ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2021Справа № 910/1431/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан"
про відшкодування шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 680573136.18, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1431/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
01.03.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що враховуючи положення п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з порушенням строку подання заяви на виплату страхового відшкодування в терміни, передбачені чинним законодавством, 11.06.2020 відповідач прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, що узгоджується з практикою Верховного Суду (справи № 910/11424/17, № 910/7449/17, № 910/18279/17), в зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
09.03.2021 представником позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що позивач звертався до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із Претензією № 19 від 09.01.2020, оскільки ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було зазначене у Довідці Національної поліції у м. Полтава, на яку ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повідомила, що цивільно-правова відповідальність внаслідок експлуатації автомобіля марки «Ваз 2110» д.н.з. НОМЕР_1 застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» відповідно до Полісу № АМ/4422711 від 20.06.2018.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
27.03.2018 між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Інго» (далі - страховик, позивач) та ПП «СВ-Транс» (страхувальник), укладено Договір страхування №680573136.18, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані, зокрема з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_2 .
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Як встановлено в ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
11.01.2019 о 19 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2110» д.н.з. НОМЕР_3 , в м. Полтава на перехресті вул. Героїв АТО та вул. Федора Матвієнка, рухаючись по другорядній дорозі не надав дорогу автомобілю та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.01.2019 у справі №554/296/119 встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.
Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт № 1886708 від 25.02.2019, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 310 515,72 грн.
На підставі складеного страхового акту № 1886708 від 25.02.2019 Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго», виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 310 515,72 грн. на рахунок страхувальника (платіжне доручення № 1640 від 15.03.2019).
12.03.2020 позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі - відповідач) з Претензією № 765 від 11.03.2020 на суму 310 515,72 грн., яка отримана відповідачем 13.03.2020, відповідь на яку відповідач Листом вих. № 11/06/20/4 від 11.06.2020 відмовив у виплаті стразового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з порушенням строку подання заяви на виплату страхового відшкодування в терміни визначені законодавством.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом зокрема є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Позивач виплативши згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту страхове відшкодування потерпілому, отримав від нього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб автомобіль марки «ВАЗ 2110» д.н.з. НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП знаходився під керуванням ОСОБА_1 .
Доказів того, що ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 2110» д.н.з. НОМЕР_3 , та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що дана особа керувала вищевказаним транспортним засобом на законних підставах.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_1 у ДТП встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «ВАЗ 2110» д.н.з. НОМЕР_3 , відшкодовується ним як законним володільцем вказаного транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки «ВАЗ 2110» д.н.з. НОМЕР_3 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4422711.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Тоді як статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За змістом пункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Системний аналіз положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.
Виплата страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
Отже, відносини щодо виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування (полісом) між страховиком (позивачем), який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування та у зв'язку з цим набув прав кредитора за договором обов'язкового страхування (відбулась заміна кредитора у зобов'язанні), та страховиком за договором обов'язкового страхування (відповідачем) так само регулюються положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
Заміна кредитора у зобов'язанні жодним чином не може впливати на зміст зобов'язання - права і обов'язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування.
При цьому, суд зазначає, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України).
Тобто, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом №АМ/4422711 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
В силу п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Таким чином, враховуючи викладене, для отримання страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов'язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
При цьому, враховуючи положення ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов'язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 зробила наступний висновок щодо застосування норм права: «Закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.».
Як вбачається з положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 , сталася 11.01.2019.
Тож, позивач, як новий кредитор, з метою реалізації свого права на отримання страхового відшкодування за полісом №АМ/4422711, повинен був у строк до 11.01.2019 подати страховику за вказаним полісом - Товариству з додатковою відповідальністю «Страховка компанія «Гардіан» заяву на виплату страхового відшкодування.
Натомість, позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страховка компанія «Гардіан» з Претензією № 765 від 11.03.2020 на суму 310 515,72 грн. лише 12.03.2020, тобто поза межами однорічного строку.
Листом № 11/06/20/4 від 11.06.2020 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з порушенням строку подання заяви на виплату страхового відшкодування в терміни передбачені законодавством.
Посилання позивача у відповіді на відзив на те, що позивач звертався до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із Претензією № 19 від 09.01.2020, оскільки ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було зазначене у Довідці Національної поліції у м. Полтава, на яку ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повідомила, що цивільно-правова відповідальність внаслідок експлуатації автомобіля марки «Ваз 2110» д.н.з. НОМЕР_1 застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» відповідно до Полісу № АМ/4422711 від 20.06.2018, не нівелюють положення п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
При цьому, суд також враховує, що позивач є страховою компанією та не був позбавлений можливості встановити страховика, у якого була застрахована на момент ДТП цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки «ВАЗ 2110» д.н.з. НОМЕР_3 згідно даних Моторного (страхового) бюро України.
Суд також зазначає, що зазначаючи про отримання від ПрАТ «СК «Євроінс Україна» інформації про те, що страховиком, у якого була застрахована на момент ДТП цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки «ВАЗ 2110» є ТзДВ «СК «Гардіан» доказів в підтвердження наведених доводів не надає, як і не надає належних доказів звернення до страховика, зазначеного у Довідці Національної поліції, у межах річного строку, оскільки лист вихідної кореспонденції позивача, не є таким доказом.
Таким чином, доказів подання позивачем заяви на виплату страхового відшкодування за полісом №АМ/4422711 протягом одного року з моменту ДТП під час розгляду справи суду надано не було, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що суд дійшов висновку в законності реалізації відповідачем свого права на односторонню відмову від виплати страхового відшкодування за полісом №АМ/4422711, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 05.04.2021.
Суддя О.А. Грєхова