01 квітня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/1238/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Леонової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за віком через незарахування до трудового стажу для обчислення пенсії періодів:
- навчання з 01.09.1078 по 21.07.1979 ТУ-3 м. Києва (технічне училище) за професією складальника напівпроводнікових приладів - 10 місяців 20 днів;
- служби в рядах радянської армії з 09.10.1983 р. по 12.01.1987 - 3 роки 3 місяці 3 дні;
- роботи в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР (в районі Крайньої Півночі) з 17.06.1988 по 09.06.1995 року з врахуванням кратного обчислення - 8 років 1 місяць 13 днів.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати їй до трудового стажу для обчислення пенсії зазначені періоди навчання, служби в радянській армії та роботи та призначити (розглянути питання про призначення) мені пенсію згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15 серпня 2020 року з врахуванням зазначеного стажу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що не зарахування до загального трудового стажу періодів навчання з 01.09.1078 по 21.07.1979 ТУ-3 м. Києва (технічне училище) за професією складальника напівпроводнікових приладів - 10 місяців 20 днів, служби в рядах радянської армії з 09.10.1983 р. по 12.01.1987 - 3 роки 3 місяці 3 дні, роботи в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР (в районі Крайньої Півночі) з 17.06.1988 по 09.06.1995 року з врахуванням кратного обчислення - 8 років 1 місяць 13 днів, є не обгрунтованим та безпідставним і порушує права та соціальні гарантії позивача.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народилися у період з 01 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року після досягнення ними 59 років 6 місяців та наявності страхового стажу не менше 27 років.
В тримісячний строк з дня досягнення віку в 59 років 6 місяців (14 серпня 2020 року) позивач звернулася до відповідача за призначенням пенсії.
Листом відповідача від 25.11.2020 № 2500-1502-8/46054 від 25.11.2020 в призначенні пенсії їй було відмовлено.
В листі зазначалося, що підставою відмови є недостатність страхового стажу - відповідачем загальний страховий стаж позивача визначений в 19 років 9 місяців 7 днів, отже вона не має права на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з листом з рішенням про відмову у призначенні пенсії було надано роздруківку стажу, який зарахував відповідач у страховий стаж, з якої вбачається, що відповідач не зарахував до трудового стажу для обчислення пенсії позивача наступні періоди періоди:
- навчання з 01.09.1078 по 21.07.1979 в ТУ-3 м. Києва (технічне училище) за професією складальника напівпроводнікових приладів (перший запис в трудовій книжці без номера) - 10 місяців 20 днів;
- службу в рядах радянської армії з 09.10.1983 по 12.01.1987 (номер запису в трудовій книжці відсутній) - 3 роки 3 місяці 3 дні;
- роботу в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР (район крайньої Півночі) на посаді повара з 17.06.1988 по 09.06.1995 -6 років 11 місяців 22 дні. З зазначеного періоду до трудового стажу були зараховані лише 3 роки за період з 25.05.1990 по 24.05. 1993 - по догляду за дитиною до 3 років на підставі свідоцтва про народження дитини - 3 роки.
Загалом відповідач не зарахував до трудового стажу позивача для обчислення пенсії 11 років 1 місяць 15 днів, з врахуванням зарахованого стажу (19 років 9 місяців 7 днів - 3 роки =16 років 9 місяців 7 днів).
мій трудовий стаж для обчислення пенсії має становити як мінімум: 11 років 1 місяць 22 дні + 16 років 9 місяців 7 днів = 27 років 10 місяців 22 дні, чого цілком достатньо для призначення пенсії навіть без врахування кратності обчислення стажу (кожний рік роботи за один рік і шість місяців), за період роботи в районі Крайньої Півночі до 01.01.1991.
Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржила його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
Згідно з ст. ч. 2 ст. 24 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стажу страховий стаж обчислюється відповідно до даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Йдеться про не зарахування відповідачем періоду роботи до впровадження персоніфікованого обліку.
Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
На момент навчання позивача у технічному училищі правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» від 28.06.1974 № 2778-VIII
Згідно із ст. 42 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу.
За приписами ст. 44 зазначеного закону, головним завданням професійно-технічних навчальних закладів є, зокрема, підготовка для народного господарства всебічно розвинених, технічно освічених і культурних молодих кваліфікованих робітників, які володіють професійною майстерністю, відповідають вимогам сучасного виробництва, науково-технічного прогресу і перспективам їх розвитку.
Особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто добився особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці - атестат з відзнакою (ст. 48 закону).
Отже, час навчання в Технічному училищу № 3 м. Києва у період з 01.09.1078 по 21.07.1979, який підтверджується записами в трудовій книжці, додатково підтверджується довідкою від 14.12.2020 Вищого професійного училища м. Києва, яке є правонаступником ТУ-3 м. Києва. З довідки вбачається, що позивачем був пройдений повний курс навчання за робітничою професією «складальник напівпроводникових приладів», по закінченню навчання їй присвоєно робітничу кваліфікацію складальника напівпровідникових виробів 3 розряду. Таким чином, період навчання в училищі має зараховуватися до трудового стажу для обчислення пенсії згідно з ч. 2 ст. 24 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, який дає право на пенсію. Військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби, захаровується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, відповідно до п. «в» частини третьої статті 56 Закону «Про пенсійне забезпечення».
Крім запису в трудовій книжці, період військової служби позивача підтверджується архівною довідкою галузевого державного архіву міністерства оборони України № 179/1/1564 від 06.11.2020.
Отже, у відповідача не було причин не зараховувати службу в радянській армії до трудового стажу, який дає право на пенсію.
Що стосується трудового стажу - роботи в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР з 17.06.1988 по 09.06.1995 - 6 років 11 місяців 22 дні, суд зазначає наступне.
