25 березня 2021 року Справа № 480/507/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Щербаченко В.В.,
представника позивача - Мазнєвої С.Г.,
представника відповідача - Мельничук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду м. Суми адміністративну справу №480/507/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 2124-к від 16.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 - начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, звільнено з займаної посади 18 грудня 2020 року, у зв'язку зі скороченням посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області з 19.12.2020 і в цій частині судове рішення допустити до негайного виконання;
- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.12.2020 і в частині виплати за один місяць допустити до негайного виконання.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, однак оскаржуваним наказом № 2124-к від 16.12.2020 він був звільнений з вказаної посади, у зв'язку з скороченням посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». З вказаним наказом позивач не погоджується, оскільки згідно до наказу відповідача № 340 від 09.09.2020 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки», реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області та Управління Укртрансбезпеки у Сумській області в Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки та утворено відділи державного контролю за безпекою на транспорті та відділи надання адміністративних послуг у Харківській, Полтавській, Сумській областях у Слобожанському міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки.
Як вбачається з нової структури Державної служби з безпеки на транспорті на 2020 рік, замість очолюваного позивачем Управління, створюється Відділ державного контролю за безпекою на транспорті у Сумській області з кількістю штатних одиниць - 5 та Відділ надання адміністративних послуг у Сумській області (п.28.6 Структури) з кількістю штатних одиниць - 4, які перебуватимуть у підпорядкуванні Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. Тобто, виходячи із вказаних змін у структурі, вбачається, що очолюване позивачем Управління Укртрансбезпеки у Сумській області фактично перейменовано на Відділ державного контролю за безпекою на транспорті у Сумській області та здійснено зміну його підпорядкування через Слобожанське міжрегіональне управління Укртрасбезпеки.
Відповідно до штатного розпису на 2020 рік, введеного в дію з 15.10.2020, керівництво перейменованого Управління, де позивач займав посаду керівника, здійснюватиметься заступником начальника управління - начальником відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Сумській області. Тобто, у зв'язку з вказаними змінами у структурі та перейменуванням очолюваного позивачем Управління на Відділ, посада позивача не скорочувалась, а зазнала зміну назви та у вказаному штатному розписі зазначена, як «заступник начальника управління - начальник відділу».
У зв'язку з вказаними змінами у структурі, 26.10.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення його з займаної посади начальника Управління на посаду заступника начальника управління - начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Сумській області Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. Однак відповідач, не заважаючи на наявність вакантної посади та наявність заяви позивача на переведення його на вказану посаду, звільнив позивача з займаної посади.
Вказане рішення відповідача позивач вважає протиправним, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 20.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.02.2021.
15.02.2021 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Отже, пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком. Позивач був попереджений про наступне вивільнення 02.11.2020. На попереджені є власноручний підпис позивача про ознайомлення. Попередження про наступне вивільнення зроблено не менш ніж за 30 днів до запланованого звільнення. Враховуючи вищезазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 23.02.2021 закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Так, відповідно до наказу №1346-к від 27.06.2018 позивач 02.07.2018 був призначений на посаду начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області.
02.08.2018 позивачу присвоєно 6 ранг держаної служби.
Відповідно до наказу відповідача №340 від 09.09.2020 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області та Управління Укртрансбезпеки у Сумській області в Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки та утворено відділи державного контролю за безпекою на транспорті та відділи надання адміністративних послуг у Харківській, Полтавській, Сумській областях у Слобожанському міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки (а.с.19).
19.10.2020 позивачеві, як керівнику зазначеного Управління, доведено до відома інформацію, викладену в наказі № 340 від 13.10.2020 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік».
У зв'язку з вказаними змінами у структурі, 26.10.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення його з займаної посади начальника Управління на посаду заступника начальника управління - начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Сумській області Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
02.11.2020 позивача повідомлено про наступне звільнення з займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», оскільки посада, яку займає позивач скорочена, у зв'язку з прийняттям наказу Укртрансбезпеки від 09.09.2020 № 340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» та відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 13.10.2020 № 390 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік».
16.12.2020 наказом № 2124-к за підписом голови відповідача Прокопчук Є.О. , позивача звільнено з посади начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області з 18.12.2020 у зв'язку зі скороченням посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».
Позивач не погоджується з оскаржуваним наказом та вважає його протиправним, у зв'язку з чим і звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно зі частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої, третьої та п'ятої статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі пунктом 1 " Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Основними завданнями Укртрансбезпеки є:
1) реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті;
2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;
3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;
4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного транспорту.
Згідно зі пунктом 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» №889-VIII (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно зі частиною другою статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина третя статті 40 КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно зі частиною першою статті 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Відповідно до частини першої статті 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема, ліквідації підприємства, установи, організації.
Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень (частина шоста статті 49-2 КЗпП України).
Як встановлено судом, підставою для звільнення ОСОБА_1 зі займаної посади стало скорочення його посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису відповідача.
Станом на момент звільнення ОСОБА_1 з займаної посади запроваджено певні особливості щодо процедури звільнення державних службовців.
Зокрема, передбачений до цього часу обов'язок пропонувати вакантну посаду державному службовцю при звільненні у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, змінено словами "може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності)" (вказана редакція діяла до 06.03.2021).
Із матеріалів справи встановлено, що наказом відповідача №390 від 13.10.2020, введено в дію з 15.10.2020 штатний розпис на 2020 рік Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідно до якого відсутня посада, яку займав позивач до звільнення, а саме - начальник Управління Укртрансбезпеки у Сумській області.
