02 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1406/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
23 лютого 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з питань праці (далі-відповідач, Держпраці) про:
- визнання протиправною бездіяльності Державної служби України з питань праці щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 як інваліда війни від 05.02.2021 поданого через Урядовий контактний центр, реєстраційний номер №ФИ-12033725;
- визнання протиправною бездіяльності Державної служби України з питань праці щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 05.02.2021, поданого через Урядовий контактний центр, реєстраційний №ФИ-12033725;
- визнання протиправною бездіяльності Державної служби України з питань праці щодо не перенаправлення за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення ОСОБА_1 реєстраційний №ФИ-12033725 від 05.02.2021, до повноважень якої входить вирішення викладених питань у зверненні - згідно з вимогами пункту 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян".
- визнання протиправною бездіяльності Державної служби України з питань праці щодо не надання роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді на звернення ОСОБА_1 реєстраційний №ФИ-12033725 від 05.02.2021, згідно вимог статті 15 Закону України "Про звернення громадян";
- зобов'язання Державної служби України з питань праці повторно розглянути звернення ОСОБА_1 як інваліда війни, реєстраційний № ФИ-12033725 від 05.02.2021, вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у заяві, поданій до Держпраці через Урядовий контактний центр, реєстраційний №ФИ-12033725 від 05.02.2021, просив надати йому та окремо направити відповідні довідки про несення служби у нічний час ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 03.08.2016 до ГУ НП в Полтавській області для проведення повного розрахунку за службу у нічний час та грошового забезпечення за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час, а також прохав надати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати та сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, однак у відповіді від 12.02.2021 №887/1/4.1-ЗВ-21 відповідачем проігноровано факти, викладені у зверненні позивача, не вжито заходів реагування з урахуванням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції про права осіб з інвалідністю та Декларації про права інвалідів, а також не роз'яснено порядку оскарження прийнятого рішення всупереч вимогам статті 15 Закону України «Про звернення громадян».
2. Стислий зміст заперечень відповідача
29.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 32-36/, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні. Вказував, що заяву позивача від 05.02.2021 №ФИ-12033725 розглянуто та надано відповідь від 12.02.2021 №887/1/4.1-ЗВ-21. Відповідач наголосив на тому, що звернення від 05.02.2021 №ФИ-12033725 розглянуто у порядку частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян", оскільки таке звернення не містило будь-яких фактичних даних, необхідних для прийняття відповідачем обґрунтованого рішення, а у Держпраці відсутні владні повноваження для виконання дій щодо здійснення інспекційного відвідування відповідного органу внутрішніх справ. Відповідач зауважив, що питання, порушені у позовній заяві ОСОБА_1 , врегульовані спеціальним законодавством, яке має пріоритет над загальними нормами права. Крім того, відповідач зазначив, що вимоги, викладені у позовній заяві, не відносяться до компетенції відповідача, оскільки відповідач не може зобов'язати ГУ НП в Полтавській області надати позивачу відповідні довідки, а також зобов'язати провести відповідний розрахунок з позивачем.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У період з 30.03.2021 по 01.04.2021 головуючий суддя Довгопол М.В. перебувала у відпустці.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, особою з інвалідністю 2 групи, має статус ветерана війни, що підтверджується наявними у справі копіями паспорту ОСОБА_1 , посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням соціального захисту Подільської районної у м. Полтаві ради /а.с. 17-18/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі №440/2834/20, що набрало законної сили 19.09.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не направлення довідок про несення служби у нічний час ОСОБА_1 за період часу з 07.11.2015 по 03.08.2016 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області. В решті позовних вимог відмовлено /а.с.27-29/.
05.02.2021 ОСОБА_1 направив через Урядовий контактний центр заяву (реєстраційний номер ФИ-12033725 від 05.02.2021), адресовану Держпраці (т.в.о. голови Державної служби України з питань праці Сажієнко В.В.) /а.с. 19/, в якій просив надати йому та окремо направити відповідні довідки про несення служби у нічний час ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 03.08.2016 до ГУ НП в Полтавській області для проведення повного розрахунку за службу у нічний час та грошового забезпечення за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час, а також просив ініціювати виплату додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час, грошового забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час. Крім того, прохав надати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати та сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Листом від 12.02.2021 №887/1/4.1-ЗВ-21, за результатами розгляду звернення позивача 05.02.2021 №ФИ-12033725, яке надійшло з Державної установи "Урядовий контактний центр" (вх. від 08.02.2021 №Ф-583-20), Державна служба України з питань праці повідомила ОСОБА_1 про те, що питання, викладені у його зверненні, до компетенції Держпраці не відносяться. Здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, якими регулюється порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015 №96, не передбачено.
