25 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7061/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ель Яагубі О.В.,
представника відповідача - Кінаш Л.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Квант Плюс" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
01 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 вересня 2020 року № 0000070506.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції з товариством з обмеженою відповідальністю "Крінтекс Трейд" та приватним підприємством "Паладіум -360" підтверджені первинними бухгалтерським документами, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту. Господарські операції позивача у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/7061/20. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.
24.12.2020 року від Головного управління ДПС у Полтавській області до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування відзиву зазначав, що в ході перевірки позивача встановлено дані, що доводять нереальність господарських операцій з придбання позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю "Крінтекс Трейд" труб невідомого походження у зв'язку з відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг. Крім того, в ході проведення аналізу фінансово - господарської діяльності між позивачем та приватним підприємством "Паладіум -360" встановлена неможливість фактичного здійснення приватним підприємством "Паладіум -360" господарських операцій через відсутність основних фондів, складських приміщень (зберігання), трудових ресурсів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 25.03.2021 року представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.03.2021 року позовні вимоги заперечував з підстав, зазначених у заявах по суті справи.
Заслухавши вступне слово представника відповідача та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" зареєстровано як юридична особа 08 серпня 2001 року номер запису 1 588 120 0000 002781 /т.1 а.с. 12/.
Основним видом діяльності ТОВ "Квант Плюс" є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
У період з 06.08.2019 року по12.08.2019 року ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 05.08.2020 року № 1087 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Квант Плюс" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2020 року.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Квант Плюс" контролюючим органом 21.08.2020 року складений акт № 444/16-31-05-06/31618527, за висновками якого встановлено порушення платником податків: - п.п. "а" п. 198.1 ст. 198, абзаців 1-3 п. 198.2, абзаців 1,2 п. 198.3, абзацу 3 п. 198.6 ст. 198, абзаців 2,3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено відємне значення з податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 845016 грн. /том 1, а.с. 22-56/.
На підставі висновків акту перевірки № 444/16-31-05-06/31618527 ГУ ДПС у Полтавській області 17 вересня 2020 року складено податкове повідомлення - рішення № 0000070506, яким ТОВ "Квант Плюс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2020 року в розмірі 845016 грн. /том 1, а.с.21/.
Позивач не погодився із податковим повідомленням - рішенням від 17 вересня 2020 року № 0000070506 та оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Суд зазначає, що предметом доказування в даній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит з податку на додану вартість.
Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Тому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).
Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. N 996-XIV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
Обов'язковою ж умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Із матеріалів справи судом встановлено, що між приватним підприємством "Паладіум-360" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (Покупець) укладений договір поставки № 0209/19кв від 02.09.2019 року /том 1, а.с. 109-112/.
За умовами договору Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві товарно - матеріальні цінності (товар) у відповідності до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його.
Ціна за одиницю Товару, загальна ціна партії Товару, що підлягає оплаті вказується у відповідних видаткових накладних та/або рахунках, з урахуванням ПДВ. Загальна вартість Договору складається із суми виписаних видаткових накладних (пункти 2.1., 2.2. Договору).
Сторони домовились, що оплата за Товар здійснюється на умовах 100 % післяоплати протягом 180 календарних днів з дати отримання Товару, що підтверджується відповідними видатковими накладними (пункт 3.1. Договору).
Приймання - передавання Товару здійснюється шляхом підписання тваро - супровідних документів в місці поставки(пункт 6.1. Договору).
На підтвердження виконання умов договорів позивач надав суду копії податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання - передачі товару /том 1, а.с. 113-187, том 2 а.с. 9-73/.
Товар прийнятий приватним підприємством "Паладіум -360" (Збергіач) на зберігання від товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (Поклажодавець) згідно договору зберігання № 0209/ЗБ-ПЛД від 02.09.2019 року, про що складені акти приймання - передачі майна на зберігання /том 1, а.с.188- 222/.
Також 17.01.2020 року товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (Покупець) придбано у товариства з обмеженою відповідальністю "Крінтекс Трейд" труби насосно - компресорні НКТ, про що складені видаткові накладні № 143 від 17.01.2020 року, № 144 від 17.01.2020 року /том 1, а.с. 223,225/.
Перевезення труб здійснювалось фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 згідно договору про надання транспортних послуг від 02.01.2020 року, про що складені товарно - транспортні накладні, акт виконаних робіт від 17.01.2020 року /том 1, а.с. 224, 226, 227, 230/.
За фактом першої події поставки товару товариством з обмеженою відповідальністю "Крінтекс Трейд" виписані податкові накладні /том 2, а.с. 5-8/.
Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів.
Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в акті перевірки та заявах по суті справи відсутні.
Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.
Надані суду податкові та видаткові накладні підтверджують факт придбання позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю "Крінтекс Трейд" та приватного підприємства "Паладіум -360" товару та є підставою для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного періоду.
Реальність господарських операцій між позивачем та товариства з обмеженою відповідальністю "Крінтекс Трейд", приватного підприємства "Паладіум -360" підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар придбано з метою використано у господарській діяльності позивача для подальшої реалізації /том 2 а.с. 74-98/.
Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладеного договору поставки товару, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.
Суд зазначає, що у наданих позивачем до матеріалів справи документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Таким чином, на підставі наведених доказів, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.
Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
Зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товару, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.
Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Суд зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни свого контрагента, тим більше по ланцюгу постачання, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ним податкового законодавства.
При цьому суд відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальником товарів (послуг) по ланцюгу.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.
Суд відхиляє посилання представника відповідача на кримінальне провадження №32017000000000147, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, як на підставу для винесення спірних рішень, оскільки суду не надано доказів, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем, або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.
З огляду на зазначене, податковий кредит за спірний період позивачем сформовано на підставі виписаних товариством з обмеженою відповідальністю "Крінтекс Трейд", приватним підприємством "Паладіум -360" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Також, матеріалами справи підтверджується, що під час перевірки позивачем були надані відповідачу всі належні первинні документи за спірними господарськими операціями.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власного рішення, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36020; код ЄДРПОУ 31618527) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014; код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 17 вересня 2020 року № 0000070506.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014; код ЄДРПОУ 43142831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36020; код ЄДРПОУ 31618527) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12675,24 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень двадцять чотири копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.04.2021 року.
Головуючий суддя А.Б. Головко