29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"05" квітня 2021 р. Справа № 924/23/21 (924/1225/20)
м. Хмельницький
Суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В., розглянувши матеріали справи №924/1225/20
за позовом керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області, комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "ТеплаХата", м. Хмельницький
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів,
про стягнення 210 699,75 грн.,
в межах справи №924/23/21 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "ТеплаХата", м. Хмельницький про відкриття провадження у справі про банкрутство,
за участю представників учасників справи:
позивачів: не з'явились;
відповідача (боржника): Бацюк О.М. - згідно довіреності №01/01-2021 від 11.01.2021 року;
прокуратури: Ленчик В.М. - прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури;
третьої особи: Полюк А.Б. - відповідно до Положення про відділ контролю у галузі ЖКГ, інфраструктури та зв'язку Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області та наказу №292-о від 31.08.2017 року;
ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2020 року (суддя Субботіна Л.О.) відкрито провадження у справі №924/1225/20 за позовом керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області, комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "ТеплаХата" м. Хмельницький про стягнення 210 699,75 грн.; призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 14.12.2020 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Західний офіс Держаудитслужби м. Львів.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.02.2021 року (суддя Музика М.В.) відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ТеплаХата" (29000, м. Хмельницький, вул. Спортивна, 42, кв. 10, код 39304280); введено процедуру розпорядження майном боржника. З метою виявлення кредиторів боржника 09.02.2021 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ТеплаХата" (29000, м. Хмельницький, вул. Спортивна, 42, кв. 10, код 39304280) на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвалою суду від 17.02.2021 року матеріали справи №924/1225/20 передано Господарському суду Хмельницької області для її розгляду у складі суду, в провадженні якого перебуває справа №924/23/21 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ТеплаХата".
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.03.2021 року справу №924/1225/20 передано для розгляду судді Музиці М.В.
Ухвалою суду від 09.03.2021 року справу №924/1225/20 прийнято до провадження суддею Музикою М.В. в межах справи №924/23/21 про банкрутство ТОВ «ТеплаХата», м. Хмельницький, призначено підготовче засідання.
Відповідач у клопотанні від 12.01.2021 року просить суд закрити провадження у даній справі та повернути позов прокурору. Клопотання мотивує відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в даній справі.
В ухвалі суду від 09.03.2021 року запропоновано прокурору надати докази з нормативним обґрунтуванням підставності представництва в даній справі, зокрема, дотримання процедури щодо повідомлення позивачів про представництво в порядку, встановленому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та дотримання розумності строку для звернення до суду з даним позовом після того, як позивачам стало відомо про можливе порушення інтересів держави.
05.04.2021 року від прокурора надійшли пояснення, у яких останній зазначає про те, що уповноваженому органу - КП «Тепловик», про наявне порушення стало відомо з моменту ознайомлення з актом ревізії від 30.11.2018 року; окрім того, 17.12.2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій встановлено строк для відшкодування збитків на суму 210699,75 грн., інакше після 15.01.2019 року спір вирішуватиметься в судовому порядку. Разом з тим, протягом тривалого часу, а саме до моменту пред'явлення 10.11.2020 року прокурором позову жодних заходів КП «Тепловик» не вживав. Вважає, що вказані обставини, зокрема, не забезпечення позивачем протягом тривалого часу стягнення з відповідача грошових коштів, є підставою для звернення прокурора з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, заперечення відповідача, викладені у клопотанні від 12.01.2021 року, та пояснення прокурора, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).
Отже, відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі №911/980/18 також зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
У пунктах 37-40, 43-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч.4 ст.53 та ч.5 ст.162 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
Водночас, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
Звертаючись до суду з даним позовом, а також в поясненнях від 02.04.2021 року, прокурор зазначив, що КП «Тепловик» здійснено оплату ТОВ «ТеплаХата» за надані послуги за рахунок коштів фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, передбачених на надання пільг та житлових субсидій населенню для оплати за енергоносії, тому прокурор обґрунтовано звертається з позовом до суду в інтересах КП «Тепловик» та Старокостянтинівської міської ради, оскільки порушені інтереси територіальної громади м. Старокостянтинова. Окрім того, наголошує, що у даному випадку орган, уповноважений звертатись до суду - КП «Тепловик» та Старокостянтинівська міська рада з моменту виникнення даного спору, з метою захисту своїх майнових прав до суду до суду не зверталась та належним чином до цього часу не реалізували свої вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів.
