ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" квітня 2021 р. справа № 300/1404/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Окуневич М.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 03.12.2006 по 29.02.2020, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатом розгляду заяви позивача про неправильне обчислення під час призначення пенсії стажу та заробітку, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провело перерахунок пенсії позивачу з 03.12.2006 по 29.02.2020. Так, сума недоотриманої пенсії за вказаний період 32247,71 грн. виплачена позивачу в березні 2020 року. Представник позивача 26.03.2020 подав до відповідача заяву, в якій просив нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходу за період з 03.12.2006 по 29.02.2020. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 0900-0301-8/5930 від 24.04.2020 відмовило позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу, зіславшись на те, що строки виплати частини пенсії не порушені. Позивач вважає протиправною відмову відповідача щодо виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати, оскільки несвоєчасне нарахування частини пенсії в сумі 32247,71 грн. відбулося у зв'язку з неправомірним обчисленням пенсії, що встановлено рішенням органу Пенсійного фонду вищого рівня, тобто з вини органу, що призначає та виплачує пенсію. Таким чином, на думку позивача, нараховані та виплачені суми пенсії за минулий час є тим доходом, що не був отриманий своєчасно з вини відповідача, а тому наявні підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини доходу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У зв'язку з перебуванням головуючим суддею з 17.08.2020 по 29.09.2020 у відпустці, строки розгляду справи продовжено.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначальною обставиною для виплати компенсації є дата нарахування доходу, оскільки основною умовою для виплати компенсації є порушення строків виплати нарахованих доходів. В цьому випадку у березні 2020 року позивачу проведено перерахунок пенсії, а саме донараховано до стажу періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати в зв'язку із зупинкою виробництва. Сума донарахованої пенсії 32247,71 грн. носить разовий характер, нарахована та виплачена у березні 2020 року. При цьому, позивач за період з 03.12.2006 по 29.02.2020 щомісячно отримував пенсію згідно з календарним графіком, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати (а.с.32-34).
Процесуальні строки в цій справі продовжені в силу дії пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
З 17.08.2020 по 29.09.2020, з 08.02.2021 по 10.03.2021 головуючий суддя у справі перебувала у відпустці та на листку непрацездатності.
Заяв про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило. У відповідності до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 03.12.2006 отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказана обставина підтверджується протоколом за пенсійною справою №5208 від 27.04.2007 та сторонами не заперечуються (а.с.10).
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо правильності призначення пільгової пенсії і донарахування пільгового стажу роботи за Списком №1 після 21.08.1992.
За результатом розгляду вказаної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 22/Г-15 від 05.02.2020 повідомило позивача про те, що при розгляді звернення позивача з'ясовано, що до страхового стажу не враховані періоди перебування позивача у безплатних відпусках у зв'язку з зупинкою виробництва з 01.03.1995 по 31.03.1996 та з 20.11.1996 по 14.02.2000 і змінено період заробітку - з 01.04.1983 по 31.03.1988 (як найкращий оптимальний варіант) на підставі довідки про зарплату та з 01.07.2000 по травень 2001 за інформацією персоніфікованого обліку (індивідуальний коефіцієнт заробітку складає 1,57370). Територіальним відділом пенсійну справу доопрацьовано з часу первинного призначення, тобто з 03.12.2006, а саме: донараховано до страхового стажу періоди перебування у безоплатних відпустках. Після проведення перерахунку страховий стаж склав 27 років 2 місяці (коефіцієнт страхового стажу, з урахуванням 14 років додатково зарахованих років за кожен повний рік роботи за Списком № 1 склав 0,41250), а середньомісячний заробіток - 6931,13 грн.. Доплату за період з 03.12.2006 по 29.02.2020 в сумі 32247,71 грн. буде виплачено позивачу в березні поточного року (а.с.11-12).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в березні 2020 року нарахувало та виплатило позивачу 32247,71 грн. недоотриманої пенсії за період з 03.12.2006 по 29.02.2020, що стверджується розрахунком розміру пенсії та сторонами не оспорюється (а.с.14-17).
Представник позивача 26.03.2020 подав до відповідача заяву, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу за період з 03.12.2006 по 29.02.2020 (а.с. 18-19).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 0900-0301-8/5930 від 24.04.2020 відмовило позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу, з мотивів того, що строки виплати нарахованої пенсії не порушені (а.с.20-21).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).
Згідно з частиною 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Виплата пенсії за минулий час регламентована статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно з частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
В свою чергу, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (надалі - Закон № 2050-ІІІ).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).
Окрім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок № 159).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку № 159).
Таким чином, вимоги Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постановах від 12.02.2019 в справі № 814/1428/18, від 14.05.2019 в справі № 487/6312/16-а, від 15.04.2019 в справі № 727/7818/16-а.
Як слідує з матеріалів справи, недоплата пенсії позивача в сумі 32247,71 грн. виникла за період з 03.12.2006 по 29.02.2020 через неправильний розрахунок відповідачем страхового стажу позивача під час призначення пенсії 03.12.2006 та визначення оптимального заробітку для обчислення пенсії. Вказані обставини підтверджуються листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 22/Г-15 від 05.02.2020 (а.с. 11-12). При цьому, перерахунок страхового стажу позивача хоча проведено за заявою позивача, однак на основі документів, які були подані для призначення пенсії, і які знаходились в пенсійній справі позивача, тобто були відомі відповідачу.
Так, територіальним відділом пенсійну справу доопрацьовано з часу первинного призначення, тобто з 03.12.2006, а саме донараховано до страхового стажу позивача періоди перебування у безплатних відпустках і змінено період заробітку. Після проведення перерахунку страховий стаж позивача склав 27 рік 2 місяці (після перерахунку коефіцієнт страхового стажу склав 0,41250).
Таким чином, несвоєчасне нарахування сум пенсії в повному обсязі та її недоотримання щомісяця відбулося в зв'язку з неправомірним розрахунком обчислення песії позивача під час призначення пенсії 03.12.2006, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. За вказаних обставин, на переконання суду, позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Щодо доводів відповідача про те, що строки виплати пенсії позивача не порушені, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в березні 2020 року нарахувало недоотриманої пенсії та цього ж місяця виплатило позивачу вказану суму, суд зазначає наступне.
Згідно щомісячного розрахунку розміру пенсії позивача за період з 03.12.2006 по 29.02.2020 позивач щомісяця протягом періоду з 03.12.2006 по 29.02.2020 недоотримував частину пенсії, право на яку в позивача виникло з часу призначення пенсії. Зазначені обставини вказують на затримку виплати частини пенсії позивача на один і більше календарних місяців. При цьому, частина недоотриманої пенсії не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням щомісячного строку сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер.
Підсумовуючи наведене вище, суд переконаний, що відмова відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати частини пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати" за період з 03.12.2006 по 29.02.2020 є протиправною.
Суд вважає ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області такого обов'язку нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати частини пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати" за період з 03.12.2006 по 29.02.2020.
Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 03.12.2006 по 29.02.2020, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.