18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
17 березня 2021 року Черкаси справа № 922/1625/20
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В.,
за участю прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Дробот І.Л. та представника відповідача Джирми А.В., адвокат,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовною заявою керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 42376,56 грн,
Керівник Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області звернувся у Господарський суд Харківської області в інтересах держави в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ», у якому просить суд: визнати недійсними додаткові угоди: №3 від 10.05.2019, №6 від 16.07.2019, №8 від 29.11.2019, №10 від 20.01.2020, які укладалися до договору на постачання природного газу від 14.03.2019 №С/355-19 між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» на користь держави в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області збитки у виді надмірно сплачених грошових коштів у сумі 42376,56 грн; та відшкодування судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорювані додаткові угоди суперечать пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки вони укладені без належного підтвердження коливання цін на ринку природного газу в період виконання умов договору, що у свою чергу спричинило державі збитки у вигляді надмірно сплачених грошових коштів в оспорюваній сумі. У позовній заяві прокурор посилається на порушення інтересів держави, зазначив про необхідність їх захисту та стверджує про наявність у нього підстав для звернення до суду, зокрема,зазначаючи, що під час закупівлі природного газу порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання. Крім того, укладення додаткових угод всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави, а також порушує інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування, як розпорядника державних коштів, який в межах здійснення покладених на нього функцій зобов'язаний забезпечувати ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів. Також прокурор зазначив, що Височанською селищною радою Харківського району Харківської області, не вжито належних заходів до визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю природного газу та повернення надмірно сплачених коштів, в тому числі шляхом звернення до суду.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.11.2020 позовна заява прокурора залишена без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.11.2020 скасовано, справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.01.2021 призначено справу до розгляду по суті.
Протокольною ухвалою від 18.02.2021 розгляд справи відкладено.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд
Височанською селищною радою Харківського району Харківської області проведено відкриті торги щодо закупівлі 48665 метрів кубічних природного газу - ДК 021:2015, код 09120000-6 - Газове паливо (Природний газ) з очікуваною вартістю 683008,41 грн з ПДВ.
06.02.2019 оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі на веб-сайті «Prozorro - публічні закупівлі» за UA-2019-02-06-000247-а.
Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ», остаточна пропозиція якого складала 376083,12 грн, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс-Груп», остаточна пропозиція якого складала 394186,50 гри.
22.02.2019 за результатами проведення електронного аукціону та розгляду документів учасників переможцем процедури відкритих торгів згідно з предметом закупівлі: ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо, стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» за ціновою пропозицією 7728,00 грн за 1 000 куб.м, з урахуванням ПДВ, на загальну ціну 376083,12 грн.
25.02.2019 прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем, про що зазначено у повідомленні.
14.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» (постачальником - відповідач у справі) та Височанською селищною радою Харківського району Харківської області (споживачем - позивач у справі) було укладено договір на постачання природного газу №С/355-19 (далі - договір, Т.1, а.с. 58-67), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ ДК 021:2015, код 09120000-6-Газове паливо (природний газ) у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірах, строки та порядку, що визначені умовами цього договору.
Плановий обсяг постачання газу - 48665 куб.м (пункт 1.2 договору).
Ціна газу становить 6440,00 грн за 1 тис.куб.м., крім того, ПДВ 1288,00 грн, всього з ПДВ 7728,00 грн. Загальна вартість цього договору становить 313402,60 грн, крім того ПДВ - 62680,52 грн, разом з ПДВ - 376083,12 грн (пункти 3.2, 3.3 договору).
Ціна, яка зазначена в пункті 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору у порядку, встановленому діючим законодавством України. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (пункт 3.4 договору).
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і дії у частині постачання газу з 14.03.2019 до 31.12.2019 (пункт 11.1 договору).
Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Умови договору про закупівлю можуть бути змінені шляхом підписання сторонами додаткових угод у разі, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, яка визначена у договорі (пункт 11.2 договору).
Усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріпляються їх печатками (за наявності) (пункт 11.6 договору).
У подальшому між позивачем та відповідачем було укладено десять додаткових угод, якими були внесені зміни до договору, серед яких і оспорювані прокурором:
Додаткова угода №3 від 10.05.2019 (Т.1, а.с. 72-73), якою змінено ціну за одиницю товару з 01 травня 2019 року та визначено, що ціна за 1 тис. м куб. становить 7084,00 грн, крім того ПДВ 1416,80 грн, всього з ПДВ 8500,80 грн. Загальна вартість цього договору становить 376080,03 грн, в тому числі ПДВ 62680,01 грн;
Додаткова угода №6 від 17.07.2019 (Т.1, а.с. 77-78), у якій сторони дійшли згоди встановити планові обсяги постачання газу об'ємом 46030 куб.м. Ціна газу з дня підписання становить 7241,15 грн за 1 тис.куб.м, крім того ПДВ 1448,23 грн. Всього з ПДВ 8689,38 грн. Загальна вартість цього договору становить 376078,02 грн, в тому числі ПДВ 62679,67 грн;
Додаткова угода №8 від 29.11.2019 (Т.1, а.с. 80-81), у якій сторони дійшли згоди встановити планові обсяги постачання газу об'ємом 44274 куб.м. Ціна газу з 01 листопада 2019 року становить 7965,25 грн за 1 тис.куб.м., крім того ПДВ 1593,05 грн. Всього з ПДВ 9558,30 грн. Загальна вартість цього договору становить 376074,23 грн, в тому числі ПДВ 62679,04 грн;
Додаткова угода №10 від 20.01.2020 (Т.1, а.с. 83-84), якою змінено ціну за одиницю товару, що передається по цій додатковій угоді та визначено, що ціна за 1 тис. м куб. становить 7965,25 грн, крім того ПДВ 1593,05 грн, всього з ПДВ 9558,30 грн. Загальна вартість додаткової угоди становить 75214,26 грн, в тому числі ПДВ 12535,71 грн.
Постачальник належним чином виконав умови договору, поставивши узгоджену кількість природного газу споживачу, який у свою чергу за отриманий газ повністю розрахувався, вказані обставини визнаються сторонами, тому не потребують доведення.
Предметом спору у цій справі є вимога прокурора про визнання недійсними додаткових угод до договору, який був укладений між позивачем та відповідачем у справі, та стягнення коштів, які були сплачені за цими договірними зобов'язаннями.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання природного газу.
Як встановлено судом, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
Отже, Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону.
У листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-06/34307-06 від 27.10.2016 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю роз'яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Отже, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.
Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Судом встановлено, що станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».
Як встановлено судом, необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до договору про постачання природного газу обґрунтовано відповідачем коливанням ціни товару - природного газу, у зв'язку із збільшенням ціни газу на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем були надані Експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати: №О-317/01 від 16.04.2019, у якому зазначено, що з 03.04.2019 до 10.04.2019 діапазон коливання вартості ціни на газ на європейських хабах на кордоні України становить від 6591,00 грн до 8063,00 грн, та №0-766/02 від 24.10.2019, у якому вказано, що коливання ціни природного газу з жовтня до листопада 2019 року становить з 6549,60 грн до 7755,6 грн, що становить 18,41%. При цьому висновки торгово-промислової палати є доказом встановлення коливання ціни у відсотковому співвідношенні, що відбулися на ринку газу, та не є величиною визначення вартості газу для порівняння цін, оскільки у них зазначено вартість газу на європейських хабах, тобто при ввезенні в Україну.
Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як передбачено у пункті 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Судом встановлено, що з метою здійснення закупівлі газу Височанською селищною радою Харківського району Харківської області проведено відкриті торги щодо закупівлі 48665 метрів кубічних природного газу, за результатами яких з їх переможцем було укладено відповідний договір поставки газу. Як було вказано вище, за умовами договору ціна 1000,0 кубічних метрів газу становила 6440,00 грн, ціна договору - 376083,12 грн з ПДВ.
У подальшому між споживачем та постачальником укладено десять додаткових, в тому числі спірні додаткові угоди, якими внесено зміни в частині зміни ціни за одиницю товару.
З аналізу положень частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» слідує те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, різновидом яких є тендерні закупівлі, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (статті 651) та Господарського кодексу України (статті 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.
Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових коригувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю у випадках, встановлених пунктом 7 частини четвертої статті 36 Закону, може відбуватись за умови, якщо договором про закупівлю передбачений відповідний порядок зміни ціни.
Умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору визначено, що ціна, яка зазначена в пункті 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору у порядку, встановленому діючим законодавством України. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Як було зазначено вище, між сторонами договору було укладено 10 (десять) додаткових угод, у тому числі спірні: №3 від 10.05.2019, №6 від 16.07.2019, №8 від 29.11.2019, №10 від 20.01.2020, за умовами яких збільшено ціну газу за 1000 кубічних метрів природного газу. Іншими умовами сторони зменшили загальний обсяг газу та відповідно ціну договору. Тобто умовами спірного договору визначено порядок внесення змін до умов цього договору, сторонами якого підтверджено зміну ціни за одиницю товару, у зв'язку із збільшенням ціни такого товару на ринку, таке збільшення ціни відбулося не більше ніж на 10 відсотків, зазначена зміна не призвела до збільшення суми, визначеної у договорі, відтак, укладення спірних додаткових угод відбулося у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору.
Усі вищевказані додаткові угоди (у тому числі і оспорювані) були підписані сторонами договору під час його дії, без зауважень та у відповідності до визначеного у договорі порядку. Згідно з умовами спірних угод строк їх дії прямо зазначено у їх змісті, що узгоджується з нормою частини 7 статті 180 Господарського кодексу України та не є порушенням.
Договором передбачено, що відповідач зобов'язався поставити товар об'ємом 48,665 тис.куб.м на суму 376 083,12 грн з ПДВ, а фактично на виконання умов договору було поставлено та спожито покупцем 24,55821 тис.куб. м газу на суму 206 576,63 грн, які повністю сплачені сільською радою.
Отже, твердження відносно того, що позивач та відповідач порушили умови укладеного договору в частині збільшення ціни за поставлений природний газ, не підтверджені належними доказами, оскільки умовами договору передбачена можливість внесення змін у договір, у томі числі у частині зміни вартості товару після його підписання до виконання зобов'язань у випадках, визначених у статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».
Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни газу на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем було надано відповідні висновки Черкаської торгово-промислової палати, у яких зазначено, про зміну (коливання) вартості ціни на газ, протягом дії договору, що і стало підставою для внесення змін до договору про постачання природного газу.
Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Щодо наданої прокурором довідки Головного управління статистики у Харківській області №07-45/218-20 від 27.02.2020 (Т.1, а.с. 115-116), у якій міститься інформація щодо цін на природний газ, а також зазначено індекс споживчих цін на природний газ, то суд оцінює її критично. Як зазначено у самій довідці, середні ціни є первинною базою для розрахунків індексів споживчих цін, отже наданий прокурором доказ не може бути належним доказом на підтвердження чи спростування доводів позивача та відповідача щодо відсутності коливання ринкової вартості газу.
Відповідно до статті 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписом статті 86 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За висновком суду, підстави, з якими прокурор пов'язує недійсність спірної додаткової угоди, відсутні, оскільки як і Законом України «Про публічні закупівлі» так і самим договором було передбачено право сторін договору у разі зміни ціни на газ здійснити перерахунок за новою вартістю, шляхом укладення та підписання додаткової угоди. Збільшення вартості товару не перевищує зміну ціни за одиницю товару більше ніж 10 відсотків
У позові прокурором зазначено, що дії споживача і постачальника порушують інтереси держави в бюджетній сфері. Однак матеріалами справи не підтверджується зазначений висновок прокуратури. Крім того, з матеріалів справи не вбачається та господарським судом не встановлено факту перевищення ліміту використаних позивачем бюджетних коштів, не встановлено порушення матеріальних інтересів держави а також нераціональність та неефективність використання позивачем бюджетних коштів.
Щодо вимоги прокурора про стягнення грошових коштів, суд вважає за необхідне зазначити, що недоведення прокурором порушення правових норм при укладенні позивачем та відповідачем спірних додаткових угод, відповідно спростовує доводи прокурора щодо безпідставного перерахування коштів позивачем відповідачу, відтак ця вимога прокурора є безпідставною та не підлягає до задоволення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) зазначено, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
На необхідності обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва наголосила Велика Палата Верховного Суду й у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), зазначивши, що системне тлумачення абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас у розумінні положень пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
У випадку наявності органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Предметом позову у справі, є вимоги прокурора пред'явлені останнім в особі Височанської сільської ради про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання природного газу, який укладений між самою Височанською сільською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв», які, на переконання прокурора, суперечать вимогам статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та укладення яких призвело до надмірної сплати бюджетних коштів, а також стягнення безпідставно сплачених коштів на користь бюджету.
Оскільки однією із сторін оспорюваних додаткових угод є Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, яка фінансується із державного бюджету, отже закупівля продукції здійснюється за кошти бюджету та повинна здійснюватись відповідно до вимог законодавства, що регулює порядок проведення публічних закупівель.
У справах, які пов'язані з проведенням публічних закупівель, позивачами можуть бути декілька уповноважених органів, які здійснюють контроль і моніторинг у сфері публічних закупівель, залежно від повноважень, в межах яких ці органи діють, та характеру спірних правовідносин (предмета та підстав позову).
Так, відповідно до пункту 34 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.
Згідно із частиною четвертою статі 7 Закону України «Про публічні закупівлі» Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно із статтею 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43), визначено, що, реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Держаудитслужба, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Водночас, звертаючись, з вказаним позовом до суду прокурор подав позов в інтересах сільської ради, яка є стороною у оспорюваних прокурором угодах і не належить до органів, які здійснюють контроль і моніторинг у сфері публічних закупівель.
Більш того, у листі №536/02-26 від 16.04.2020 Височанська селищна рада Харківського району Харківської області повідомила прокурора, що інтереси селищної ради при укладенні оспорюваних прокурором додаткових угод не порушені, вони вчинені згідно з положеннями чинного законодавства, селищною радою оплачено спожитий природний газ та не встановлено підстав для вжиття заходів цивільно-правового характеру (Т.1 а.с. 110-112).
З огляду на наведене та враховуючи, що спір був розглянутий судом по суті, суд дійшов висновку, що прокурор не довів та належними доказами не підтвердив порушення інтересів держави, тому суд відмовляє у задоволенні позову прокурора у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, сплачений прокурором за подання позову судовий збір покладається на прокурора та йому не відшкодовується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене 05.04.2021.
Суддя О.І.Кучеренко