Матеріалами справи стверджується, що 30.10.2020 року прокурор звернувся з листом до Старокостянтинівської міської ради та КП «Тепловик», у якому повідомив про звернення прокуратури із позовом в інтересах КП «Тепловик» та Старокостянтинівської міської ради про стягнення із ТОВ «Теплахата» грошових коштів в сумі 210699,75 грн. за договором від 11.05.2018 року.
В подальшому, 11.11.2020 року Старокостянтинівською місцевою прокуратурою надіслано позовну заяву від 10.11.2020 року в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області, комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "ТеплаХата", м. Хмельницький про стягнення 210 699,75 грн., яка 16.11.2020 року надійшла на адресу Господарського суду Хмельницької області.
Тобто, матеріали справи не містять та прокурором не надано доказів дотримання процедури, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», станом на момент звернення до суду з даним позовом, зокрема, повідомлення позивачів про виявлене прокурором порушення та надання розумного строку для усунення такого порушення (шляхом вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність/усунення порушення на момент звернення, в тому числі, щодо не звернення з позовом протягом тривалого часу). Прокурор лише листом від 30.10.2020 року повідомив позивачів про звернення з даним позовом до суду, чим не надав можливості позивачам відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
Щодо пояснень останнього про обізнаність КП «Тепловик» із порушенням, яке є предметом даного спору, з моменту ознайомлення з актом ревізії від 30.11.2018 року та звернення з претензією 17.12.2018 року, суд зауважує, що при зверненні прокурора до суду з позовом в інтересах позивачів необхідне дотримання визначеної саме ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури.
Окрім того, у претензії від 17.12.2018 року КП «Тепловик» зазначає про самостійне звернення до суду з позовом у випадку не відшкодування збитків.
У матеріалах справи відсутні також докази обізнаності позивача 1 із виявленим порушенням та, відповідно, з'ясування обставин можливості останнього здійснити захист інтересів держави.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 та у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18, від 02.09.2020 року у справі № 924/817/18.
Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів того, що позивачі не можуть та/або не бажають захищати інтереси держави на момент звернення прокурора із даним позовом, суд дійшов висновку про недотримання прокурором визначеної ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, що свідчить про відсутність підтвердження підстав для представництва інтересів держави у суді.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
З наведеного, суд залишає позов керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області, комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "ТеплаХата", м. Хмельницький, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів, про стягнення 210 699,75 грн., без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст.226 ГПК України.
Оскільки встановлена після відкриття провадження у справі відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави має наслідком залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі №924/1255/20 та повернення позовної заяви прокурору, тому в задоволенні клопотання ТОВ "ТеплаХата" від 12.01.2021 року про закриття провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
відмовити в задоволенні клопотання відповідача від 12.01.2021 року про закриття провадження у справі та повернення позовної заяви.
Позов керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області, комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "ТеплаХата", м. Хмельницький, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів, про стягнення 210 699,75 грн., в межах справи №924/23/21 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "ТеплаХата", м. Хмельницький про відкриття провадження у справі про банкрутство, залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя М.В. Музика
Віддруковано у 9 примірниках: 1- до справи, 2- позивачу 1 (31101, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. К. Острозького, 41); 3- позивачу 2 (31101, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, 2, блок 4), 4- відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Спортивна, 42, кв. 10), 5, 6 - третій особі (79000, м.Львів, вул.Костюшка, буд.8 та 29013, м.Хмельницький, пров. Маяковського, 19/1), 7- Хмельницька окружна прокуратура (29000, м. Хмельницький, вул. Уляни Громової, 10); 8- Хмельницькій обласній прокуратурі (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3); 9 - арбітражному керуючому Луценку Р.О. ( АДРЕСА_1 ).
Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення