про залишення позовної заяви без руху
05 квітня 2021 року м. Рівне№460/2358/21
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду К.М. Недашківська, розглядаючи матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких виступає мати - ОСОБА_1 , до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій, та перевіривши на предмет відповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач 1) неповнолітніх ОСОБА_2 (далі - позивач 2), ОСОБА_3 (далі - позивач 3), ОСОБА_4 (далі - позивач 4), ОСОБА_5 (далі - позивач 5), в інтересах яких виступає мати - ОСОБА_1 , до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачам відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства з 17.07.2018; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачам відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства з 17.07.2018 в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Так, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання протиправною відмови відповідача нарахувати та виплатити позивачам щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства з 17.07.2018 у повному розмірі відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, всупереч цьому, позивачі звернулися до суду з позовом понад шестимісячний строк, а саме 26.03.2021, тобто з пропущенням строку звернення до суду.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд вказує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
В матеріалах справи є заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач зазначає, що про невідповідність розмірів пенсії вимогам Конституції України та інших законодавчих актів він дізнався кілька місяців назад із засобів масової інформації. Позивач не міг передбачити, що органи держави можуть ці права порушувати. Також зазначає про відсутність юридичної освіти та незнання особливостей законодавства, посилається на статтю VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, до якої приєдналася Україна 12 липня 1996 року, якою встановлюється тридцятирічний строк позовної давності за вимоги відшкодування ядерної шкоди.
Суддя зазначає, що соціальні виплати, визначені статтею 37 Закону України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у вигляді грошової допомоги, носять щомісячний характер, тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
Твердження позивача про відсутність юридичної освіти та незнання особливостей законодавства суддя оцінює критично, оскільки відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Крім того, безпідставними є посилання позивача на статтю VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, до якої приєдналася Україна 12 липня 1996 року, якою встановлюється тридцятирічний строк позовної давності за вимоги відшкодування ядерної шкоди.
Так, за змістом п. і) статті VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, право на відшкодування по цій Конвенції може бути заявлено протягом тридцяти років з дня ядерного інциденту в разі смерті чи тілесного ушкодження.
Отже, мова, у даному випадку, йде про відшкодування цивільної шкоди, завданої внаслідок, зокрема, ядерного інциденту, що спричинив смерть чи тілесні ушкодження, а позивач звернувся з позовом про нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, яка в розумінні Закону №796 спрямована на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Тобто, матеріальна шкода (цивільна відповідальність), завдана внаслідок, зокрема, ядерного інциденту у розумінні Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, та щомісячна грошова допомога у розумінні Закону України № 796, не є тотожними поняттями за своєю формою та змістом.
Враховуючи викладене, зазначені позивачем у заяві підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом, не можуть вважатися поважними.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, адміністративне провадження №К/9901/15971/20) дійшов до таких правових висновків.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладені обставини, суд вбачає наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів на їх обгрунтування.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких виступає мати - ОСОБА_1 , до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких виступає мати - ОСОБА_1 , строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду протягом десяти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких виступає мати - ОСОБА_1 , що відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію даної ухвали надіслати ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких виступає мати - ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя К.М. Недашківська