31 березня 2021 р. Справа № 480/5232/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,
представника позивача - Грицика Г.О.,
представників відповідача - Мельнікова М.В., Кущенка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (далі - відповідач, Вільшанська СР), в якій просила:
1) визнати незаконним та скасувати рішення відповідача № 39/64 від 14.07.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
2) зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 на території Вільшанської сільської ради територіальної громади Недригайлівського району Сумської області.
Свої вимоги мотивувала тим, що звернулася до Вільшанської СР з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, однак, у термін більше ніж місяць, станом на 09.12.2019, відповідачем не було надано ні дозволу на розроблення проекту землеустрою, ні мотивованої відмови у його наданні. Відтак, вважає, що позивач відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України отримала право на розроблення проекту за законом, у зв'язку з чим нею за замовленням було розроблено проект землеустрою на спірну земельну ділянку, що згідно висновку був погоджений експертом державної експертизи.
В подальшому, позивач звернулася до відповідача із заявою про затвердження такого проекту землеустрою, у відповідь на яку 14.07.2020 Вільшанською СР прийнято рішення за №39/64, яким по суті відмовлено у затвердженні вказаного проекту землеустрою.
Однак, позивач не погоджується з вказаним рішенням відповідача від 14.07.2020 у зв'язку з тим, що проект землеустрою був розроблений після ненадання відповідачем будь-якого рішення на заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою протягом встановленого законодавством строку, зокрема, протягом місяця, а тому позивач не мала перешкод для самостійного замовлення розробки проекту землеустрою. З цих же підстав вважає незаконним і посилання відповідача в оскаржуваному рішенні і на п.109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051.
Також вважає, що відповідачем не було надано жодного доказу (інформації), що земельна ділянка, за рахунок якої здійснюється відведення перебуває у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, тобто яким саме чином не відповідає вимогам ч.5 ст.116 Земельного кодексу України.
Відповідність площі земельної ділянки в розробленій документації із землеустрою, що подана на затвердження, і площі земельної ділянки, яка зазначена у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку спростовується витягом з Державного земельного кадастру №НВ-5915734572020, відповідно до якого земельна ділянка сформована на підставі розробленого проекту землеустрою на таку земельну ділянку.
При цьому, проект землеустрою розроблений ОСОБА_2 , який є сертифікованим інженером-землевпорядником та мав законні підстави для виготовлення такого проекту землеустрою.
Ухвалою суду від 14.08.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.63-86), в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку з його необґрунтованістю. Так, вказав, що 08.11.2019 на адресу Вільшанської СР надійшла заява позивача, що була розглянута 30 сесією 7 скликання Вільшанської СР 19.11.2020 та рішенням якої було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, що було направлено позивачу та отримано останнім 03.12.2019 згідно відмітки на поштовому відправленні. Тобто, відповідачем були дотримані всі терміни розгляду звернення позивача та інформування про прийняте рішення.
Відтак, у зв'язку з цим унеможливлюється застосування позивачем ч.7 ст.118 Земельного кодексу України щодо розроблення проекту землеустрою без надання згоди на розроблення такого проекту.
Крім того, істотні умови договору про складання проекту землеустрою щодо розміру земельної ділянки не відповідали рішенню Вільшанської СР про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, про що позивача та розробника проекту землеустрою було повідомлено листами.
Також, при розробці проекту його розробником, ОСОБА_2 , були допущені грубі помилки. Так, для затвердження позивачем поданий відповідний проект землеустрою і витяг із Державного земельного кадастру № НВ-5915734602020 на земельну ділянку з кадастровим номером 5923584400:01:002:0206 площею 2,8113 га, а витяг з Державного земельного кадастру № НВ-5915734572020 на земельну ділянку з кадастровим номером 5923584400:01:002:0208 площею 2,0000 га прикладений лише до позовної заяви.
Якщо брати до уваги інформацію про земельну ділянку з кадастровим номером 5923584400:01:002:0208, то відповідну земельну ділянку Вільшанська сільська рада за актом приймання-передачі із земель державної у комунальну власність не приймала , а утворилася вона уже в результаті відведення із уже сформованої земельної ділянки комунальної форми власності, інформація про яку занесена до Державного земельного кадастру і якій був присвоєний кадастровий номер 5923584400:01:002:1206.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, але дана норма закону не була врахована проектантом ФОП ОСОБА_2 .
Крім того, позивач подав на затвердження проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно якого проектантом була сформована земельна ділянка з відповідним кадастровим номером, але згідно Витягу, формування її відбулося на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Даний факт вказує на порушення проектантом:
- ст.28 Закону України «Про землеустрій», згідно якої розробники документації із землеустрою несуть відповідальність відповідно до закону за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
- ст.39 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідно до якої виконавці робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, державні кадастрові реєстратори за порушення законодавства у сфері Державного земельного кадастру несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.
Даний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , на території Вільшанської сільської ради територіальної громади Недригайлівського району, Сумської області розроблений ФОП ОСОБА_2 , сертифікат інженера-землевпорядника № 000840 від 23.01.2013 рок, дія якого анульована наказом Держгеокадастру від 08.01.2020 №3 на підставі подання Кваліфікаційної комісії від 24.12.2019 № 19/689.
Ухвалами суду від 30.12.2020 та від 25.02.2021 у сторін були витребувані додаткові докази.
Ухвалою суду від 10.03.2021 було ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 31.03.2021.
30.03.2021 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому представник підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.
Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві та просили суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Вільшанської СР із заявою від 01.11.2019 засобами поштового зв'язку, що була зареєстрована Вільшанською СР 08.11.2019 за №335, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земельної ділянки комунальної власності 5923584400:01:002:1206, цільового призначення - землі запасу (а.с.15,16,94).
Подана заява 19.11.2019 була розглянута 30 сесією 7 скликання Вільшанської СР, в ході відкритого поіменного голосування депутатів якої було прийнято рішення №30/10, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,10га (а.с.80,97), про прийняття якого позивача було повідомлено листом від 21.11.2019, врученого представнику позивача « ОСОБА_2 » 03.12.2019 (а.с.79,81,95,96).
Водночас, позивач, вважаючи, що Вільшанською СР не було розглянуто подану заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою саме орієнтованою площею 2 га у місячний строк, у зв'язку з чим направив Вільшанській СР повідомлення від 09.12.2019 про те, що на підставі ч.7 ст.118 Земельного кодексу України позивач у зв'язку з не наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою чи мотивованої відмови у наданні дозволу на земельну ділянку площею 2,0га подав заяву на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земельної ділянки комунальної власності 5923584400:01:002:1206, цільового призначення - землі запасу (а.с.19,98).
На підставі договору про складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09.12.2019 №126/19 (а.с.17-18, 99), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5923584400:01:002:0208) у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на території Вільшанської сільської територіальної громади ради Недригайлівського району (а.с.8-52).
Вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було погоджено без зауважень експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, відповідно до висновку від 13.01.2020 №560/82-20 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.48).
При цьому, на повідомлення позивача від 09.12.2019 відповідачем було направлено позивачу лист від 23.12.2019 та повідомлено про те, що заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою була розглянута та рішенням 30 сесії 7 скликання Вільшанської СР №30/10 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,10га, про що повідомлено позивача листом. Зазначено, що Вільшанська СР діяла в межах чинного законодавства України, тому застосування ч.7 ст.118 Земельного кодексу України в даному випадку неможливе. У зв'язку з цим позивачу було запропоновано внести зміни до договору про складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09.12.2019 (а.с.82-84, 101-103).
12.06.2020 позивач звернувся до Вільшанської СР із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та про надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5923584400:01:002:0206 (а.с.121).
До вказаної заяви було надано зазначений вище проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на земельну ділянку з кадастровим номером 5923584400:01:002:0206 (а.с.117-118).
Рішенням 39 сесії 7 скликання Вільшанської СР від 14.07.2020 № 39/64 (а.с.57) відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , розроблену ФОП ОСОБА_2 з наступних підстав:
1) порушення вимог п.5 ст. 116 Земельного кодексу України;
2) невиконання умов, зазначених у пункті 1 рішення 30 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради від 19.11.2019 № 30/10 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ";
3) порушення вимог пункту 109 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051;
4) невідповідність площі земельної ділянки в розробленій документації із землеустрою, що подана на затвердження і площі земельної ділянки, яка зазначена у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
5) вид документації, який значений в розділі "Відомості про державну реєстрацію державної земельної ділянки" Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не відповідає назві документації із землеустрою, яка подана на затвердження;
6) проект землеустрою, який поданий на затвердження, підписаний сертифікованим інженером-землевпорядником, дія сертифікату №000840 від 23.01.2013 якого анульована наказом Держгеокадастру від 08.01.2020 №3, відповідно до ст.69 Закону України "Про землеустрій": складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.
Позивач, не погодившись з такою відмовою у затвердженні проекту землеустрою, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно зі ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.
Так, зокрема, частинами 6-7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до ч.ч.9,10 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з ч.13 ст.123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом, однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення відповідач визначає те, що проект землеустрою, який поданий на затвердження, підписаний сертифікованим інженером-землевпорядником, дія сертифікату №000840 від 23.01.2013 якого анульована наказом Держгеокадастру від 08.01.2020 №3.
Дійсно, відповідно до ч.8 ст. 68 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-ІV (далі - Закон України «Про землеустрій») СКЛАДЕННЯ документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була ПІДПИСАНА такою особою, є недійсною.
Тобто з даної норми вбачається, що забороняється саме складання та підписання документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена.
Представник позивача не заперечував про існування наказу Держгеокадастру від 08.01.2020 №3. Водночас, як встановлено судом складання та підписання документації було здійснено перед подачею проекту землеустрою на погодження - 03.01.2020, тобто ще до прийняття наказу, а відтак, складання та підписання проекту землеустрою було здійснено сертифікованим інженером землевпорядником, а тому посилання в оскарженому рішенні на вищезазначені обставини є безпідставним.
Також, відповідач в оскарженому рішенні посилається на порушення вимог ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Представник відповідача стверджує, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні громадян, яким земельні ділянки були надана на підставі рішень виконкомів сільської ради 1992,1993 років, на підтвердження чого надав рішення Вільшанської сільської ради народних депутатів від 09.03.1993 та 16.05.1993 про затвердження рішень виконкомів сільської ради для виділення земельних ділянок громадянам для ведення особистих підсобних господарств (а.с.107-108).
Однак, дані рішення суд не може прийняті до уваги як доказ того, що спірна земельна ділянка перебуває у межах саме земельних ділянок, які були надані громадянам для ведення особистих підсобних господарств, оскільки жодних додатків до даних рішень чи інших доказів для визначення місцезнаходження даних земельних ділянок відповідачем суду надано не було. Більше того, як пояснив сам представник відповідача на даний час, на спірну земельну ділянку були надані дозволи на розроблення проектів землеустрою іншим громадянам, однак, дані громадяни не можуть оформити право власності через те, що у суді перебувають справи, які стосуються таких земельних ділянок. Крім того, як вбачається з довідки Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05.11.2019 спірна земельна ділянка виділяється саме із земель запасу (а.с.109), що спростовує доводи представника відповідача про те, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні інших громадян. А тому посилання в оскарженому рішенні на порушення п.5 ст. 116 Земельного кодексу України суд не також не приймає до уваги.
В оскаржуваному рішенні відповідач посилається також на порушення п.109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, однак, в рішенні відповідач не зазначає, в чому саме відбулось порушення п.109 вказаного Порядку.
При цьому, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що, враховуючи той факт, що розроблявся проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, державна реєстрація земельної ділянки не могла бути здійснена за заявою ОСОБА_2 .
Дійсно, відповідно до п.109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:
1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;
2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;
3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);
4) замовника технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).
Однак, як вбачається з вказаних приписів дані норми стосуються саме порядку реєстрації земельної ділянки, що відноситься до виключних повноважень реєстратора, у той час, як відповідно до ч.13 ст.123 Земельного кодексу України відповідач на стадії затвердження проекту землеустрою зобов'язаний перевіряти проект лише на відповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відтак, посилання в оскаржуваному рішенні на порушення п.109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, суд не приймає до уваги.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, серед іншого, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).
Однак, всупереч вказаних норм, розроблений ОСОБА_2 на замовлення позивача проект землеустрою не містить рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, яким позивачу надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою ПЛОЩЕЮ 2га.
Як було встановлено судом, подана заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 19.11.2019 у місячний строк була розглянута 30 сесією 7 скликання Вільшанської СР, в ході відкритого поіменного голосування депутатів якої було прийнято рішення №30/10, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,10га (а.с.80,97), про прийняття якого позивача було повідомлено листом від 21.11.2019, врученого представнику позивача « ОСОБА_2 » 03.12.2019 (а.с.79,81,95,96).
Крім іншого, вказане рішення знаходиться на сайті відповідача за посиланням https://vilshanska-gromada.gov.ua/rishennya-30-sesii-silskoi-radi-7-sklikannya-2019-rik-14-32-13-25-11-2019/. Відтак, посилання позивача та її представника на те, що заява ОСОБА_1 не була розглянута у місячний строк, у зв'язку з чим у неї за принципом «мовчазної згоди» з'явилось право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, не відповідає дійсності.
Крім того, суд зазначає, що позивача на його повідомлення від 09.12.2019, яким позивач повідомив про укладення договору на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі ч.7 ст.118 Земельного кодексу України у зв'язку з не наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою чи мотивованої відмови у наданні дозволу (а.с.19,98), відповідач листом від 23.12.2019 (а.с.82-84, 101-103) повідомив позивача що в даному випадку не є можливим застосування вимоги ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, оскільки подана позивачем заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою була розглянута 30 сесією 7 скликання Вільшанської СР та рішенням від 19.11.2019 №30/10 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,10га.
Вказаний лист відповідача від 23.12.2019 було отримано позивачем ОСОБА_2 21.01.2020 згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.84,104).
Доводи з приводу того, що рішенням відповідача не було надано дозволу саме на 2,0га, як просила ОСОБА_1 , а лише на 0,10га не приймається до уваги, оскільки незгода позивача з самим рішенням не спростовує того факту, що відповідачем заява позивача була розглянута. При цьому, дане рішення від 19.11.2019 позивачем не було оскаржено та є чинним. Доказів протилежного суду не надано.
Тому посилання позивача на виникнення права на розроблення проекту землеустрою на підставі ч.7 ст.118 Земельного кодексу України суд не приймає до уваги, оскільки рішення на заяву позивача було прийнято у строки, встановлені Земельним кодексом України, дане рішення міститься в матеріалах справи та була надіслана позивачеві, що також підтверджується матеріалами справи (а.с.81).
Таким чином, суд визнає, що позивачем не було дотримано вимог ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, зазначеної саме в поданому на затвердження проекті, позивач не отримував, відповідачем прийнято рішення про відмову у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2га, оскільки дозвіл на розроблення проекту було надано лише на 0,1га - що узгоджується із принципами та завданнями регулювання земельних відносин та порядком набуття права на землю громадянами.
При цьому, посилання представника позивача на постанови Верховного Суду від 31.01.2018 (справа №814/741/16), від 14.03.2018 (справа №804/3702/16) суд не приймає до уваги, оскільки під час розгляду зазначених справ Судом встановлено, те, що клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не було розглянуто у встановлені Земельним кодексом України, у той час, як в даній справі, така заява була розглянута відповідачем та прийнято відповідне рішення. Тобто правовідносини, що були предметом розгляду Верховним Судом у справах №814/741/16, №804/3702/16 не є подібними до правовідносин, що є предметом розгляду даної справи.
Також, як встановлено в судовому засіданні, позивач звертаючись із заявою про затвердження проекту землеустрою орієнтовною площею 2га, було додано до проекту витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 2,8113га з кадастровим номером 5923584400:01:002:0206 (а.с.117-118), у той час як площа земельної ділянки в розробленій документації із землеустрою, що подана на затвердження складає 2га.
Також у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку в розділу «Відомості про державну реєстрацію державної земельної ділянки» зазначено «Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель» (а.с.117), що не відповідає назві документації із землеустрою - «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки» (а.с.8).
Позивачем до позову надано витяг за №НВ-5915734572020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5923584400:01:002:0208 із зазначенням інформації про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 09.12.2019 та зазначенням площі земельної ділянки - 2,0000га (а.с.52). Водночас, як встановлено в судовому засіданні такий витяг до заяви про затвердження проекту землеустрою відповідачу не подавався, а тому, суд критично оцінює наданий разом з проектом землеустрою витяг за №НВ-5915734572020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5923584400:01:002:0208.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00га на території Вільшанської СР, діяв у відповідності до вимог Земельного кодексу України, оскаржуване рішення відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (42127, Недригайлівський район, с. Вільшана, вул. Київський шлях, 1а, код ЄДРПОУ 04388478) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 05.04.2021.
Суддя І.Г. Шевченко