Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"05" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/91/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова компанія "Анико"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
про стягнення 66 871,07 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Комаха В., ордер ОД № 543912 від 17.02.2021,
від відповідача: Бондаренко О., витяг з ЄДРЮОФОПГФ,
У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова компанія "Анико" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", про стягнення 168 415,07 грн, з яких: 101 544,00 грн - основний борг, 40 617,93 грн - пеня, 3 348,35 грн - 3% річних, 6 644,91 грн - інфляційні та 16 259,88 грн - штраф за договором поставки № 53-122-01-20-09199 від 07.02.2020.
Cтислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із з позовною заявою, 07.02.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-20-09199 (договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток № 1 до договору). На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 271 020,00 грн, що стверджується накладними, у свою чергу, відповідачем отриманий товар оплачено частково, на суму 169 476,00 грн, відтак заборгованість останнього перед позивачем становить 101 544,00 грн. Крім того, за недотримання відповідачем умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 40 617, 93 грн пені, 16 259,88 грн штрафу, 3 348,35 грн 3 % річних та 6 644,91 грн інфляційних.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 610-612, 625, 712 ЦК України та ст. 20, 193, 216-218, 230- 232, 265 ГК України.
25.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позов не погоджується з порядком нарахування пені та штрафу, вважає що штрафні санкції нараховані безпідставно.
09.03.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою останній, зокрема зазначає, що хоча договором розмір штрафних санкцій ( пені та штрафу) не визначений, однак право на таке нарахування передбачене ч. 2 ст. 231 ГК України, отже, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.
Ухвалою суду від 11.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 01.03.2021.
24.02.2021 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволене ухвалою суду від 24.02.2021.
25.02.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволене ухвалою суду від 25.02.2021.
Ухвалою суду від 01.03.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.03.2021.
03.03.2021 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволене ухвалою суду від 04.03.2021.
09.03.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, а 15.03.2021 - заява про розгляд справи без участі його представника.
15.03.2021 від відповідача надійшли клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про відкладення розгляду справи у зв'язку із можливістю врегулювання спору мирним шляхом. До клопотання долучено докази часткового погашення боргу на суму 46 512,00 грн.
Ухвалою суду від 15.03.2021 провадження у справі в частині стягнення 46 512,00 грн основного боргу закрито.
22.03.2021 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволене ухвалою суду від 29.03.2021.
25.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява про вирішення питання щодо повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України. До клопотання долучено докази погашення боргу на суму 55 032,00 грн.
25.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволене ухвалою суду від 29.03.2021.
Ухвалою суду від 05.04.2021 провадження у справі в частині стягнення 55 032,00 грн основного боргу закрито.
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
07.02.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-20-09199 (договір), за п. 1.1. якого позивач (постачальник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставити і передати у власність відповідача (замовника) продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.
Відповідно до п. 11.1. договору він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.
За п. 1.2., 1.4. договору предметом поставки за цим договору є товар: 31220000-4, реле, який передбачений специфікацією № 1 до цього договору, рік виготовлення - 2019-2020.
Згідно з п. 2.1. - 2.4. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 225 850,00 грн, крім того ПДВ - 45 170,00 грн. Загальна сума договору становить 271 020,00 грн. Кількість товару та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації №1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає.
Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено строк поставки продукції: позиції специфікації 18-22, 26, 28-31 у 2020 році до 06.03.2020, а позиції специфікації 1-17, 23-25, 27, 32, 33 у 2020 році до 01.06.2020. Продукція поставляється на умовах DDP згідно з «Інкотермс-2010». Місце поставки та вантажоодержувач: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" Енергоатом".
У розділі 4 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість продукції повинна відповідати нормативно - технічній документації виробника, установленій на такий тип продукції, технічним вимогам (додаток № 2 до договору) і підтверджується документацією про якість.
Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів, передбачених п. 8.2. договору, а саме: товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, або інший документ, який підтверджує якість продукції. Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідними актами та ярликами на придатну продукцію згідно зі Стандартом ДП «НАЕК «Енергоатом» «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2017. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. У випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів постачальник зобов'язаний усунути виявлені невідповідності протягом 20 днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку неусунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені п. 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за договором. Постачальник зобов'язаний скласти електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого п. 201.10 ПК України, та протягом 2-х календарних днів з дати реєстрації податкової накладної надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію шляхом направлення її на електронну адресу замовника.
Судом установлено, що на виконання умов договору 04.03.2020 позивач здійснив поставку першої партії продукції згідно з специфікацією № 1 - реле на суму 84 744,00 грн, що підтверджується накладною № 200304/02 від 04.03.2020, 27.05.2020 та 01.06.2020 здійснено поставку другої партії продукції, що підтверджується накладними № 200527/01 від 27.05.2020 на суму 131 244,00 грн, № 200601/01 від 01.06.2020 на суму 19 992,00 грн та № 200601/02 від 01.06.2020 на суму 35 040,00 грн, а всього на загальну суму 271 020,00 грн.
Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації позивачем податкової накладної у ЄРПН шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС». Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5- ти робочих днів з дати оформлення ярлика.
У порушення умов договору відповідач здійснив часткову оплату за поставлену продукцію на суму 169 476,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4188 від 15.05.2020 (зараховано на рахунок позивача 18.05.2020) на суму 38 736,00 грн, № 6850 від 13.08.2020 на суму 20 000,00 грн, № 9471 від 23.10.2020 на суму 26 008,00 грн, № 10926 від 02.12.2020 на суму 3 612,00 грн, № 223 від 15.01.2021 на суму 81 120,00 грн.
Судом установлено, що залишок непогашеного основного боргу станом на день звернення до суду становив 101 544,00 грн (271 020,00 грн - 169 476,00 грн).
У той же час після звернення позивача до суду та відкриття провадження у цій справі відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 101 544,00 грн, на підтвердження чого свідчать платіжні доручення № 2633 на суму 14 280,00 грн, № 2632 на суму 32 232,00 грн, № 2866 на суму 35 040,00 грн та № 2867 на суму 19 992,00 грн, у зв'язку з чим провадження в цій частині закрито.
Отже, основний борг відсутній.
Пунктом 9.3. договору передбачено, що якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим.
Позивач неодноразово (07.05.2020, 05.06.2020, 09.062020 та 28.09.2020) звертався до відповідача з листами, претензіями про оплату боргу та з попередженням про те, що у разі непогашення боргу позивач вимушений буде звернутися до суду із відповідним позов, що спричинить додаткові витрати для відповідача.
За недотримання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 40 617,93 грн пені, 16 259,88 грн штрафу, 3 348,35 грн 3 % річних та 6 644,91 грн інфляційних.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач вартість поставленого позивачем товару сплатив у повному розмірі, у тому числі після відкриття провадження у цій справі.
Заразом позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов'язання здійснив нарахування 3 348,35 грн 3 % річних та 6 644,91 грн інфляційних.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних (з урахуванням святкових та неробочих днів, як це передбачено приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України) та інфляційних, установив, що розмір перших становить 3 322,19 грн (при заявленому - 3 348,35 грн), а других - 7 860,23 грн (при заявленому - 6 644,91 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річні підлягаю частковому задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.
Стосовно нарахування позивачем штрафу та пені, то слід зазначити таке.
Приписами ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір неустойки за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування неустойки, або містить умову про те, що пеня та штраф нараховується відповідно до чинного законодавства, сума неустойки може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Судом із умов договору, зокрема розділу 9, яким врегульовано відповідальність за порушення виконання сторонами зобов'язань, не установлено права позивача на нарахування пені та штрафу (їх розміру та порядку нарахування). Так само відсутній розмір пені та штрафу за несвоєчасні розрахунки за поставлений товар у законодавчих актах (ЦК України, ГК України тощо).
Частина 6 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач на обґрунтування розміру нарахованих штрафу та пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов'язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у цьому випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваних пені та штрафу.
Щодо посилання позивача на ч. 2 ст. 231 ГК України, то остання визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
Тобто штрафні санкції за вказаною нормою застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (що кореспондується з п. 9.1. договору), у той час як у цій справі з боку відповідача допущене прострочення у виконанні грошового зобов'язання, а отже, підстав для застосування ч. 2 ст. 231 ГК України немає.
За таких обставин відсутні підстави для застосування такої міри відповідальності як штраф та пеня за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 526,23 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Заразом, як установлено судом, відповідач визнав позов частково, лише в сумі основного боргу (при цьому предметом заявлених позовних вимог є пеня, штраф, 3% річних та інфляційні), а тому підстав для застосування ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" немає.
Розмір судового збору (з вирахуванням суми, щодо якої провадження у справі закрито та яка підлягає поверненню за клопотанням позивача (256,23 грн)) становить 2 270,00 грн (як мінімально допустимий розмір судового збору, встановлений законом за подання позовної заяви), та підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 338,23 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова компанія "Анико" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 66 871,07 грн задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова компанія "Анико" (65009, м. Одеса, вул. Тополева, буд. 14/1, кв. 81, ідентифікаційний код 34253187) 3 322,19 грн 3 % річних та 6 644,91 грн інфляційних.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 26,16 грн 3% річних, 40 617,93 грн пені та 16 259,88 грн штрафу відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова компанія "Анико" (65009, м. Одеса, вул. Тополева, буд. 14/1, кв. 81, ідентифікаційний код 34253187) 338,23 грн судового збору.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова компанія "Анико" (65009, м. Одеса, вул. Тополева, буд. 14/1, кв. 81, ідентифікаційний код 34253187).
Відповідач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 05.04.2021.
Суддя О.Андрійчук