Справа № 346/4/21
Провадження № 2-а/346/15/21
05 квітня 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Веселова В.М.
за участі секретаря судового засідання Максим'юк М.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху) - за керування транспортним засобом в темну пору доби без ввімкнення ближнього світла фар і накладення на нього штрафу в розмірі 425 гривень.
В обгрунтування позову позивач вказує на те, що він 16.12.2020 року о 23 год. 10 хв. керуючи транспортним засобом в с. Старичі по вул. Шевченка, 23, Яворівського району, в темну пору доби не увімкнув фари ближнього світла, чим порушив п.19.1 ПДР України. Вважає, що Правил дорожнього руху не порушував, у зазначеному місці та зазначений час, розгляд справи поліцейськими не відбувався та жодні права йому не роз'яснювалися,що можуть підтвердити свідки, зокрема пасажир, який їхав з ним в автомобілі - ОСОБА_2 , проживаючого АДРЕСА_1 . За це на нього було накладено штраф за порушення ПДР за ст. 122 ч.2 КУпАП,про що він дізнався з додатку «Приват24».
На його думку, відповідач жодним чином не довів вину у вчиненні ним адміністративного проступку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також не доказав правомірність свого рішення, як того вимагає ч.2 ст. 77 КАСУ. Ним не надано жодних доказів, передбачених ст. 251 КпАП, які б свідчили про вчинене ним правопорушення, а тому рішення про притягнення його до відповідальності є безпідставним, необгрунтованим, і не доведеним, а, отже, неправомірним.
В судове засідання від позивача надійшло клопотання про слухання справи у його відсутність,позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення, яке надійшло до суду.
Як зазначено в ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.
Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши письмове клопотання позивача, приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до наявної в матеріалах справи постанови у справі про адміністративне правопорушення, винесеної інспектором Яворівського ВП ГУНП ст. лейтенантом поліції Спень П.Я., серії БАБ № 814966 від 16.12.2020 р., гр. ОСОБА_1 о 23 год 10 хв в с. Старичі по вул. Шевченка, 23 Яворівського району, Львівської області керував автомобілем марки Ауді 80, н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби і не увімкнув фари ближнього світла, чим порушив п. 19.1 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.( а.с.9).
У даній постанові позивач відмовився від підпису.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
У п.19.1. ПДР передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах фари ближнього (дальнього) світла.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивач, заперечуючи факт вчинення ним правопорушення, посилається на відсутність належних доказів на підтвердження його винуватості, відсутність фіксації на засоби відео вчиненого правопорушення. Крім цього, вказує,що він адміністративне правопорушення не вчиняв і ПДР не порушував.
Нормою частини 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз'яснив,що візуальне спостереження за дотриманням ПДР працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку,коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем ПДР, відповідач відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати зокрема відеозапис події. Аналогічна позиція зазначена і в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року по справі №357/10134/17. Дані постанови Верховного Суду є правовими позиціями,які обов'язкові для суду першої інстанції при вирішення аналогічних справ.
Відповідач не надав до суду жодних доказів на спростування доводів позивача та будь - яких інших доказів на підтвердження протиправності та умислу на вчинення ОСОБА_1 дій, які кваліфікуються як адміністративне правопорушення згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП.
При цьому, суд наголошує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватись виключно на висновках працівників поліції, за відсутності доказів винуватості особи, отриманих не інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.
У даній справі, крім висновків відповідача, який склав постанову у справі про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, у зв'язку із чим, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Оскільки позивач категорично заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а відповідач належними та допустимими доказами факту правомірності своєї постанови через доведеність вини позивача у цьому адміністративному правопорушенні не довів, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню. А, отже, позов підлягає до задоволення.
Згідно із ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи, що позивачем пропущений строк на подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за поважних причин, суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити строк на подання позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП, ст.ст. 5, 8, 9, 12, 77, 139 241-243, 246, 250, 269, 286 КАС України,правовими позиціями Верховного Суду по справі №338/1/17 від 26.04.2018 року та №357/10134/17 від 23.10.2019 року, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк на подання позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 814966 від 16.12.2020 року, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Рішення вступає в законну силу після закінчення термінів на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 5 квітня 2021 року.
Суддя Веселов В. М.