Як вже зазначалося, оскаржуваним наказом відповідача №2124-к від 16.12.2020, позивача звільнено з вищевказаної посади у зв'язку зі скороченням посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Під час судового розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами у цій справі, що з моменту попередження про наступне вивільнення і по дату звільнення з державної служби відповідач не пропонував позивачу будь-якої іншої вакантної посади державної служби, разом з тим представник відповідача визнав та не заперечував, що починаючи з моменту попередження про наступне вивільнення позивача і навіть на час розгляду даної справи залишається вакантною новостворена посада - заступника начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Сумській області Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Погоджуючись з тим, що редакція статті 87 Закону України "Про державну службу» (станом на 16.12.2020) наділяла суб'єкта призначення правом, а не обов'язком пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), суд зазначає, що це право не означає права приймати відповідні рішення свавільно.
Одним із критеріїв правомірності рішення, у відповідності до пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є його обґрунтованість.
Законом встановлено певну свободу дій керівника державного органу щодо надання пропозицій про переведення державних службовців на вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі.
Однак, на переконання суду, в кожному випадку надання таких пропозицій чи відмова у їх наданні має бути належним чином обґрунтовані.
Аналізуючи оскаржуваний наказ, з урахуванням згаданого критерію обґрунтованості, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Позивач, будучи обізнаним про зміну в структурі відповідача, 26.10.2020 (до моменту повідомлення про наступне вивільнення) надіслав на адресу відповідача власну заяву, в якій просив перевести його на посаду заступника начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Сумській області Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (а.с.24).
У той же час відповідачем вказана заява була проігнорована, а саме навіть на час розгляду даної справи жодних відповідей за наслідками розгляду вказаної заяви або рішень відповідач не приймав.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що єдиною підставою у зв'язку з чим позивачу не пропонувались будь-які вакантні посади, є відсутність відповідного обов'язку у керівника відповідача.
Щодо поданої заяви позивачем про переведення на іншу посаду представник відповідача зазначив, що прийняття громадян на посади державної служби без проведення конкурсу заборонено, разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» було призупинено норми Закону України «Про державну службу» в частині конкурсного добору.
З цього приводу суд наголошує, що у даному випадку керівник державної служби міг пропонувати державному службовцю вакантну посаду державної служби.
При цьому, можливість запропонувати вакантну посаду у сфері публічних відносин, у контексті більшої відповідальності держави перед людиною, закріпленого в тому числі у статях 3 та 19 Конституції України, означає діяти не як "заманеться", свавільно, а, за наявності передбачених законом обставин (в даному випадку вакантних місць), зобов'язаний врахувати їх при прийнятті рішення.
Реалізація згаданого конституційного принципу відповідальності суб'єктів владних повноважень, як органів, що здійснюють функції держави, знайшли своє відображення у вимогах до прийнятих ними рішень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
При розгляді цієї справи суд також враховує правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладену у постанові від 29.04.2020 у справі №812/1303/17, згідно з якою визначена КЗпП України процедура звільнення у випадку реорганізації, яка супроводжується скороченням чисельності працівників або штату, спрямована не на те, щоб витримати строк тривалістю два місяці і після того звільнити працівника, а насамперед на те, щоб протягом цього строку вживати заходів для того, щоб працевлаштувати осіб в межах можливостей, в цьому випадку, суб'єкта призначення. При скороченні чисельності штату звільнень не оминути, однак дії роботодавця мають засвідчити, що він справді вживав заходів для працевлаштування осіб з урахуванням, зокрема, переважного права на залишення на роботі, а також кваліфікаційних вимог до посади, позаяк в цій справі йдеться про державну службу.
Оскільки зміст спірного наказу не містить жодних обґрунтувань з приводу надання переваг звільненню перед переведенням по відношенню до позивача, у суду відсутні підстави вважати, що при прийнятті згаданого наказу було дотримано критерію обґрунтованості.
Також, як на час попередження про звільнення, так і на момент звільнення позивача, відповідач мав реальну можливість перевести позивача на посаду заступника начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Сумській області Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, враховуючи той факт, що така посада була вакантною.
Доводи відповідача щодо обов'язковості проведення конкурсу для переводу позивача на вищевказану посаду, не відповідають вимогам вимогам ст.41 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення.
Наведене вказує на те, що керівник, приймаючи рішення про звільненні позивача, обрав найбільш несприятливі наслідки для нього, хоча мав можливість сприяти реалізації його права на переведення.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що спірний наказ не відповідає згаданим критеріям правомірності.
Внаслідок викладеного, суд вважає протиправним рішення відповідача про звільнення позивача зі займаної посади, а тому оскаржуваний наказ №2124-к від 16.12.2020, визнає протиправним та скасовує, задовольняючи відповідну позовну вимогу.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже позовна вимога про поновлення позивача на посаді підлягає задоволенню та суд приймає рішення поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області з 19.12.2020.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 №13" зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до наданої відповідачем довідки про середньоденну заробітну плату №04/13 від 04.02.2021, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два перед звільненням місяці складала 636,71 грн., а середньомісячна 13370,91 грн. (а.с.119).
Відповідно до кількості робочих днів, що минули за час вимушеного прогулу позивача, стягненню на його користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.12.2020 по 25.03.2021 включно у загальній сумі 41386,15 грн. (сума вказана без утримання податку та інших обов'язкових платежів).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 повністю.
Оскільки судом прийнято рішення про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд вказує, що пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Підстави для розподілу судових витрат на дату прийняття рішення відсутні, оскільки судовий збір не сплачувався позивачем, а щодо витрат на правову професійну допомогу, то в судовому засіданні представником позивача була оголошена усна заява, що вказані витрати будуть надані суду у строк, визначений КАС України.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 2124-к від 16.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області з 19.12.2020.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.12.2020 по 25.03.2021 в розмірі 41386,15 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 13370,91 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 05 квітня 2021 року.
Суддя С.М. Глазько