Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/336/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія", м. Харків
про стягнення 50992,80 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - Крат А.В.
відповідача - Михайловин Д.В.,
Позивач, Акціонерне товариство "Полтаваобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія", в якому просить суд стягнути з відповідача 50992,80 грн. збитків. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду на виконання проектних робіт №2732 від 07.12.2016. Судові витрати які складаються з витрат на оплату судового збору позивач просить суд покласти на відповідача. Крім того, позивач просив суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням та викликом сторін.
Ухвалою суду від 04.02.2021 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25.02.2021 о 10:00.
24.02.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання в якому він просив суд закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В обґрунтування клопотання відповідач вказує на те, що 02.09.2020 рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/1404/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2020, в задоволенні позову АТ "Полтаваобленерго" до ТОВ "Харківська енерго-сервісна компанія" про стягнення 50992,80 грн. було відмовлено повністю.
Ухвалою суду від 25.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання було відкладено на 11.03.2021 о 10:00.
Ухвалою суду від 11.03.2021, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.03.2021 о 09:00.
15.03.2021 відповідачем до суду були подані письмові пояснення по справі, в яких він заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень вказує на те, що саме замовник не виконав свого договірного та передбаченого ст. 850 ЦК України обов'язку сприяти відповідачу у виконанні робіт. Відсутність вини в діях ТОВ “ХАЕСК” виключає наявність всього складу господарського правопорушення, що в свою чергу виключає стягнення збитків заявлених АТ “Полтаваобленерго”, адже лише склад господарського правопорушення є підставою відповідальності. ТОВ “ХАЕСК” протягом тривалого часу (майже 3 роки) виконувало взяті на себе зобов'язання за договором підряду № 2732. Потягом цього періоду ТОВ “ХАЕСК” збирало дані, проводило обстеження, здійснювало відрядження працівників, узгоджувало технологічні рішення, розробляло проектну документацію на підставі отриманої частини даних. Все це вимагало фінансових затрат, які були здійснені за рахунок авансованих АТ “Полтаваобленерго” коштів. Стягнення 50992,80 грн. порушує передбачене ч. 4 ст. 849, ч. 2 ст. 850 ЦК України право ТОВ “ХАЕСК” покрити понесені витрати у зв'язку з виконанням договору, завдані через дії замовника і ставить сторони господарських відносин у нерівне становище, завдаючи одній із них непропорційні витрати.
Ухвалою суду від 16.03.2021, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання було відкладено на 30.03.2021 о 09:00.
30.03.2021 до суду від позивача надійшли письмові заперечення на пояснення відповідача по справі.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Разом з тим, як вбачається з рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2020 у справі №922/1404/20 предметом спору у цій справі було повернення авансового платежу у розмірі 50992,80 грн. за спірним договором підряду, в той час як предметом спору у справі що розглядається є стягнення збитків у розмірі 50992,80 грн.
Отже, предмет спору у справі №922/1404/20 не є тотожнім предмету позову у справі 922/336/21.
У судовому засіданні 30.03.2021 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 30.03.2021 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
07.12.2016 між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія" (підрядник) укладено договір підряду на виконання проектних робіт №2732.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що підрядник зобов'язується, згідно з завданням на проектування замовника (додаток 1) у відповідності з вимогами ДБН А.2.2-3-2014, ДБН В. 1.2.-14-2009, інших нормативних документів на свій ризик виконати, погодити та здати замовнику в установлений строк проектно-кошторисну документацію "Розробка робочого проекту реконструкції схеми живильних насосів з модернізацією ПЕН-5 та встановленням додаткового насосного агрегату замість існуючого ПЕН-1" (інв. №70006211 - електронасос живильний №5. інв. №70001811- трубопроводи живильної установки №4) (далі - роботи) (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.12.2017). Замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчену проектно-кошторисну документацію та оплатити її.
Згідно з п. 2.3. договору загальна ціна договору з ПДВ становить 101983,32 грн. (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.12.2017).
Пунктом 5.2. договору передбачено, що після підписання договору замовник перераховує підряднику авансову оплату у розмірі 50 % від загальної ціни договору. Замовник має право (але не зобов'язаний) здійснити авансову оплату в розмірі до 100% ціни договору.
22.12.2016 позивач здійснив авансову оплату в розмірі 50% загальної ціни на користь відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №605158 на суму 50922,80 грн.
Відповідно до п.6.1. договору умовою початку виконання робіт підрядником є отримання від замовника вихідних даних згідно пункту 4.3.1. договору.
Замовник зобов'язується перед початком виконання робіт надати підряднику необхідні документи - вихідні дані для виконання робіт (п.4.3.1. договору).
Підрядник розпочне виконання робіт з дня, наступного за днем одержання вихідних даних (п. 3.1. договору).
Передача розробленої документації на погодження здійснюється підрядником. (п.6.2. договору).
Проектно-кошторисна документація готується та передається замовнику українською мовою в 4 (чотирьох) примірниках на паперовому носії та в електронному вигляді в форматі PDF, додатково текстова частина надається в форматі Word, графічна частина - в форматі AutoCAD, кошторисна частина - в форматі АВК останньої версії (п.6.4. договору).
По закінченню робіт підрядник передає замовнику проектну документацію на підставі супровідного листа з переліком документації яка передається та проект акта здачі-приймання проектної документації, підписаний з боку підрядника (п.6.5. договору).
29.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, згідно якої в новій редакції викладено: “Завдання на проектування”, “Протокол узгодження договірної ціни”, “Кошторисна документація”, а також пункти 1.1., 2.3 та 13.1 договору.
30.12.2017 додатковою угодою №2 сторони продовжили строки виконання робіт - до 28.09.2018 та строк дії договору - до 15.11.2018.
14.11.2018 сторони уклали додаткову угоду №3, відповідно до якої, сторони продовжили строк закінчення робіт - до 31.01.2019, та строк дії договору - до 31.03.2019.
Звертаючись з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач свої обов'язки передбачені умовами договору не виконав, роботи в обумовлений сторонами строк (до 31.01.2019) не передав.
12.03.2020 позивач листом №10-71/4582 повідомив відповідача, що відмовляється від прийняття робіт останнього за договором, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання та втратою інтересу для AT "Полтаваобленерго" внаслідок суттєвої затримки виконання робіт, а також вимагав повернути 50992,80 грн. сплачених як попередню оплату.
20.03.2020 відповідач надав позивачу відповідь, в якій визнав одностороннє розірвання договору необґрунтованим та зазначив, що порушення строку виконання робіт відсутнє, оскільки позивач не надав вихідні дані в необхідному обсязі.
30.06.2020 листом №0630/ЕС01 відповідач надіслав позивачу для підписання акт про виконання частини робіт за спірним договором та частину робочого проекту реконструкції схеми живильних насосів.
Листом №10-71/12385 від 16.07.2020 позивач повернув відповідачу надані листом №0630/ЕС01 від 30.06.2020 документи, з посиланням на те, що він відмовився від прийняття робіт по договору підряду на виконання проектних робіт №2732 від 07.12.2016 у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання та втратою інтересу для AT “Полтаваобленерго” внаслідок суттєвої затримки виконання робіт.
Викладені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в узгоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Також, у п.1 ч.1 ст. 889 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Згідно з ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ч. 1 ст. 846, ч. ч. 2, 4 ст. 849 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті).
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно правових висновків, які викладені Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.09.2019 у справі №911/1433/18:
- правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови;
- частиною 2 цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника;
- частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору;
- відмова замовника від договору підряду в порядку частини четвертої статті 849 ЦК України є іншою, самостійною підставою, яка ґрунтується на безумовному праві замовника та не ставиться в залежність від попереднього відшкодування підряднику його витрат та збитків, завданих таким одностороннім розірванням договору;
- для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з'ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини 2 статті 849 ЦК України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови.
Матеріали справи свідчать, що 22.12.2016 позивач здійснив авансову оплату в розмірі 50% від загальної ціни в сумі 50992,80 грн. Вказаний розмір грошових коштів визначено позивачем за умовами договору як авансова оплата за договором.
Строк виконання робіт встановлено до 31.01.2019, однак роботи у цей час виконані не були. Відповідне не спростоване відповідачем у справі.
12.03.2020 позивач листом №10-71/4582 повідомив відповідача, що відмовляється від прийняття робіт останнього за договором, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання та втратою інтересу для AT "Полтаваобленерго" внаслідок суттєвої затримки виконання робіт, а також вимагав повернути 50992,80 грн. сплачених як попередню оплату.
Отже, матеріалами справи підтверджена відмова замовника від договору підряду на підставі ч.2 ст. 849 ЦК України, у зв'язку із доведеними обставинами прострочення підрядника.
Зважаючи на відмову замовника від договору підряду на підставі ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України, у ПАТ “Полтаваобленерго” виникло право на відшкодування збитків.
За змістом положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.
Судом встановлено, що відповідачем не виконанні роботи по договору в обумовлений строк, ТОВ “Харківська енерго-сервісна компанія” не надано доказів неможливості виконання робіт, їх повного або часткового виконання, а також не заперечується отримання авансу від позивача. З огляду на викладене гроші отримані відповідачем не було реалізовано на виконання умов договору, а позивач позбавлений можливості отримати роботи, результат на який він розраховував через бездіяльність відповідача.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача про те, що стягнення 50992,80 грн. порушує передбачене ч. 4 ст. 849, ч. 2 ст. 850 ЦК України право ТОВ “ХАЕСК” покрити понесені витрати у зв'язку з виконанням договору, завдані через дії замовника і ставить сторони господарських відносин у нерівне становище, завдаючи одній із них непропорційні витрати, оскільки це спростовується матеріалами справи. Лист відповідача від 30.06.2020 №0630/ЕС01 був надісланий позивачу вже після закінчення дії спірного договору та після письмової відмови від договору з боку позивача, та не у спосіб визначений у п.п. 6.4, 6.5 договору. Посилання відповідача на листування з ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" як на листування з замовником є безпідставними, оскільки згідно з умовами договору та додатку №1 до нього ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" не є замовником за спірним договором.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі як обґрунтованого, підтвердженого матеріалами справи та не спростованого відповідачем.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія" (61128, м. Харків, пр. Льва Ландау, 149, оф. 212, код ЄДРПОУ 37090791) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) - 50992,80 грн. збитків та 2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач - Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія" (61128, м. Харків, пр. Льва Ландау, 149, оф. 212, код ЄДРПОУ 37090791).
Повне рішення підписано 05 квітня 2021 року.
Суддя О.В. Погорелова