про залишення позовної заяви без руху
05 квітня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/1672/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Головко А.Б., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
02 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , у якій просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням строків виплати державної пенсії;
- зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 16.07.2019 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати державної пенсії (основної та додаткової), донарахованої на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.06.2014 у справі № 524/5239/14-а, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати;
- визнати протиправними дії щодо відмови в обчисленні та виплаті з 25.04.2019 по 30.06.2019 основної державної пенсії по інвалідності виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідно до вимог ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 починаючи з 25.04.2019 по 30.06.2019 основної державної пенсії по інвалідності виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідно до вимог ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою суду 05.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/1672/21; розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі частини 1 статті 123, частини 6 статті 161, частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, 02.03.2021 позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, зокрема, оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягає в невиплаті йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а саме пенсії за період з 01.01.2014 по 16.07.2019, яка була виплачена 16.07.2019 на виконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.06.2014 у справі № 524/5239/14-а.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до вимог частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Тобто пенсійне законодавство передбачає виплату компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам, яка здійснюється згідно із законом.
Законом, який регулює виплату такої компенсації є Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", згідно ст. 4 якого виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до ст. 2 Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", обов'язок виплатити вказану компенсацію у відповідача і, відповідно, право на її отримання у позивача виникають в місяць виплати заборгованості по пенсії. При цьому слід звернути увагу, що діючим законодавством не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору щодо невиплати компенсації.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що пенсійний орган, з вини якого пенсіонером не було вчасно нараховано та виплачено пенсію, повинен здійснити виплату такої пенсії з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата пенсіонеру суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості по пенсії, є порушенням прав пенсіонера на отримання такої компенсації.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 справа № 806/2896/18.
Суд вважає, що позивач, отримавши 16.07.2019 міг дізнатися про походження цих грошей та з'ясувати чи була виплачена разом із пенсією компенсація втрати частини доходів і, відповідно, дізнатися, чи порушене його право на отримання такої компенсації.
Таким чином позивач про порушення свого права на отримання компенсації міг дізнатися, отримавши 16.07.2019 кошти в сумі 30857,45 грн і звернутися протягом шести місяців до суду з позовом, однак ніяких дій для цього не вжив.
Отже, станом на 26.02.2021 (дата складання позову) позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з позовними вимогами в частині визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням строків виплати державної пенсії та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 16.07.2019 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати державної пенсії (основної та додаткової), донарахованої на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.06.2014 у справі № 524/5239/14-а, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, позивач у позовній заяві жодним чином не мотивував поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом у зазначеній вище частині, а до позову не додав заяву про поновлення згаданого строку із зазначенням поважних причин його пропуску.
Згідно ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачеві усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.Б. Головко