Вважаючи, що відповідачем не вжито необхідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні, не роз'яснено порядок оскарження прийнятого рішення, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі - Закон № 393/96).
Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону № 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно із положеннями статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина 3 статті 7 Закону № 393/96) .
Статтею 15 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно із статтею 19 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 393/96 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що звернення, яке відповідає вимогам Закону №393/96, повинно бути прийнято, всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки, та за наявності для того підстав, суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого входить вирішення спірного питання, повинен вжити усіх передбачених законом заходів для поновлення порушеного права особи та усунення причин та умов, які сприяли порушенням. За загальним правилом звернення громадян підлягають розгляду тим суб'єктом, якому вони адресовані. Якщо вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідного органу, він повинен переслати його за належністю і повідомити про це громадянина, який подав звернення, для чого встановлено п'ятиденний строк.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 р. у справі № 804/9185/15.
Як встановлено судом, у заяві від 05.02.2021 реєстраційний номер ФИ-12033725, адресованій Держпраці, ОСОБА_1 порушив питання про надання йому та окремо до ГУ НП в Полтавській області відповідних довідок про несення служби у нічний час ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 03.08.2016 до ГУ НП в Полтавській області для проведення повного розрахунку за службу у нічний час та грошового забезпечення за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час, а також просив ініціювати виплату додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час, грошового забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час. Крім того, прохав надати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати та сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Листом від 12.02.2021 №887/1/4.1-ЗВ-21, за результатами розгляду звернення позивача 05.02.2021 №ФИ-12033725, яке надійшло з Державної установи "Урядовий контактний центр" (вх. Від 08.02.2021 №Ф-583-20), Державна служба України з питань праці повідомила ОСОБА_1 про те, що питання, викладені у його зверненні до компетенції Держпраці не відносяться. Здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, якими регулюється порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015 №96, не передбачено.
Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо розгляду питань, викладених у зверненні ОСОБА_1 від 05.02.2021 реєстраційний номер ФИ-12033725, суд виходить з наступних міркувань.
Частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі-Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Абзацом 1 пункту 3 Положення №96 визначено, що основними завданнями Держпраці є, зокрема, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Абзацом 6 пункту 4 Положення №96 передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Повноваження Держпраці відповідно до покладених на нього завдань визначені пунктом 4 Положення №96. Суд зауважує, що окреслений пунктом 4 Положення перелік повноважень Держпраці не містить повноважень щодо оформлення довідок про несення служби поліцейськими у нічний час до територіальних органів поліції для проведення повного розрахунку за службу у нічний час та грошового забезпечення за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час. Крім того, Положення №96 не містить повноважень щодо ініціювання виплати додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час, грошового забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час та виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Натомість, критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України визначені Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260), пунктом 11 розділу ІІ якого передбачено, що облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.
Отже, обов'язок щодо оформлення та надіслання довідок обліку несення поліцейськими служби в нічний час покладений на керівника підрозділу, у якому проходить службу поліцейський та який повинен до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подати таку довідку до фінансового підрозділу.
Крім того, суд враховує, що пунктом 7 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Із змісту рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі №440/2834/20 слідує, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді оперуповноваженого Полтавського районного відділення поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - Полтавський РВП ГУНП в Полтавській області).
Наказом ГУНП в Полтавській області № 233 о/с від 29.07.2016 позивача звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини, що встановлені у межах справи №440/2834/20, доказуванню не підлягають у силу положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 проходив службу в Полтавському РВП ГУНП в Полтавській області обов'язок щодо оформлення довідок обліку несення служби ОСОБА_1 у нічний час та направлення їх до ГУНП в Полтавській області, а також здійснення з ним повного розрахунку, у тому числі грошового забезпечення за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час, покладений на Полтавський РВП ГУНП в Полтавській області, у якому позивач проходив службу.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням встановлених термінів її виплати та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні також належить до сфери повноважень того органу, в якому проходив службу ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що позивач у заяві від 05.02.2021 №ФИ-12033725 не порушував питання про проведення щодо Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю, натомість, просив вжити заходів, що стосуються порядку проходження служби в органах Національної поліції України, які відносяться до сфери компетенції того органу, у якому проходив службу ОСОБА_1 .
За таких обставин, зважаючи на те, що Положенням №96 не віднесено до повноважень Держпраці питання, вирішення яких порушено у заяві ОСОБА_1 від 05.02.2021 реєстраційний номер №ФИ-12033725, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності Державної служби України з питань праці щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 05.02.2021, поданого через Урядовий контактний центр, реєстраційний № ФИ-12033725 .
Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 7 Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Держпраці на звернення ОСОБА_1 від 05.02.2021 № ФИ-12033725 була надана відповідь від 12.02.2021 №887/1/4.1-ЗВ-21, яка не розкриває змісту порушених позивачем у зверненні питань, а лише вказує на відсутність у Держпраці повноважень для розгляду таких питань, при цьому всупереч вимогам частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення ОСОБА_1 від 05.02.2021 № ФИ-12033725 не перенаправлено за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якого входить вирішення питань, порушених у цьому зверненні.
Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача у відзиві на те, що заява позивача від 05.02.2021 №ФИ-12033725 не містила будь-яких фактичних даних, необхідних для прийняття відповідачем обґрунтованого рішення, оскільки наведені обставини відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" є підставою для повернення звернення громадянину з відповідними роз'ясненнями, при цьому відповідь Держпраці від 12.02.2021 №887/1/4.1-ЗВ-21 не містила відомостей про повернення звернення позивачеві із відповідними роз'ясненнями.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17.
Враховуючи викладене, суд констатує, що відповідачем допущено бездіяльність щодо не пересилання відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення ОСОБА_1 від 05.02.2021 реєстраційний номер ФИ-12033725, за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якого входить вирішення питань, порушених у відповідному зверненні.
За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці щодо не пересилання звернення ОСОБА_1 від 05.02.2021, реєстраційний номер ФИ-12033725, в термін не більше п'яти днів за належністю відповідному органу або посадовій особі, до повноважень яких входить вирішення питань, порушених у зверненні, задовольнивши відповідну позовну вимогу.
Також суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Державну службу України з питань праці переслати за належністю звернення ОСОБА_1 від 05.02.2021, реєстраційний номер ФИ-12033725, відповідному органу або посадовій особі, до повноважень яких входить вирішення питань, порушених у зверненні, з повідомленням про це ОСОБА_1 .
Відносно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної служби України з питань праці щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 як інваліда війни від 05.02.2021, поданого через Урядовий контактний центр, реєстраційний номер №ФИ-12033725, та зобов'язання Державної служби України з питань праці повторно розглянути звернення ОСОБА_1 як інваліда війни, реєстраційний № ФИ-12033725 від 05.02.2021, вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом, суд зауважує, що, враховуючи відсутність у відповідача повноважень щодо розгляду питань, порушених у зверненні позивача, підстави для задоволення зазначених позовних вимог відсутні.
Вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Державної служби України з питань праці щодо не надання роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді на звернення ОСОБА_1 реєстраційний №ФИ-12033725 від 05.02.2021, згідно вимог статті 15 Закону України "Про звернення громадян" також не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Водночас за своїм змістом відповідь Держпраці від 12.02.2021 №887/1/4.1-ЗВ-21 не є рішенням про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні позивача, а лише містить роз'яснення про відсутність повноважень щодо розгляду порушених у зверненні питання. Отже, відповідачем не було розглянуто звернення позивача та відповідно не виносилося рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві ОСОБА_1 , оскільки порушені у його зверненні питання не належали до компетенції відповідача. Відтак, суд відхиляє доводи позивача про обов'язок відповідача роз'яснити у наданій відповіді порядок оскарження цієї відповіді.
При прийнятті рішення у даній справі щодо оцінки інших аргументів учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконати без достатніх зволікань.
У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили з урахуванням висновків суду.
З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю наразі належить відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Враховуючи те, що дане рішення суду прийняте в адміністративній справі, визначеній пунктом 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначене рішення підлягає негайному виконанню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення судових витрат суду не надано, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Державної служби України з питань праці (вул. Десятинна,14, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 39472148) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці щодо не пересилання звернення ОСОБА_1 від 05.02.2021, реєстраційний номер ФИ-12033725, в термін не більше п'яти днів за належністю відповідному органу або посадовій особі, до повноважень яких входить вирішення питань, порушених у зверненні.
Зобов'язати Державну службу України з питань праці переслати за належністю звернення ОСОБА_1 від 05.02.2021, реєстраційний номер ФИ-12033725, відповідному органу або посадовій особі, до повноважень яких входить вирішення питань, порушених у зверненні, з повідомленням про це ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовити.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол