05 квітня 2021 року Справа №480/8172/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області, відповідач). Свої вимоги мотивує тим, що позивачка звернулась до ГУ Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області. Наказом від 07.10.2020 № 18-30554/16-20-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка, яка планується до відведення, перебуває у користуванні на умовах оренди в іншого громадянина. Позивачка вважає наказ про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Просить визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській області, викладену в наказі від 07.10.2020 № 18-30554/16-20-ОГ щодо відмови в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області; зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області; встановити судовий контроль за виконанням рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача протягом одного місяця, після набрання судовим рішенням у справі законної сили, подати звіт про його виконання.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що земельна ділянка, бажана позивачем для відведення у власність, знаходиться в масиві земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 згідно договору оренди землі від 15.08.2017 строком на 7 років. Право оренди на вищезазначену земельну ділянку у встановленому порядку не припинено. Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у користуванні юридичних осіб, передаються у власність чи користування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Таким чином, головне управління правомірно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою бажаної земельної ділянки, оскільки право оренди користувача земельної ділянки не припинено. Щодо вимоги зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відповідач зазначив, що у разі задоволення такої вимоги позивача, це буде фактичним втручанням в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 92-95).
Третьою особою пояснення щодо позову не подано.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка звернулась до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 09.09.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту, а також нотаріально посвідчена згода землекористувача на вилучення земельної ділянки (а.с. 26, 29).
Наказом від 07.10.2020 № 18-30554/16-20-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди в іншого громадянина. Водночас, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п'ята статті 116 Земельного кодексу України) (а.с.79).
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.
Так, наказом від 07.10.2020 № 18-30554/16-20-СГ позивачці було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яка планується до відведення, перебуває у користуванні на умовах оренди у іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 2,0 га формується за рахунок земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 15.08.2017 строком на 7 років.
Проте, позивачкою, у відповідності до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, до клопотання додано погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, яка знаходиться у нього в оренді (а.с. 29).
Тому, права ОСОБА_2 не порушуються. Крім того, останній надав згоду (у формі нотаріально завіреної заяви) на безоплатне вилучення частини зазначеної земельної ділянки площею 2 га.
Наявність у ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою, за рахунок якої формується запроектована земельна ділянка, не є підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за умови наявності письмової, нотаріально засвідченої заяви, якою надано згоду на виділення частини земельної ділянки.
Суд зазначає, що статтею 118 ЗК України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Також, суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог ЗК України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17.
Враховуючи, що відповідач, надаючи відповідь на звернення ОСОБА_1 , не дотримався вимог Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що наказ від 07.10.2020 № 18-30554/16-20-СГ не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України та є протиправним.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 07.10.2020 № 18-30554/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивачки про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.
Відповідачем при розгляді заяви позивачки, не надана оцінка вищевказаним обставинам на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.
Тому заява позивачки підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови нездійснення суб'єктом владних повноважень належної перевірки, не надання ним оцінки та не встановлення усіх обставин, які мають значення для вирішення питання щодо надання дозволу.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання ГУ Держгеокадастру прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивачки ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, позовні вимоги про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області задоволенню не підлягають.
Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов'язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.
При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконувати в рамках законодавства.
Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 480/8172/20.
Згідно із ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума судового збору у розмірі 840, 80 грн. підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 07.10.2020 № 18-30554/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 25, ідентифікаційний код 39765885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко