та виплачена доплата), а також враховано норми чинного законодавства на момент виконання рішення суду.
З огляду на те, що статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не встановлено порядку розгляду заяви про встановлення судового контролю та подачі звіту про виконання судового рішення, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву в порядку письмового провадження. При цьому, згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, регламентований статтею 382 КАС України.
Приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Отже, з аналізу викладених норм слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Вказана правова позиція викладена у судових рішеннях Верховного суду, зокрема, в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №807/2358/15, а також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №800/305/17.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень у порядку, встановленому статтею 287 КАС України.
Суд звертає увагу, що при зверненні з позовною заявою позивач не просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, а подав відповідну заяву до суду лише після розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішення у даній справі судовий контроль не встановлювався, то суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати судовий контроль за заявою позивача вже після ухвалення рішення у справі.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому в разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень, а положеннями статті 382 КАС України передбачено здійснення судового контролю в порядку, встановленому статтею 287 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Семиразумом Є.В винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60472326.
За невиконання ГУ ПФУ в Чернігівській області вказаного рішення суду, державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу від 09.12.2019, від 21.02.2020 та направлено повідомлення до Чернігівського ВП ГУНП у Чернігівській області від 01.07.2020 № 15341/041 про вчинення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області кримінального правопорушення за статтею 382 КК України.
Враховуючи те, що виконання рішення суду у справі № 825/2294/18 перебуває на стадії примусового виконання у порядку Закону України Про виконавче провадження, тому встановлення судового контролю має здійснюватися в порядку, встановленому статтею 287 КАС України.
Норми частини першої статті 382 КАС України кореспондуються з положеннями частини шостої статті 246, пункту 4 частини першої статті 322 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначається, відповідно, встановлений судом порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України"№ 3 від 13.03.2017 року, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Пленум Вищого адміністративного суду України також наголосив, що наведене є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту із накладенням штрафу.
Отже, у разі звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю після прийняття рішення у справі, суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду 10.12.2018 року у справі № 807/2358/15 (адміністративне провадження № К/9901/45276/18).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідач при виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 №825/2294/18, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний діяти лише в межах чинного законодавства.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2018 року по справі № 405/3663/13-а.
Також, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
З огляду на викладене та враховуючи, що під час розгляду адміністративної справи не було встановлено судового контролю за виконанням судового рішення і зобов'язання відповідача подати відповідний звіт, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної заяви позивача.
Керуючись ст. 243, 248, 256, 382 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 825/2294/18 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І. Соломко