Питання врахування періодів роботи після 01 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992, укладеної між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Відповідно до абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації... Статтею 6 цієї Угоди передбачено, що трудовий стаж, у т. ч. стаж, який обчислюється в пільговому порядку, і стаж роботі: за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох сторін, взаємно визначається сторонами. Згідно зі ст. 12 Угоди вона набуває чинності з момент- її підписання сторонами (з 14.01.1993).
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту7 трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, ^Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ. Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна норма викладена у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи шляхом надання письмових трудових договорів та довідко застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві .
На момент вчинення в трудову книжку записів № 14-16 про роботу в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР трудові книжки велися відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 N 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 N 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412 (надалі - Інструкція №162)
Відповідно до п.1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
З наведеного вбачається, що записи № 14-16 трудової книжки позивача, які підтверджують стаж її роботи на посаді повара в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР з 17.06.1988 по 09.06.1995, відповідають вимогам Інструкції № 162 та достовірно підтверджують інформацію про наявність у неї відповідного трудового стажу.
Запис в трудовій книжці № 14 про прийом позивача на роботу та запис № 16 про звільнення з займаної посади з 09.06.1995 є чіткими, не містять перекреслень, виправлень чи дописок, розміщені послідовно по хронології, написані акуратно, та завірені підписом керівника підприємства та печаткою підприємства. Якість зазначених записів є достатньою для підтвердження відповідного трудового стажу та не потребує обов'язкового підтвердження цього трудового стажу додатковими документами.
Отже, будь-яких підстав для не зарахування стажу роботи на посаді повара в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР з 01.01.1991 по 09.06.1995, який становить 4 роки 6 місяців 9 днів, у відповідача не було, цей стаж має зараховуватися до трудового стажу для обчислення пенсії у відповідності до наведених міжнародних угод.
Також суд зазначає, що стаж роботи в районі Крайньої Півночі до 01.01.1991 має зараховуватися з коефіцієнтом кратності у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п. 5 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. Згідно з п. З постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. При цьому для підтвердження цього трудового стажу однієї трудової книжки цілком достатньо, за наявності підтвердження стажу записами трудової книжки подавати інші документи (зокрема, трудові договори, довідки) - не потрібно (відповідна правова позиція наведена в Постановах Верховного суду від 18 червня 2020 року в справі № №537/1415/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 у справі № 352/1612/15а (2а/3 52/70/15), від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а.).
Отже період роботи з 17.06.1988 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі підлягає пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців слід зарахували до трудового стажу з коефіцієнтом кратності - 1,5 на підставі п. 5 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та наведених в позові нормативно-правових актів колишнього СРСР.
Таким чином період з 17.06.1988 по 01.01.1991 - 2 роки 5 місяців 13 днів мають зараховуватися до трудового стажу, що дає право на пенсію з коефіцієнтом кратності - 1, 5 і становити 3 роки 7 місяців 4 дні.
Загалом стаж роботи в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР (в районі Крайньої Півночі) з 17.06.1988 по 09.06.1995, з врахуванням пільгового обчислення, має становити:
- з 17.06.1988 по 01.01.1991 - 3 роки 7 місяців 4 дні;
- з 01.01.1991 по 09.06.1995 - 4 роки 6 місяців 9 днів;
- загалом - 8 років 1 місяць 13 днів.
За таких підстав, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком через не зарахування до трудового стажу для обчислення пенсії періодів:
- навчання з 01.09.1078 по 21.07.1979 ТУ-3 м. Києва (технічне училище) за професією складальника напівпроводнікових приладів - 10 місяців 20 днів;
- служби в рядах радянської армії з 09.10.1983 по 12.01.1987 - 3 роки 3 місяці 3 дні;
- роботи в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР (в районі Крайньої Півночі) з 17.06.1988 по 09.06.1995 з врахуванням кратного обчислення - 8 років 1 місяць 13 днів.
Також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу для обчислення пенсії наступні періоди:
- навчання з 01.09.1078 по 21.07.1979 ТУ-3 м. Києва (технічне училище) за професією складальника напівпроводнікових приладів - 10 місяців 20 днів;
- служби в рядах радянської армії з 09.10.1983 по 12.01.1987 - 3 роки 3 місяці 3 дні;
- роботи в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР (в районі Крайньої Півночі) з 17.06.1988 по 09.06.1995 з врахуванням кратного обчислення - 8 років 1 місяць 13 днів.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 908,00 грн. Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул.П'ятницька, 83-А, м.Чернігів,14005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком через незарахування до трудового стажу для обчислення пенсії періодів:
- навчання з 01.09.1078 по 21.07.1979 ТУ-3 м. Києва (технічне училище) за професією складальника напівпроводнікових приладів - 10 місяців 20 днів;
- служби в рядах радянської армії з 09.10.1983 по 12.01.1987 - 3 роки 3 місяці 3 дні;
- роботи в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР (в районі Крайньої Півночі) з 17.06.1988 по 09.06.1995 з врахуванням кратного обчислення - 8 років 1 місяць 13 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу для обчислення пенсії наступні періоди:
- навчання з 01.09.1078 по 21.07.1979 ТУ-3 м. Києва (технічне училище) за професією складальника напівпроводнікових приладів - 10 місяців 20 днів;
- служби в рядах радянської армії з 09.10.1983 по 12.01.1987 - 3 роки 3 місяці 3 дні;
- роботи в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР (в районі Крайньої Півночі) з 17.06.1988 по 09.06.1995 з врахуванням кратного обчислення - 8 років 1 місяць 13 днів.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 05 квітня 2021 року.
Суддя С.Л. Клопот