ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2021Справа № 910/1287/21
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно-Безпека", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп", м. Київ
про стягнення 81 204,30 грн,
29.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехно-Безпека" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 58 830,48 грн, суми пені в розмірі 16 853,17 грн, суми 3% річних в розмірі 2 226,14 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 3 294,51 грн, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору підряду №476 від 01.02.2016 року в частині розрахунку за надані позивачем послуги.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 02.02.2021 відкрито провадження у справі №910/1287/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, будинок 19А, направлялась ухвала суду від 02.02.2021 року.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477288142 отримав ухвалу суду від 02.02.2021 про відкриття провадження у справі 08.02.2021.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 23.02.2021 року (включно).
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
01.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Азур Груп» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехно-Безпека» (підрядник) укладено Договір підряду №476 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до проектної документації, державних будівельних норм України та умов цього Договору повний комплекс монтажних та пусконалагоджувальних робіт по системам пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу у побутовому приміщенні виробничого корпусу №2 (Літера З) (2-й, 3-й поверхи) при виконанні «Комплексу ремонтних загально-будівельних та спеціалізованих робіт по адміністративним, виробничим та складським будівлям з благоустроєм території по проспекту Відрадний, 95, 97, 103 у Солом'янському районі м. Києва» (надалі - об'єкт).
Відповідно до п. 1.2. Договору перелік повного комплексу робіт передбачених проектною документацією, що виконується підрядником за цим Договором: монтаж систем пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу; пусконалагоджувальні роботи систем пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу.
Згідно з п. 3.1. Договору, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 31.05.2016 року, початок робіт - жовтень 2015 року, завершення робіт - грудень 2019 року.
Договірна ціна повного комплексу робіт, вказаних в п. 1.2. Договору є твердою і не підлягає коригуванню до повного виконання умов Договору та визначається згідно Договірної ціни (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору і складає 175 827,50 грн, у тому числі ПДВ 20% - 29 304,58 грн. (п. 4.1. Договору).
Замовник протягом 5 банківських днів з дати підписання цього Договору перераховує підряднику передоплату у розмірі 100% вартості матеріальних ресурсів та устаткування, що складає 112 713,47 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 18 785,58 грн, для організації та початку робіт. (п. 4.2. Договору).
Згідно з п. 11.3. Договору оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником протягом 10 робочих днів з моменту підписання актів (ф КБ-2в), Довідок (ф. КБ-3) за умови надходження коштів від замовника будівництва.
Приймання-передача закінчених робіт проводиться у порядку встановленому Договором та іншими нормативними актами в будівництві. (п. 12.1. Договору).
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором. (п. 18.1. Договору).
Так, на виконання умов Договору, позивачем було надано відповідачу послуги згідно підписаної сторонами Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2019 від 27.09.2019 та Акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року від 27.09.2019 на загальну суму 175 726,98 грн.
Окрім того, сторонами підписано Акт про надання послуг генпідряду в розмірі 2,5% від 30.09.2019 року на суму 4 393,18 грн.
Відповідно до Протоколу взаємозаліку від 31.10.2019 року сторони домовились провести взаємозалік зустрічних однорідних вимог на загальну суму в розмірі 4 393,18 грн.
Відповідачем на виконання умов Договору було перераховано позивачу 116 896,50 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору не здійснив повну оплату за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 58 830,48 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16 853,17 грн пені, 2 226,14 грн 3% річних та 3 294,51 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботи виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ст. 854 Цивільного кодексу України).
Як встановлено Судом, на підставі Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 175 726,98 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справі актами, зазначеними вище.
Відповідачем, в свою чергу, було оплачено послуги лише на суму в розмірі 116 896,580 грн.
Доказів на підтвердження сплати суми заборгованості в розмірі 58 830,48 грн до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, в п. 11.3. Договору сторони передбачили строки оплати, а тому, відповідач повинен був здійснити оплату вартості наданих позивачем послуг саме в ці строки.
Отже, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 58 830,48 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості відповідача у сумі 58 830,48 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були належним чином спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно-Безпека» в частині стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю «БК «Азур Груп» суми основного боргу у розмірі 58 830,48 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 16 853,17 грн, нараховану за період з 11.10.2019 року по 25.01.2021 року.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Згідно пункту 14.6. Договору у випадку порушення погоджених строків оплати робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% порушеної суми оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг, у строк, який погоджений сторонами в Договорі, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною та обґрунтованою.
Проте, здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, судом встановлено, що позивачем невірно зазначено початок відліку періоду нарахування та не враховано норми ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки іншого порядку сторонами в Договорі не передбачено, а тому, здійснивши власний розрахунок пені за період з 12.10.2019 року по 12.05.2020 року, з врахуванням шестимісячного терміну, Судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені в розмірі 7 728,50 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних у сумі 2 226,14 грн та суму інфляційних втрат у сумі 3 294,51 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому, обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума 3% в розмірі 2 226,14 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 3 294,51 грн, а позовні вимоги у цій частині, відповідно, підлягають задоволенню в зазначеній частині.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов Договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 58 830,48 грн, сума пені в розмірі 7 728,50 грн, сума 3% річних в розмірі 2 226,14 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 3 294,51 грн.
Щодо витрат на послуги адвоката в розмірі 10 000,00 грн, які позивач в позовних вимогах просив стягнути з відповідача, то Суд відзначає, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів на підтвердження фактичного понесення позивачем таких витрат (докази оплати), вони розподіленню не підлягають.
Судовий збір, у розмірі 2 014,93 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Азур Груп» (ідентифікаційний код 37312682, місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 19-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно-Безпека» (ідентифікаційний номер 31720737, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34) суму основного боргу в розмірі 58 830,48 грн (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять гривень 48 копійок), суму пені в розмірі 7 728,50 грн (сім тисяч сімсот двадцять вісім гривень 50 копійок), суму 3% річних в розмірі 2 226,14 грн (дві тисячі двісті двадцять шість гривень 14 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 3 294,51 грн (три тисячі двісті дев'яносто чотири гривни 51 копійка) та суму судового збору в розмірі 2 014,93 грн. (дві тисячі чотирнадцять гривень 93 копійки).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехно-Безпека» судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 255,07 грн.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.М. Морозов