Справа № 420/4861/21
05 квітня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В.,
розглянувши матеріали:
за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
про визнання протиправними та скасування постанов,
30 березня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , у якому позивач просить суд:
визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. про відкриття виконавчого провадження ВП №64744905 за заявою ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду №420/2567/20, виданого 04.01.2021 року про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;
визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням ВП №64744905;
відстрочити позивачу - військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору за розгляд даної позовної заяви строком на один місяць.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач судовий збір за звернення до суду з даним позовом не сплатив.
Водночас, у прохальній частині позовної заяви позивач заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору строком на один місяць.
Клопотання мотивоване тим, що військова частина НОМЕР_1 знаходиться на повному бюджетному забезпеченні та не має власних коштів для сплати судового збору. Необхідні для сплати судового збору кошти витребовуються через Департамент фінансового забезпечення Міністерства оборони України, що потребує значного часу.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі, розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
У відповідності з ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір”.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Статтею 5 Закону України “Про судовий збір” встановлено пільги щодо сплати судового збору для певної категорії осіб - позивачів, заявників, ін.
Частиною першою цієї статті визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Позивач до категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору, відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, не відноситься.
Стаття 8 Закону України “Про судовий збір” визначає умови, за яких суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року по справі №0940/2276/18 наголосила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України “Про судовий збір” конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
При цьому, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір” не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір” можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Водночас у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України “Про судовий збір”, зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Як встановлено судом, позивач своє клопотання про звільнення від сплати судового збору аргументує відсутністю наразі коштів призначених на сплату судового збору.
Разом із цим, позивач має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансуються з Державного бюджету України та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Оцінивши доводи, наведені в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити, з огляду на те, що порядок фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.
Аналогічну правову позицію висловив Пленум Вищого адміністративного суду України в постанові від 23 січня 2015 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI “Про судовий збір”.
Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01).
Верховний Суд у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 591/1521/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 489/3253/16-а, від 27 березня 2018 року у справі № 806/2720/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 389/2858/16-а надав такі правові висновки під час розгляду питання щодо звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру державного органу або органу місцевого самоврядування, а саме:
- звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 КАС України (до 15.12.2017; ст. 133, згідно чинної редакції КАС України), та статтею 8 Закону України “Про судовий збір”, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо);
- зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір);
- відсутність коштів у державного органу або органу місцевого самоврядування не є достатньою та беззаперечною підставою для звільнення його від виконання обов'язку щодо сплати судового збору.
При цьому, суд звертає увагу, що у постанові від 14 січня 2021 року по справі № 0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду не відступила від наведених вище правових позицій Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до положень ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, водночас звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру, є фактично наданням окремим державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними і фізичними особами, які зобов'язані сплачувати судовий збір, що означатиме звуження їх права на звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Окрім того, суд зауважує, що справи з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (ч. 4 ст. 287 КАС України), що виключає можливість задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору строком на один місяць.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень чи юридичною особою встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень чи юридичною особою, встановлена ставка судового збору у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу наведених положень Закону України “Про судовий збір” вбачається, що майновими є вимоги, для яких визначено ціну позову.
Відповідно до позовних заяв немайнового характеру необхідно відносити вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 15.12.2020 № 1082-IХ, з 01 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2270, 00 гривень.
Звернені до суду вимоги позивача щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням ВП №64744905 є майновими, оскільки безпосередньо впливають на майновий стан позивача.
Ціна позову складає 24 000,00 грн. Враховуючи, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру для суб'єктів владних повноважень та юридичних осіб встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову (що складає 360, 00 грн.), але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що складає 2270, 00 грн.), розмір судового збору за вказану вимогу майнового характеру становить 2270, 00 грн.
Позовні вимоги щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №64744905 є немайновими, розмір судового збору становить 2270, 00 грн. (за ставкою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Таким чином, у разі, якщо після виправлення недоліків позовної заяви не зміниться характер позовних вимог, позивачу необхідно надати до суду документ про сплату судового збору на суму у розмірі 4540,00 грн. (2270х2).
Згідно вимог ч. 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір”, суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі викладеного, суд вважає, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху та роз'яснює позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунуті шляхом надання до суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 4540, 00 грн.
Платiжні реквiзити для перерахування судового збору (станом на 01.01.2021 року): 22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); Отримувач коштів: ГУК в ОД.обл./Київський р-н/22030101; Рахунок отримувача: UA468999980313171206084015756; Код отримувача: 37607526; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Відомча ознака: “ 84” Окружні адміністративні суди.
Керуючись ст.ст. 132, 160, 161, 169, 248, 256, 293 КАС України,
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування постав - залишити без руху.
Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.В. Глуханчук