18 березня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/6887/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лазебної А.В.
та представників сторін:
від позивача: Павленко О.О., Скубак А.В.,
від відповідача - Предибайло А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Державне підприємство "Жовтневий спиртовий завод" (надалі - позивач, ДП "Жовтневий спиртзавод") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив:
визнати протиправним та скасувати наказ від 19.11.2020 про проведення фактичної перевірки;
визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративного арешту майна.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність оспорюваних індивідуальних органів податкового органу з огляду на їх невідповідність вимогам частини другої статті 19 Конституції України та Податкового кодексу України. На переконання позивача, ДП "Жовтневий спиртзавод" правомірно недопущено посадових осіб Головного управління ДПС у Полтавській області до проведення фактичної перевірки підприємства, оскільки наказ про призначення такої перевірки не містив посилань на конкретні та достатні підстави для її проведення. Звертав увагу на те, що контролюючим органом попередньо уже проводилась фактична перевірка ДП "Жовтневий спиртзавод" з питань провадження діяльності за період з 01.08.2020 по 31.08.2020, за результатами якої складений акт від 22.10.2020 №681/16-31-09-01/00374829. До того ж, на дату виходу посадових осіб контролюючого органу на підприємство для проведення перевірки усі первинні документи щодо ведення ДП "Жовтневий спиртзавод" господарської діяльності вилучені слідчими Державного бюро розслідувань на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2020 у справі №757/46242/20-к.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 100-104/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірних актів індивідуальної дії, зазначивши, що за результатами опрацювання податкової інформації контролюючим органом отримано інформацію, яка потребувала відповідної перевірки та не відображена у матеріалах попередніх фактичних перевірок. На цій підставі, начальником Головного управління ДПС у Полтавській області 19.11.2020 виданий наказ №2194 "Про проведення фактичної перевірки", яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України наказано провести з 23.11.2020 фактичну перевірку тривалістю 10 діб ДП "Жовтневий спиртзавод" за місцем фактичного ведення діяльності за період з 01.01.2020 по 31.10.2020 у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Оскільки платник податків недопустив посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, начальником Головного управління ДПС у Полтавській області 24.11.2020 прийнято рішення №2 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, а її розгляд, на підставі приписів частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, статей 257, 260, 262 КАС України, призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 заперечення представника відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишені без задоволення.
Ухвалою від 15.01.2021 суд, після ознайомлення із заявами по суті справи (позовом та відзивом), перейшов до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 18.03.2021, на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893, наказів ДПС України від 30.09.2020 №529 та від 24.12.2020 №755, замінено відповідача у справі з Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192), про що постановлено протокольну ухвалу.
У судовому засіданні 18.03.2021 заслухано вступне слово представників сторін, які підтримали раніше висловлену у позовній заяві та відзиві позицію щодо вирішення спору, досліджено матеріали справи, проведено судові дебати та після виходу суду з нарадчої кімнати проголошено скорочене рішення.
Обставини справи
ДП "Жовтневий спиртзавод" зареєстроване Карлівською РДА Полтавської області 29.07.1994, номер державної реєстрації 15651200000000129, взяте на податковий облік 24.04.1997 за №13, зареєстроване платником акцизного податку з реалізації спирту етилового 16.03.2020 за №4320. Підприємство зареєстроване як платник податків за основним місцем обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області (Карлівська ДПІ). Основним зареєстрованим видом діяльності підприємства є виробництво інших органічних хімічних речовин, в рамках якого здійснюється виробництво спирту етилового денатурованого для виготовлення продукції хімічного і технічного призначення (дезінфекційних засобів, розріджувачів багатофункціональних).
19.11.2020 начальником Головного управління ДПС у Полтавській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" видано наказ №2194 "Про проведення фактичної перевірки", яким наказано провести з 23.11.2020 фактичну перевірку тривалістю 10 діб ДП "Жовтневий спиртзавод" за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавська, 3 за період з 01.01.2020 по 31.10.2020 /а.с. 107/.
На підставі наказу від 19.11.2020 №2194 та відповідно до направлень на перевірку від 19.11.2020 №№ 559, 560, №561 /а.с. 108-110/ посадові особи Головного управління ДПС у Полтавській області 23.11.2020 прибули для проведення фактичної перевірки за місцезнаходженням ДП "Жовтневий спиртзавод".
Однак, Павленко О.О. , в.о. директора ДП "Жовтневий спиртзавод", повідомив про недопуск до фактичної перевірки, що підтверджено його поясненнями від 23.11.2020 №197 /а.с. 38/.
На цій підставі посадовими особами контролюючого органу складено Акт відмови від підписання (ознайомлення) направлень на проведення фактичної перевірки від 23.11.2020 /а.с. 112/, Акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 23.11.2020 /а.с. 113-114/ та Акт про неможливість проведення фактичної перевірки від 23.11.2020 /а.с. 115/.
З огляду на факт недопуску до проведення фактичної перевірки начальником Головного управління ДПС у Полтавській області 24.11.2020 прийнято рішення №2 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника, ДП "Жовтневий спиртзавод" /а.с. 111/.
Не погоджуючись з наказом про проведення фактичної перевірки та рішенням про застосування адміністративного арешту майна, позивач оскаржив їх до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено ПК України. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.
Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
А відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 цієї статті, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, у силу пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального /підпункт 80.2.5/.
У силу пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
За змістом пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до абзаців першого, другого, четвертого пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
У силу підпункту 94.2.3 пункту 94.2 цієї статті, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
За змістом пункту 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків /абзац перший пункту 94.6 статті 94 ПК України/.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність індивідуальних актів контролюючого органу, а саме: наказу про проведення фактичної перевірки та рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, що ухвалене з огляду на недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність таких актів критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а саме, чи прийнято це рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку юридичній обґрунтованості спірного наказу, суд виходить з того, що у силу положень частини другої статті 19 Конституції України суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.
Діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом" або, інакше кажучи, "дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.
За обставин цієї справи позивач не допустив посадових осіб Головного управління ДПС у Полтавській області до проведення фактичної перевірки, мотивуючи правомірність своїх дій посиланням на такі обставини:
1) у наказі від 19.11.2020 №2194 про призначення фактичної перевірки не зазначено конкретну підставу для її проведення та питання, що є предметом перевірки;
2) первинні документи щодо ведення ДП "Жовтневий спиртзавод" господарської діяльності вилучені слідчими Державного бюро розслідувань на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2020 у справі №757/46242/20-к;
3) контролюючим органом, попередньо, протягом останніх п'яти місяців, проводились фактичні перевірки ДП "Жовтневий спиртзавод", за результатами яких складені довідка від 19.06.2020 №66/16/31-32-03/00374829 та акт від 22.10.2020 №681/16-31-09-01/00374829.
Оцінюючи вищезазначені доводи платника податків, суд звертає увагу на те, що у силу абзацу п'ятого пункту 81.1 статті 81 ПК України підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки є виключно: 1) непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службових посвідчень посадових осіб, які зазначені у направленні на проведення перевірки, 2) пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах не дозволяється, про що прямо зазначено у абзаці шостому пункту 81.1 статті 81 ПК України.
З урахуванням наведеного, суд визнає необґрунтованими посилання позивача на вилучення первинних документів як на підставу для недопуску посадових осіб контролюючого органу до фактичної перевірки.
При цьому суд звертає увагу на приписи пункту 85.9 статті 85 ПК України, відповідно до якого у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Отже, вилучення документів правоохоронними та іншими органами не є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, у т.ч. фактичної.
Разом з цим, щодо підстав проведення перевірки та обставин повторності її призначення, суд виходить з таких міркувань.
Спірним питанням у межах цих правовідносин є належне оформлення копії наказу від 19.11.2020 №2194 про проведення фактичної перевірки, а також наявність у ньому вичерпного переліку відомостей, з урахуванням положень пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Так, за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України наказ про проведення перевірки має містити, окрім іншого, посилання на мету та підстави для проведення перевірки.
Дослідивши залучені до матеріалів справи копії наказу від 19.11.2020 №2194 "Про проведення фактичної перевірки" /а.с. 32, 107/ суд встановив, що у якості підстави для проведення перевірки відповідачем зазначено загальне посилання на норми підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а мета проведення перевірки взагалі відсутня.
Доводи представника відповідача про те, що метою проведення перевірки визначено повноваження контролюючого органу згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України суд визнає безпідставними, адже відповідачем фактично ототожнюються підстави та мета проведення перевірки, що чинним законодавством не допускається.
Дійсно, у силу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
У ході розгляду справи представники відповідача звертали увагу на те, що передумовою для призначення фактичної перевірки ДП "Жовтневий спиртзавод" на підставі спірного наказу слугувало надходження до Головного управління ДПС у Полтавській області листа ДПС України від 03.11.2020 вих.№19774/7/99-00-09-01-02-07, яким повідомлялось про класифікацію товару "Засоби дезинфікуючі" згідно УКТ ЗЕД, виробником яких є позивач /а.с. 116/.
Зважаючи на ті обставини, що позивач веде діяльність з виробництва дезінфекційних засобів, основою для виробництва яких є спирт етиловий денатурований, підставою для призначення фактичної перевірки ДП "Жовтневий спиртзавод" могли бути вищезгадані положення підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Однак, про наявність цих обставин не зазначено у спірному наказі, що спростовує доводи відповідача про правомірність призначення фактичної перевірки.
Окрім того, спірний наказ не містить посилання на мету проведення фактичної перевірки (наприклад, дотримання позивачем вимог законодавства щодо обігу, зберігання, цільового використання спирту етилового тощо).
Відсутність у наказі про призначення фактичної перевірки посилання на конкретну мету (ціль) її проведення свідчить про невідповідність такого наказу вимогам пункту 81.1 ПК України, що є правомірною підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Те саме стосується й направлень на проведення перевірки від 19.11.2020 вих.№№ 559, 560, 560, адже ні підстава, ні мета проведення фактичної перевірки ДП "Жовтневий спиртзавод" у них не конкретизована.
У взаємозв'язку з наведеним вище, доводи позивача про повторність проведення фактичної перевірки не мають вирішального значення для вирішення спору по суті, адже у спірних відносинах підтверджено наявність підстав для не допуску посадових осіб до проведення фактичної перевірки, що безпосередньо визначені пунктом 81.1 статті 81 ПК України - невідповідність наказу про призначення перевірки та направлень на її проведення вимогам закону.
Стосовно посилань позивача на мораторій щодо проведення фактичних перевірок, суд звертає увагу на те, що пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України було встановлено мораторій на проведення фактичних перевірок, окрім перевірок в частині порушення вимог законодавства щодо: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
А тому, підстави для беззаперечного висновку про протиправність спірного наказу саме з огляду на запровадження мораторію на проведення фактичних перевірок відсутні.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом, що їх видав, конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень є можливим лише у разі достатнього та належного обґрунтування таким суб'єктом підстав та умов, що передували ухваленню рішення.
Невиконання відповідним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
У спірних відносинах відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність наказу від 19.11.2020 №2194. Натомість, у ході судового розгляду справи встановлено, що контролюючий орган суто формально підійшов до оформлення цього наказу, не зазначивши у ньому предмет та мету проведення фактичної перевірки платника податків, що надавало право позивачу на недопуск посадових осіб Головного управління ДПС у Полтавській області до проведення такої перевірки.
Отже, спірний наказ не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, що є підставою для висновку про його необґрунтованість та протиправність.
З урахування наведеного, правомірність дій платника податків щодо недопуску посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки знайшла своє підтвердження у ході судового розгляду справи, а тому спірний наказ від 19.11.2020 №2194 про призначення фактичної перевірки ДП "Жовтневий спиртзавод" та рішення податкового органу від 24.11.2020 №2 про застосування адміністративного арешту майна платника податків належить визнати протиправними та скасувати.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ДП "Жовтневий спиртзавод" повністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 4204,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 24.11.2020 №763 /а.с. 79/. Вказана суму судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 80/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Полтавській області від 19 листопада 2020 року №2194 "Про проведення фактичної перевірки".
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24 листопада 2020 року №2 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" судові витрати у розмірі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні).
Позивач: Державне підприємство "Жовтневий спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 00374829; вул. Полтавська, 3, м. Карлівка, Полтавська область, 39501).
Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 29 березня 2021 року
Суддя О.О. Кукоба