Справа № 560/6828/20
іменем України
05 квітня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування попередження, припису,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ХМ14956/517/АВ-П324-ПП108 від 07.10.2020, та припис про усунення виявлених порушень №ХМ14956/517/АВ-П324 від 07.10.2020, винесених Управлінням Держпраці у Хмельницькій області.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 01.10.2020 посадові особи відповідача провели інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за результатами якого склали акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ХМ14956/517/АВ та протокол про адміністративне правопорушення №ХМ14956/517/АВ-ПТ26. На підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) від 26 квітня 2020 відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень №ХМ14956/517/АВ-П324 від 07.10.2020 та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ХМ14956/517/АВ-П327-ПП108 від 07.10.2020. Вважаючи попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю та припис про усунення виявлених порушень винесених Управлінням Держпраці у Хмельницькій області протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
У поданому відзиві на позов відповідач вказує, що посадові особи Управління Держпраці у Хмельницькій під час проведення інспекційного відвідування діяли з дотриманням вимог Порядку №823. Зазначає, що внесення припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю, є імперативною нормою, яка наділяє обов'язком інспектора вчиняти зазначені дії у разі виявлення порушень. Позивач, у позовній заяві не наводить жодних норм, які порушені відповідачем при внесенні оскаржуваного припису. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Вказує, що попередження не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і носить обов'язковий характер. Натомість, така форма лише попереджає, інформує що за виявлені в роботодавця порушення чинним законодавством передбачено певну відповідальність, та прописує яку саме.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Публічно-правовим вважається спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підстав Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"
Оскаржуване позивачем попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ХМ14956/517/АВ-П324-ПП108 від 07.10.2020 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки є виключно носієм інформації що за виявлені контролюючим органом під час проведення перевірки порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю чинним законодавством передбачено певну відповідальність, наводить посилання на вид відповідальності, та норми законодавства, за якими застосовується відповідальність. Тому оцінка попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю (у тому числі й оцінка дій відповідача щодо його винесення) може бути надана судом при вирішенні спору про оскарження рішення, прийнятого за результатами проведення перевірки суб'єкта господарювання вимог законодавства про працю.
Отже, саму по собі попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ХМ14956/517/АВ-П324-ПП108 від 07.10.2020 не породжує ніяких правових наслідків для позивача та не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а відтак не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. N 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" не передбачене оскарження попередження ані в адміністративному ані в судовому порядку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, провадженням у цій справі необхідно закрити.
За змістом статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
При цьому, як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях, пов'язаних із вирішенням юрисдикційних спорів, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У пояснювальній записці до проекту закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відзначалося, що "суди не покликані вирішувати будь-які питання, які виникають з усіх можливих правовідносин (наприклад, з політичних правовідносин). Функцією суду є розгляд і вирішення юридичних конфліктів, тобто юридичних спорів".
Поняття "юридичний спі" має тлумачитися широко виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Отже, суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц.
Заявлена позовна вимога про визнання протиправним та скасування попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ХМ14956/517/АВ-П324-ПП108 від 07.10.2020 не належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи їхніх посадових осіб. Тобто між даними особами не існує публічно-правового спору, як і юридичного спору загалом що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства, так і в будь-якому судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, провадженням у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ХМ14956/517/АВ-П324-ПП108 від 07.10.2020, винесене Управлінням Держпраці у Хмельницькій області, необхідно закрити.
За змістом пункту 5 статті 7 закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи те, що провадження у адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ХМ14956/517/АВ-П324-ПП108 від 07.10.2020 закрито, враховуючи положення пункту 5 частини 1 статті 7 закону України "Про судовий збір", сплачена позивачем сума судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету України в розмірі 2102,00 грн.
Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ХМ14956/517/АВ-П324-ПП108 від 07.10.2020.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя О.К. Ковальчук