ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.04.2021Справа № 910/1422/21
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Культтовари+"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 263 566,15 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Культтовари+" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 263 566,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 16.12.2019 поставки товару № 665(6)19УК/53-121-01-19-08937, укладеного 24.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/1422/21, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
26.02.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.
15.03.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
15.03.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/1422/21 була надіслана на адресу відповдіача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана останнім, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.
Разом з тим чуд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/1422/21 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача, зазначену ним у позові, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулося з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Культтовари+" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) було укладено договір поставки товару № 665(6)19УК/53-121-01-19-08937 від 16.12.2019 (надалі також - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити товар, перелік, найменування, технічні характеристики, кількість, ціна якого визначені в п. 1.1 договору.
Строк поставки товару: грудень 2019 року. (п. 1.2 договору)
Згідно з п. 3.2 договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання. (п. 11.1 договору).
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар (диван двомісний Візит, диван замінник шкіри тримісний, крісло керівника «Фідель»), що підтверджується видатковою накладною № 3-57330 від 24.12.2019 на суму 244 962,30 грн.
Звергаючись до суду з цим позовом, позивач зазначав, що відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару за договором, у зв'язку з чим його заборгованість становить 244 962,30 грн. Крім суми осново боргу позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 11 715,97 грн та 3% річних у розмірі 6 887,88 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар (диван двомісний Візит, диван замінник шкіри тримісний, крісло керівника «Фідель»), що підтверджується видатковою накладною № 3-57330 від 24.12.2019 на суму 244 962,30 грн, яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень.
Однак, у визначений п. 3.2 договору строк за поставлений товар відповідач не розрахувався, що свідчить про порушення ним своїх зобов'язань за договором.
Водночас, після відкриття провадження у справі № 910/1422/21 відповідачем було сплачено позивачу заборгованість за договором у повному обсязі на суму 244 962,30 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1594 від 18.02.2021 та № 1382 від 18.02.2021.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/1422/21 в частині стягнення основного боргу в розмірі 244 962,30 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами в цій частині.
Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що строк оплати частини вартості товару, а саме, ПДВ у розмірі 40 827,05 грн, договором не встановлений, вимога щодо його сплати від позивача не надходила, а тому строки оплати цієї суми та відповідно нарахування 3% річних та інфляційних є помилковими.
Однак, з указаними запереченнями суд не погоджується та відхиляє їх, з огляду на таке.
Згідно з п. 3.2 договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Як вказано у п. 3.3 договору, оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (якщо постачальник є платником ПДВ).
Водночас, судом встановлено, що з господарської операції щодо поставки товару позивачем виписано відповідачу податкову накладну № 10 від 24.12.2019, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.01.2020, тобто, протягом встановленого строку для оплати товару за п. 3.2 договору, що підтверджується квитанцією з автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронних документів".
Відповідач не заперечив факту отримання від позивача указаної накладної як і не надав доказів пред'явлення будь-яких претензій до позивача щодо невиконання зобов'язань з її реєстрації чи направлення.
У зв'язку з наведеним, з урахуванням п. 3.2 договору, яким встановлено строк оплати усієї вартості товару з урахуванням ПДВ, що входить в ціну товару, суд доходить висновку, що строк виконання зобов'язань відповідача з оплати усієї суми заборгованості (включаючи ПДВ) настав 07.02.2020.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення інфляційні у розмірі 11 715,97 грн та 3% річних у розмірі 6 887,88 грн за період прострочення відповідача з 08.02.2020 по 15.01.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, розраховані правильно та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі № 910/1422/21 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 244 962,30 грн.
2. Позовні вимоги задовольнити повністю.
3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Культтовари+" (вул. Січових Стрільців, буд. 77, офіс 212, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 32011280) інфляційні у розмірі 11 715,97 грн, 3% річних у розмірі 6 887,88 грн та судовий збір у розмірі 3 953,49 грн.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.04.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко