Справа № 420/1259/21
05 квітня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №3135/15-32 від 16.12.2020 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в нього певний час був відкритий поточний рахунок в Публічному акціонерному товаристві АТ «Банк «Фінанси та Кредит», за допомогою якого ним здійснювалось розрахунково-касове обслуговування підприємства, в тому числі сплачувався єдиний соціальний внесок.
З метою сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного внеску за січень 2015 року TOB «МОДУЛЬ» подало до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення №20 від 03.02.2015 року про перерахування грошових коштів у розмірі 7400, 00 грн. зі свого рахунку на рахунок ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні. При цьому коштів на рахунку для їх перерахування у позивача було достатньо (24 256,62 грн.). Водночас кошти за вказаним платіжним дорученням перераховані банком до бюджету не були.
Листом від 13.02.2015 року TOB «МОДУЛЬ» повідомило ДПІ у Малиновському районі м. Одеса про зазначені вище обставини та просило врахувати зазначені пояснення в подальшому.
Крім того, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління». Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2015 року по справі №916/2180/15 (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року) було задоволено позовні вимоги позивача. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське Регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» перерахувати грошові кошти у сумі 7 400,00 грн. за платіжним дорученням від 03.02.2015 року №20 з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУЛЬ» (п/р НОМЕР_1 , відкритого у філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 328823) на поточний рахунок Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси №37191201001552 у ГУ ДКСУ в Одеській області.
Водночас постановою Правління НБУ №898 від 17.12.2015 року було вирішено ліквідувати АТ «Банк «Фінанси та Кредит», а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) №30 від 18.12.2015 року було розпочато процедуру ліквідації банку, позивачу рекомендовано звернутися до Фонду гарантування вкладів для включення ТОВ «МОДУЛЬ» до реєстру кредиторів банку.
Відповідно до довідки №1018 від 06.07.2016 року вимогу ТОВ «МОДУЛЬ» щодо виконання судового рішення було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.
Згідно листа Фонду гарантування вкладів від 04.11.2020 року №29/10-01 станом на 03.11.2020 року вимоги ТОВ «Модуль» включено до 7-ї та 8-ї черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".
Водночас, як зазначає ТОВ «Модуль», відповідач вищезазначені обставини до уваги не прийняв, та всі подальші своєчасні сплати ним єдиного внеску за період з лютого 2015 року по грудень 2019 року зараховував в рахунок недоїмки, яка утворилась через незарахування банком платіжного доручення №20 від 03.02.2015 року.
Зазначені обставини призвели до висновку податкового органу про несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску за період з лютого 2015 року по грудень 2019 року та винесення Головним управління ДПС в Одеській області оскаржуваного рішення №3135/15-32 від 16.12.2020 року, яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції розмірі 31416,17 грн. та нараховано пеню у сумі 2014,59 грн.
Разом з тим, позивач не погоджується із зазначеним рішенням та вважає його протиправним, оскільки ним у зазначений період єдиний внесок сплачувався в повному обсязі та своєчасно, а недоїмка, яка утворилась, виникла з вини банку, а не платника податку, а тому застосування до нього фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податку є протиправним.
Ухвалою суду від 03.02.2021 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль» до Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
24.02.2021 року через канцелярію суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 155-157), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відповідно до пункту 113.2 статті 113 ПК застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.
Із загальних положень статті 38 ПК також випливає, що належним виконанням податкового зобов'язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань. Таким чином звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов'язання не свідчить про звільнення від обов'язку виконати податкове зобов'язання.
Крім того, положеннями статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Наведена норма також свідчить про те, що належним виконанням податкового зобов'язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок.
За таких умов податковий орган вважає що оскаржуване рішення є законним та не підлягає скасуванню.
В обґрунтування своєї позиції щодо необхідності відмові позивачу у задоволенні позовних вимог відповідач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 року у справі №804/4602/16.
04.03.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 216-217), в якій товариство з обмеженою відповідальністю «Модуль» зазначило, що Головне управління ДПС в Одеській області у відзиві підмінює поняття «відповідальності за невиконання (несвоєчасне) виконання податкового зобов'язання» та «невиконання (несвоєчасне) виконання податкового зобов'язання», хоча змістовно вони, на думку позивача, є різними. У зв'язку з чим позивач наголошує на задоволенні позовних вимог та зазначає, що предметом спору у справі є саме скасування та визнання протиправним рішення про застосування штрафних санкцій, а не скасування вимоги про сплату сум недоїмки.
Заперечень на відповідь на відзив Головним управління ДПС в Одеській області надано до суду не було.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Як вбачається з інтегрованої картки платника податків (товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль») позивач за січень 2015 року повинен був сплатити суму єдиного соціального внеску у розмірі 10376, 28 грн.
При цьому позивачем 20.01.2015 року було сплачено суму у розмірі 3 200,00 грн., як аванс зі сплати єдиного соціального внеску за січень 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №11 від 20.01.2015 року (а.с. 24).
