вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2021 р. Справа № 911/787/19
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та
розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича
до Приватного підприємства "Асгард-Сервіс", м. Київ
про визнання недійсним договору та відшкодування збитків
за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/787/19 за спільною позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" про банкрутство.
Постановою господарського суду Київської області від 15.01.2020 р. визнано банкрутом ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.
10.04.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Асгард-Сервіс" про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція), укладеного 01.03.2016 р. між ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" та ПП "Асгард-Сервіс" та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н.Г. та стягнення з ПП "Асгард-Сервіс" відшкодування збитків у розмірі 1000000,00 грн.
Ухвалою суду від 28.04.2020 р. прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича до Приватного підприємства "Асгард-Сервіс" про визнання недійсним договору та відшкодування збитків в межах провадження у справі № 911/787/19 про банкрутство ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку"; призначено позовну заяву у підготовчому засіданні на 27.05.2020 р., встановлено строк відповідачу для подання відзиву, позивачу - для подання відповіді на відзив.
18.05.2020 р. через канцелярію суду відповідачем подано заяву, в якій він просить суд зобов'язати позивача направити відповідачу копію позовної заяви та відкласти розгляд справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2020 р. підготовче засідання відкладено на 24.06.2020 р.
19.06.2020 р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.06.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 12.08.2020 р.
16.07.2020 р. до суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2020 р. підготовче засідання відкладено на 28.10.2020 р., викликано в судове засідання позивача - ліквідатора ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В., явку останнього визнано обов'язковою.
11.09.2020 р. на поштову адресу суду надійшла заява про участь ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" - арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. в судовому засіданні з розгляду даної справи, яке призначено на 28.10.2020 р. об 10:15 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2020 р. у задоволенні заяви арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. від 07.09.2020 р. про його участь у судовому засіданні по справі № 911/787/19 в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2020 р. закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 10.02.2021 р.
В судове засідання з'явились як представник позивача так і представник відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши аргументи присутніх представників позивача та відповідача, суд
встановив:
01.03.2016 р. між ПП «Асгард-Сервіс» (власник, сторона-1) та ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" (сторона-2) укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція), відповідно до умов якого сторона-1 надає в користування стороні-2, а сторона-2 приймає в користування від сторони-1 земельну ділянку, площею 4,9612 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:09:006:0129, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, с. Чубинське. Земельна ділянка надається стороні-2 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями для здійснення стороною-2 своєї господарської діяльності, передбаченої статутом товариства та згідно затверджених проектів будівництва (п. 1 договору).
Разом з тим, ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" (позивач) звернувся до суду із позовом до ПП «Асгард-Сервіс» (відповідач) про, з урахуванням збільшення позовних вимог:
- визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція), укладеного 01 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія надійних людей та розвитку» та Приватним підприємством «Асгард-Сервіс» та посвідченого приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н.Г.
- стягнення з Приватного підприємства «Асгард-Сервіс» (код ЄРДПОУ: 31954445, місцезнаходження: 02105, м. Київ, проспект Соборності, будинок 28-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія надійних людей та розвитку» (код ЄРДПОУ: 39685873, місцезнаходження: 08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Дорошенка, буд. 5, кв. 11) коштів у якості відшкодування збитків у розмірі 14695201 (чотирнадцять мільйонів шістсот дев'яносто п'ять тисяч двісті одну) гривню 38 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в процесі з'ясування обставин, які завадили ТОВ «Компанія надійних людей та розвитку» (позивач) здійснити будівництво житлових будинків на земельній ділянці, що є предметом оскаржуваного договору, виявилось, що при укладенні договору суперфіція відповідач ввів в оману позивача щодо якостей земельної ділянки, відсутності податкового боргу та щодо своїх намірів з виконання умов договору суперфіція. Єдиною метою відповідача, на переконання позивача, було отримання плати за укладення договору суперфіція, яку він, за даними колишнього керівництва ТОВ «Компанія надійних людей та розвитку», отримав готівкою в іноземній валюті з метою ухилення від оподаткування. В договорі ж було зафіксовано оплату у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень за весь термін користування земельною ділянкою (при тому, що строк дії договору становить 4 роки, а його предметом є земельна ділянка площею 4,96 га). Справжнього наміру виконувати умов договору суперфіції відповідач, на переконання позивача, не мав, тобто дії відповідача на дату укладання договору не мали мети - настання передбачених договором правових наслідків, а тому, є підстави для визнання вказаного договору недійсним.
Щодо введення відповідачем позивача в оману відносно властивостей земельної ділянки, яка є предметом оскаржуваного договору, та відносно відсутності намірів відповідача щодо виконання умов договору позивач вказує на наступне:
- ПП «Асгард-Сервіс» завірило ТОВ «Компанія надійних людей та розвитку» в тому, що на земельній ділянці не розміщено житлових будинків, будь-яких інших будівель та/або споруд, будівництво будь-яких об'єктів нерухомого майна на зазначеній земельній ділянці не розпочиналось і на даних час не розпочато. Також зазначено, що земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб. Однак, у травні 2016 року, в ході проведення топозйомки на території земельної ділянки було виявлено невідому споруду орієнтовною площею 300 кв.м., яка, з огляду на її місце розташування та специфічну форму земельної ділянки, перекривала доступ до тієї частини земельної ділянки, на якій планувалось будівництво першої черги. ПП «Асгард-Сервіс», як вказує позивач, завірило, що це старий об'єкт, який нікому не належить і який можна буде без проблем знести. Проте, в подальшому, було встановлено, що вказаний об'єкт нерухомого майна є об'єктом державної власності, так, починаючи із 1995 року на земельній ділянці було розташовано об'єкт нерухомого майна - павільйон «Рибоводство України», що належить до об'єктів державної власності та перебував на балансі ДП «Центр Аквакультури», а з листопада 2016 року - на балансі ДП «Укрриба». Таким чином, запевнення ПП «Асгард-Сервіс» щодо того, що на земельній ділянці не розміщено житлових будинків, будь-яких інших будівель та/або споруд, будівництво будь-яких об'єктів нерухомого майна на зазначеній земельній ділянці не розпочиналось і на даних час не розпочато, які були викладені у його нотаріально посвідченій заяві та відображені у п. 3 оскаржуваного договору були невірними, оскільки відповідач як власник земельної ділянки мав знати про наявність на ній зазначеного об'єкту, про що зобов'язаний був повідомити позивача під час укладення договору.
Крім вказаного, позивач посилається на те, що відповідач в п. 3 договору запевнив, що земельна ділянка в податковій заставі не перебуває, права третіх осіб на земельну ділянку відсутні, земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент укладення договору сторона-1 чи сторона-2 не могли знати. Проте, вказані, як зазначає позивач, запевнення виявились неправдивими, так як відповідач не повідомив позивача про те, що станом на дату укладення оспорюваного договору він має заборгованість зі сплати земельного податку в розмірі 273183,08 грн., а відтак, як вказує позивач, земельна ділянка перебувала в податковій заставі і тому щодо неї можливі претензії з боку податкових органів. Таким чином, як вказує позивач, не повідомивши про наявність заборгованості зі сплати земельного податку ввело в оману позивача щодо істотних властивостей земельної ділянки, що в результаті призвело до неможливості використання її за призначенням, визначеним договором.
Окрім наведеного, позивач вказує на те, що земельна ділянка, яка є предметом оскаржуваного договору мала цільове призначення, яке не дозволяло здійснювати на ній будівництво багатоквартирного будинку. Врахувавши дані обставини, сторони договору передбачили, що сторона-1 зобов'язана здійснювати зміну цільового призначення вказаної у договорі земельної ділянки на цільове призначення « 02.03 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» протягом шести місяців з дати посвідчення даного договору та надати стороні-2 відповідні документи (п. 7 договору суперфіція). Проте відповідачем вказані умови договору виконані не були.
Таким чином, виходячи із наведеного, позивач дійшов висновку, що оскільки ПП «Асгард-Сервіс» приховало від ТОВ «Компанія надійних людей та розвитку» інформацію про те, що на земельній ділянці розміщено об'єкт нерухомості державної власності, а також про наявність заборгованості зі сплати земельного податку у сумі 273183,08 грн., що істотно знизило можливість її використання за цільовим призначенням, а також ввело в оману щодо своїх намірів відносно зміни цільового призначення земельної ділянки, - договір суперфіція було укладено під впливом обману позивача відповідачем, що є підставою у відповідності до положень статті 230 ЦК України для визнання такого правочину недійсним.
Крім того, як стверджує позивач, вищевказані обставини унеможливили здійснення забудови зазначеної земельної ділянки, у зв'язку із чим, позивачем було понесено збитки на суму понад 7347600,69 грн., а відтак, з урахуванням положень статті 230 ЦК України позивач має право заявити до відповідача вимогу про стягнення збитків, завданих укладенням правочину під впливом обману у подвійному розмірі, тобто, в даному випадку - 14695201,38 грн.
Відповідач, в свою чергу, у відзиві на позов зазначає, що вважає позов безпідставним та необґрунтованим, а отже, таким що не підлягає задоволенню, оскільки при укладенні оспорюваного договору у діях відповідача не було обману, а укладений договір повністю відповідав внутрішньому волевиявленню сторін, відтак відсутні будь-які підстави, передбачені законом, для визнання укладеного правочину недійсним, що виключає можливість застосування до вказаних правовідносин правової норми, закріплено в статті 230 ЦК України.
Відповідно до положень частини першої ст. 230 ЦК України, на які посилається позивач, передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
Наявність умислу в діях особи, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (правова позиція Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2018 р. у справі № 912/1462/16).
Згідно із частиною другою статті 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Як вже зазначалось, 01.03.2016 р. між ПП «Асгард-Сервіс» (власник, сторона-1) та ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" (сторона-2) укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція).
На виконання зазначеного договору між сторонами 01.03.2016 р. підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, в якому сторони обумовили, що сторона-2 підтверджує, що земельна ділянка візуально оглянута до моменту підписання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) та цього акту. Недоліків або дефектів, які б перешкоджали використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, на момент огляду виявлено не було. Претензій до сторони-1 щодо якісних характеристик земельної ділянки сторона-2 не має (належним чином завірена копія акту додана до матеріалів справи).
Предметом оскаржуваного договору є право користування стороною-2 (позивачем) земельною ділянкою, площею 4,9612 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:09:006:0129, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, с. Чубинське.
В обґрунтування позову позивач, крім іншого, вказує на те, що відповідачем під час укладення оскаржуваного договору введено позивача в оману відносно властивостей земельної ділянки з кадастровим номером 3220880900:09:006:0129, яку за договором передано у користування позивачу, оскільки відповідач завірив позивача про відсутність на зазначеній земельній ділянці розміщених житлових будинків, будь-яких інших будівель та/ або споруд, однак після укладення оскаржуваного договору позивачем було з'ясовано наявність на вказаній земельній ділянці розміщеного об'єкту нерухомого майна - павільйону «Рибоводство України» загальною площею 308,5 кв.м., що є об'єктом державної власності.
Зазначену інформацію, як вказує позивач, було отримано ним з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до інформаційної довідки від 10.11.2017 р.
Судом, проаналізувавши подані позивачем документи, встановлено, що позивачем надано інформаційну довідку від 31.03.2020 р. № 205778806 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, місцезнаходженням якого є Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Виставкова, буд. 1.
Так, відповідно до змісту зазначеної інформаційної довідки за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Виставкова, буд. 1 знаходяться наступні об'єкти нерухомого майна:
- Офісне приміщення, 1-ша черга реконструкції виставкового комплексу, загальною площею 481,7 кв.м.; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 3220880905:06:007:0118, площа: 0,0872 га;
- Демонстраційний павільйон, загальною площею 1945,1 кв.м.; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 3220880905:06:007:0116, площа: 0,03689 га;
- Павільйон «Рибоводство України», загальна площа 308,5 кв.м.;
- Виставковий павільйон, виставковий зал, кафе;
- Гостьовий будинок;
- Будівля модульного приміщення для персоналу.
Крім того, матеріали справи містять інформаційну довідку від 07.10.2016 р. № 70053221 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за параметрами запиту - реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до вказаної інформаційної довідки за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Виставкова, буд. 1 знаходиться об'єкт нерухомого майна: Павільйон «Рибоводство України», загальна площа 308,5 кв.м.
Таким чином, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні відомості, що об'єкт нерухомого майна, а саме: Павільйон «Рибоводство України», загальна площа 308,5 кв.м. знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220880900:09:006:0129, право користування якою є предметом оскаржуваного договору.
Крім того, відповідно до умов оскаржуваного договору земельна ділянка з кадастровим номером 3220880900:09:006:0129 знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, с. Чубинське.
Відповідно до актуальних станом на дату судового засідання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 3220880900:09:006:0129, місцезнаходженням такої земельної ділянки є Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Виставкова.
Поряд із зазначеним, з вищевказаного вбачається, що за місцезнаходженням об'єкту нерухомого майна (Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Виставкова, буд. 1), яке, як стверджує позивач, розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 3220880900:09:006:0129, право користування якою є предметом оскаржуваного договору, також знаходяться інші об'єкти, місце розташуванням яких є земельні ділянки: кадастровий номер: 3220880905:06:007:0118, кадастровий номер: 3220880905:06:007:0116, які не стосуються спору.
Таким чином, виходячи із вищевказаних обставин, також врахувавши, що подані позивачем інші документи щодо об'єкта нерухомого майна - Павільйон «Рибоводство України», загальна площа 308,5 кв.м. не містять підтвердження, що вказаний об'єкт розташований саме на земельній ділянці з кадастровим номером 3220880900:09:006:0129, позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, в розумінні положень ст.ст. 76-79 ГПК України доказами, що вказаний об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці, яку відповідно до оспорюваного договору передано позивачу відповідачем у користування, як таку, що вільна від забудов та будь-яких споруд.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п. 3 оскаржуваного договору згідно заяви сторони-1, зміст якої доведено до відома стороні-2, яка зберігається в справах нотаріуса, на зазначеній земельній ділянці не розміщено житлових будинків, будь-яких інших будівель та/ або споруд, будівництво будь-яких об'єктів нерухомого майна на зазначеній земельній ділянці не розпочиналось і на даний час не розпочато.
Згідно із абз. 3 п. 3 оспорюваного договору земельна ділянка, яка є предметом даного договору, стороною-2 оглянута, станом земельної ділянки сторона-2 задоволена, на земельній ділянці не виявлено будь-яких об'єктів нерухомого майна.
Як вбачається із змісту преамбули оспорюваного договору сторони під час його укладення діяли згідно вільного волевиявлення, яке повністю відповідає внутрішній волі, як учасників цього правочину, цілеспрямовано свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, за відсутності будь-якого тиску, як фізичного так і психічного, діючи без впливу обману, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків обумовлених цим правочином, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними не помиляючись щодо обставин, обумовлених цим договором.
Таким чином, станом на дату укладення договору позивачем було оглянуто земельну ділянку, станом якої він був задоволений. На момент укладення договору у позивача не було жодних претензій до якостей і властивостей земельної ділянки, будь-яких об'єктів, за результатами самостійного огляду, на ній виявлено не було. Підтвердженням даних обставин є умови оскаржуваного договору, складені сторонами на власний розсуд та зміст підписаного сторонами, на виконання такого договору, акту приймання-передачі нерухомого майна.
Відповідно до положень частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 627 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За таких обставин, виходячи із вищевказаних умов договору, визначених сторонами на власний розсуд, підписавши договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 01.03.2016 р. позивач самостійно підтвердив відсутність зі сторони відповідача обману відносно властивостей земельної ділянки (з кадастровим номером 3220880900:09:006:0129, яку за договором передано у користування позивачу) - відсутность на ній будь-яких об'єктів нерухомого майна.
Окрім наведеного, слід також зазначити, що позивач в позові самостійно вказує на те, що право власності на об'єкт нерухомого майна - Павільйон «Рибоводство України», який є об'єктом державної власності та який, на переконання позивача, розташований на земельній ділянці, право користування якою є предметом оскаржуваного договору, зареєстровано 07.10.2016 р., тобто після укладення оспорюваного договору. Водночас, відповідно до положень частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження позивача, що на момент укладення оспорюваного договору відповідачем було введено позивача в оману щодо властивостей земельної ділянки, право користування якою є предметом договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 01.03.2016 р., відносно відсутності на такій земельній ділянці будь-яких об'єктів нерухомого майна.
Що стосується посилання позивача на те, що під час укладення оспорюваного договору відповідачем було введено позивача в оману стосовно того, що земельна ділянка, право користування якою є предметом договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 01.03.2016 р., не перебуває в податковій заставі, право третіх осіб на земельну ділянку відсутні, земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, так як не повідомило про наявність станом на дату укладення договору заборгованості зі сплати земельного податку у розмірі 273183,08 грн. та, відповідно, податкової застави, суд зазначає таке:
Відповідно до абз. 7, 8 п. 3 оспорюваного договору на момент посвідчення цього договору актуальна інформація про обтяження, іпотеки, інші речові права стосовно земельної ділянки та сторін згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відсутня, що підтверджено відповідними інформаційними довідками, які залишаються в справах нотаріуса. Відсутність податкової застави щодо сторін по даному договору перевірено, згідно даних Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 01.03.2016 року. Витяг залишено в справах нотаріуса.
Таким чином, з урахуванням того, що сторони визначають умови договору на власний розсуд, позивач підписуючи зазначений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 01.03.2016 р. підтвердив, що ним було перевірено відсутність, зокрема податкової застави.
Крім того, відповідно до п. 14.1.155 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави;
Згідно із п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до норми п. 89.8 ст. 89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Відповідно до змісту листа Головного управління ДПС у Київській області від 22.10.2019 р. № 5203/10/10-36-10-01, станом на 01.03.2016 р., згідно даних АІС «Податковий блок» в інтегрованих картках платника податків ПП «Асгард-Сервіс» за кодом бюджетної класифікації 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» рахувалась загальна заборгованість у сумі 273183,08 грн. Станом на 21.10.2019 р. в інтегрованій картці платника ПП «Асгард-Сервіс» обліковується загальна заборгованість у сумі 1734547,98 грн. На підставі листа ПП «Асгард-Сервіс» від 19.08.2019 р. № 01/19 «щодо надання активів у податкову заставу» складено акт опису майна від 21.08.2019 р. № 317/10-36-51-07-14 щодо опису земельної ділянки (балансова вартість 2882457,20 грн.), кадастровий номер - 3220880900:09:006:0129 та 22.08.2019 р. зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1783833557.
З огляду на вищенаведені обставини, станом на дату укладення оспорюваного договору - 01.03.2016 р. була відсутня зареєстрована вищевказана податкова застава. Крім цього, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, в розумінні положень ст.ст. 76-79 ГПК України, наявності, на момент укладення оспорюваного договору, обтяження, іпотеки, інших речових прав, в тому числі податкової застави стосовно земельної ділянки, яку за договором передано у користування позивачу.
Окрім наведеного, що стосується тверджень позивача відносно того, що відповідачем не було вчинено дій, передбачених умовами договору щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, крім цього, позивач вказує, що у відповідача відсутній був намір вчинення відповідних дій, тоді як, дане зобов'язання є одною з головних умов договору, суд зазначає таке:
Відповідно до п. 7 договору сторони домовились, що сторона-1 зобов'язана здійснити зміну цільового призначення вказаної в договорі земельної ділянки на цільове призначення « 02.03 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» протягом 6 (шести) місяців з дати посвідчення даного договору та надати стороні-2 відповідні документи. При цьому, сторона-2 зобов'язується надати стороні-1 проект детального плану забудови зазначеної земельної ділянки. Витрати на виготовлення проекту детального плану та погодження його сторона-2 бере на себе.
Таким чином, за умовами оспорюваного договору дії сторони-1 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки повністю залежали від дій сторони-2 щодо надання стороні-1 проекту детального плану забудови зазначеної земельної ділянки, водночас, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідних дій стороною-2 (позивачем), а саме: надання відповідачу (стороні-1) проекту детального плану забудови зазначеної земельної ділянки.
За таких обставини, враховуючи, що з умов оспорюваного договору слідує, що надання стороною-2 (позивачем) стороні-1 (відповідачу) проекту детального плану забудови зазначеної земельної ділянки передує вчиненню стороною-1 (відповідачем) дій з метою здійснення зміни цільового призначення вказаної в договорі земельної ділянки, невиконання відповідачем зазначених умов договору не може свідчити, в даному випадку, про відсутність у відповідача на дату укладення оспорюваного договору наміру щодо вчинення відповідних дій.
Відповідно до частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із положеннями частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 627 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Оскільки сторонами було погоджено умови договору, в тому числі щодо надання стороною-2 (позивачем) стороні-1 (відповідачу) проекту детального плану забудови зазначеної земельної ділянки, що мало передувати зміні її цільового призначення, позивач позбавлений можливості вимагати від відповідача виконання його зобов'язань за договором без попереднього виконання тих зобов'язань, виконання яких за договором ним взято на себе.
З огляду на те, що вчинення відповідачем дій спрямованих на зміну цільового призначення земельної ділянки, право користування якою є предметом оскаржуваного договору залежить від виконання зі сторони позивача своїх зобов'язань за договором, а саме, в частині, надання відповідачу проекту детального плану забудови зазначеної земельної ділянки, що позивачем вчинено не було, суд дійшов висновку, про безпідставність посилання позивача, що бездіяльність відповідача відносно вчинення дій спрямованих на зміну цільового призначення земельної ділянки свідчить про відсутність наміру відповідача на дату укладення оспорюваного договору вчинення відповідних дій, а відтак введення позивача в оману щодо однієї з головних умов договору.
Окрім вищевказаного, щодо тверджень позивача: «єдиною метою відповідача було отримання плати за укладення договору суперфіція, яку він, за даними колишнього керівництва ТОВ «Компанія надійних людей та розвитку», отримав готівкою в іноземній валюті з метою ухилення від оподаткування. В договорі ж було зафіксовано оплату у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень за весь термін користування земельною ділянкою (при тому, що строк дії договору становить 4 роки, а його предметом є земельна ділянка площею 4,96 га)», суд зазначає таке:
Відповідно до частини першої статті 414 ЦК України власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.
Пунктом 10 оскаржуваного договору сторони передбачили, що в якості оплати за користування зазначеною в договорі земельною ділянкою, сторона-2 зобов'язана передати стороні-1 нерухоме майно (квартири), у розмірі загальною площею 7700 (сім тисяч сімсот) кв.м., шляхом укладення між сторонами відповідних договорів відчуження майнових прав. Передача майнових прав між сторонами здійснюється після отримання стороною-2 декларації про початок будівельних робіт.
Тобто, при укладені даного правочину відповідач мав на меті отримати певний прибуток з відстрочкою такого платежу, що свідчить про зацікавленість відповідача в виконанні оспорюваного договору та, відповідно, спростовує вищевказані твердження позивача, які не підтверджено жодними доказами.
Відповідно до положень частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства винні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вже зазначалось, за змістом положень статті 230 ЦК України правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
Наявність умислу в діях особи, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Однак, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про введення його відповідачем в оману, не доведено самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких позивача нібито було введено в оману, а отже, підстави, визначені положеннями частини першої статті 230 ЦК України для визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 01.03.2016 р., в даному випадку, відсутні, що, в свою чергу, також унеможливлює застосування положень частини другої вказаної статті ЦК України щодо стягнення із відповідача збитків.
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування та аналізу аргументів сторін, з урахуванням поданих на їх підтвердження документів, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову, з зазначених в ньому мотивів.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича до Приватного підприємства "Асгард-Сервіс" про визнання недійсним договору та відшкодування збитків відмовити.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту рішення 05.04.2021 р.
Суддя А.В. Лопатін