Також 03.02.2015 року з метою сплати іншої частини узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску за січень 2015 року TOB «МОДУЛЬ» подало до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення №20 від 03.02.2015 року про перерахування грошових коштів у розмірі 7 400,00 грн. зі свого рахунку на рахунок ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні (а.с. 16). Водночас кошти за вказаним платіжним дорученням не були перераховані банком до бюджету
За таких умов, як вбачається з інтегрованої картки платника податків, у позивача станом на 20.02.2015 року виникла недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску на суму 3044,40 грн. (а.с. 165).
Про зазначені обставини TOB «МОДУЛЬ» листом від 13.02.2015 року повідомило ДПІ у Малиновському районі м. Одеса та просило врахувати зазначені пояснення в подальшому (а.с. 17).
Крім того, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління».
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2015 року по справі №916/2180/15 (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року) було задоволено позовні вимоги позивача. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське Регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» перерахувати грошові кошти у сумі 7 400,00 грн. за платіжним дорученням від 03.02.2015 року №20 з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУЛЬ» (п/р НОМЕР_1 , відкритого у філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 328823) на поточний рахунок Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси №37191201001552 у ГУДКУ в Одеській області (а.с. 134-145).
Водночас постановою Правління НБУ №898 від 17.12.2015 року було вирішено ліквідувати АТ «Банк «Фінанси та Кредит», а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) №30 від 18.12.2015 року було розпочато процедуру ліквідації банку.
Відповідно до довідки №1018 від 06.07.2016 року (а.с.146) вбачається, що ТОВ «МОДУЛЬ» було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, а саме суму у розмірі 7 400,00 грн. - включено до 7-ї черги вимог кредиторів, а суму у розмірі 1218,00 грн. - до 8-ї черги кредиторів банку.
Згідно листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.11.2020 року №27-13821/20 (а.с.148) станом на 03.11.2020 року вимоги ТОВ «Модуль» включено до 7-ї та 8 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та кредит", на час надіслання листа здійснюється виплата кредиторам 3-ої черги. (а.с. 148).
Водночас, як зазначає ТОВ «Модуль», відповідач вищезазначені обставини до уваги не прийняв, та всі подальші своєчасні сплати ним єдиного соціального внеску за період з 20.02.2015 року по грудень 2019 року, що підтверджуються платіжними дорученнями (а.с.24-133) зараховував в рахунок вже наявної недоїмки, яка утворилась внаслідок неперерахування банком грошей за платіжним дорученням №20 від 03.02.2015 року (а.с. 16).
Так, зокрема, сплату позивачем єдиного соціального внеску 20.02.2015 року у розмірі 4000, 00 грн. (як аванс внесок за лютий 2015 року) (а.с.25) було зараховано відповідачем в рахунок сплати позивачем єдиного соціального внеску за січень 2015 року, а суму, сплачену 05.03.2015 року у розмірі 7000,00 грн. (залишок сплати єдиного соціального внеску за лютий 2015 року) (а.с. 26), в рахунок сплати недоїмки єдиного внеску на суму 3 044,40 грн., яка утворилась за січень 2015 року (а.с. 165).
Зазначені обставини призвели до того, що, починаючи з 21.02.2015 року по 26.12.2019 року, за позивачем рахувалась несвоєчасна сплата єдиного соціального внеску.
З огляду на зазначене, Головним управління ДПС в Одеській області було винесення оскаржуване рішення №3135/15-32 від 16.12.2020 року про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску, яким на ТОВ «Модуль» за період з 21.02.2015 року по 26.12.2019 року було накладено штраф у розмірі 20%, що становить суму - 31 416,17 грн., а також нараховано пеню у розмірі 2 014,59 грн., що становить 0,1% від суми недоїмки (а.с. 8, 159).
Разом з тим, позивач не погоджується із зазначеним рішенням та вважає його протиправним, оскільки ним упродовж лютого 2015 року по грудень 2019 року єдиний соціальний внесок сплачувався в повному обсязі та своєчасно, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями, а недоїмка, яка утворилась, виникла з вини банку, з огляду на що застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив Головного управління ДПС в Одеській області, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов'язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).
Згідно з п.п.16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктами 36.1, 36.5 статті 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 6 Закону).
Відповідно до абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Відповідно до частин п'ятої-сьомої статті 9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Абзацом 1 ч.8 ст.9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника, незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята статті 9 Закону).
Таким чином, відповідно до Закону єдиний внесок вважається сплаченим у разі перерахування його платником на рахунок податкового органу.
Згідно частин другої, третьої статті 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (частина шоста статті 25 Закону).
Частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до вимог частини тринадцятої статті 25 Закону нарахування пені, передбаченої цим законом починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).
Згідно пункту 1 розділу VII Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Підпунктом 2 пунктом 2 розділу VII Інструкції №449 передбачено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4, 6 та 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції, зокрема, в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).
Судом встановлено, що з метою сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного внеску за січень 2015 року позивачем 20.01.2015 року було сплачено суму у розмірі 3200,00 грн., як аванс за січень 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №11 від 20.01.2015 року (а.с. 24).
Також 03.02.2015 року з метою сплати іншої частини узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного внеску за січень 2015 року TOB «Модуль» подало до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення №20 від 03.02.2015 року про перерахування грошових коштів у розмірі 7 400,00 грн. зі свого рахунку на рахунок ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні. Водночас кошти за вказаним платіжним дорученням не були перераховані банком до бюджету.
При цьому, як вбачається з облікової картки платника податків, подальша сплата позивачем єдиного соціального внеску у період з лютого 2015 року по грудень 2019 року зараховувалась відповідачем в рахунок вже наявної недоїмки, яка утворилась через невиконання банком своїх зобов'язань та не зарахування коштів по платіжному дорученню №20 від 03.02.2015 року про перерахування грошових коштів у розмірі 7 400,00 грн..
З огляду на зазначене, через несвоєчасну, на думку контролюючого органу, сплату позивачем єдиного соціального внеску Головним управління ДПС в Одеській області було винесення рішення №3135/15-32 від 16.12.2020 року про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску, яким на ТОВ «Модуль» за період з 21.02.2015 року по 26.12.2019 року було накладено штраф у розмірі 20%, що становить суму - 31 416,17 грн., а також нараховано пеню у розмірі 2 014,59 грн., що становить 0,1% від суми недоїмки.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року №2346-ІІІ (далі ЗУ №2346-ІІІ).
Пунктом 1.24 статті 1 цього Закону (в редакції на момент прийняття платіжного доручення №20 від 03.02.2015 року) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Пунктом 1.30 статті 1 ЗУ №2346-ІІІ встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 ЗУ №2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.
Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Положенням пункту 22.4 статті 22 ЗУ №2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 даного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Згідно п.129.6 - 129.7 ст.129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду.
При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.
Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 року у справі №804/4602/16 платник податків звільняється від відповідальності за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов'язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов'язання у діях платника у цьому випадку немає.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).
Як вбачається з матерів справи, позивачем 20 лютого 2015 року було надіслано до банку платіжне доручення №20 для списання коштів у сумі 7 400,00 грн. по внескам ЄСВ за січень 2015 року та таке платіжне доручення було прийнято банком. Водночас списання коштів не відбулось з підстав, які не залежали від ТОВ «Модуль», а отже позивач не може нести відповідальність за несвоєчасне або некоректне виконання зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Будь-яких доводів щодо недобросовісності позивача у спірній ситуації відповідачем не наведено.
При цьому суд при вирішенні адміністративної справи №420/13259/21 не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на зазначену правову позиці Великої Палати Верховного Суду, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки у зазначеній постанові Верховним Судом було зазначено, що у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов'язання з вини банку платника такий платник не звільняється від обов'язку сплатити в повному обсязі податкового зобов'язання, але звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, як відповідальності за сплату вищезазначеного зобов'язання.
Суд з цього приводу погоджується з думкою позивача у відповіді на відзив щодо помилковості правової позиції ГУ ДПС в Одеській області та помилкового ототожнення контролюючим органом законодавчих понять «відповідальності за невиконання (несвоєчасне) виконання податкового зобов'язання» та безпосередньо самого «невиконання (несвоєчасного) виконання податкового зобов'язання», оскільки саме податкова вимога є формою визначення платнику податків обов'язку зі сплати грошового зобов'язання з ЄСВ, але не є формою чи видом притягнення платника до відповідальності за несплату, неповну або несвоєчасну сплату цього зобов'язання.
При цьому доказів або відомостей щодо винесення контролюючим органом вимоги щодо необхідності сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль» спірної суми ЄСВ відповідачем до суду не надано.
Крім того суд з цього приводу враховує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2015 року по справі №916/2180/15 (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року) було задоволено позовні вимоги позивача та зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське Регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» перерахувати грошові кошти у сумі 7400,00 грн. за платіжним дорученням від 03.02.2015 року №20 з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль» на поточний рахунок Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси.
Між тим, предметом спору в адміністративній справі №420/1259/21 є правомірність рішення про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску, яке за своєю суттю є видом та формою притягнення платника до фінансової відповідальності, від якої він повинен бути звільнений на підставі встановлених судом обставин.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких умов суд доходить висновку, що Головним управлінням ДПС в Одеській області у справі не доведено обґрунтованості спірного рішення №3135/15-32 від 16.12.2020 року про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску за період з 21.02.2015 року по 26.12.2019 року, а тому суд доходить висновку про його протиправність та необхідність скасування.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12 від 27.01.2021 року (а.с.7).
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ТОВ «Модуль» суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління ДПС в Одеській області.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль» (65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17-а) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №3135/15-32 від 16.12.2020 року про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 270,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький