ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.03.2021Справа № 910/11388/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК" (бул. Обсерваторна, буд. 10, кв. 19, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 31283316)
до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФЕСІЙНА КОМЕРЦІЯ" (вул. Широніна, буд.2, м. Харків, 61051, код ЄДРПОУ 35069946)
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУВІСОН" (пров. Квітневий, буд. 1-А, кв. 60, м. Київ, 04108, код ЄДРПОУ 42480394)
4) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (вул. Краснова, буд. 6/1 м. Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 20953647)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Приватне акціонерне товариство "УКРЕНЕРГОЗБУТ" (вул. Соборна, будинок 370-В, Рівненська обл., місто Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 30167642)
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ" (вул. ІОАННА ПАВЛА ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 309, місто Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37044551)
3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 3: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "АНБ Україна" (вул. вул. Шота Руставелі, будинок 16, місто Київ, 01023, код ЄДРПОУ 24375466)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: 1) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДЛІ" (провулок Квітневий, буд. 1-А, кв. 60, місто Київ, 04108, код ЄДРПОУ 42243511)
про визнання недійсним договору№БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018, витребувати з чужого незаконного володіння 2 160 простих іменних акцій, зобов'язати ПАТ АБ "Південний" провести безумовну облікову операцію списання 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДМК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) ОСОБА_1 , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФЕСІЙНА КОМЕРЦІЯ", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУВІСОН", 4) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про визнання недійсним договору №БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018, витребувати з чужого незаконного володіння 2 160 простих іменних акцій, зобов'язати ПАТ АБ "Південний", провести безумовну облікову операцію списання 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений внаслідок зловмисної домовленості директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК" - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та є таким, що порушує інтереси позивача, у зв'язку з чим є недійсним в контексті ст. 91, 232 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.09.2020, залучено до участі у справ у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ "Укренергозбут", ТОВ "Основа - цінні папери", третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, відповідача 3 - ТОВ "АНБ Україна", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_3 , ТОВ "Едлі".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 відкладено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 07.10.2020.
06.10.2020 до відділу діловодства суду представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву, у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що директор ТОВ "ТДМК" діяв в межах своєї компетенції та був уповноважений на укладання від імені товариства оспорюваного правочину, наведені позивачем обставини, зокрема наявність протоколу від 05.09.2017, не свідчать про обізнаність ОСОБА_1 про зміст цього протоколу та наявність обмеження повноважень щодо представництва ТОВ "ТДМК", позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність умислу представника ТОВ "ТДМК" щодо укладання спірного правочину та наявності зловмисної домовленості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 04.11.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 відкладено підготовче засідання на 19.11.2020.
19.11.2020 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 підготовче засідання призначено на 06.01.2021.
29.12.2020 до відділу діловодства суду представником відповідача-1 подано клопотання про долучення доказів.
05.01.2021 до відділу діловодства суду представником позивача подано заяву про зміну підстав позову, у якій ТОВ "ТДМК" додатково зазначає, що договір №БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 підлягає визнанню недійсним оскільки суперечить положенням абзацу 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, позаяк рішення про продаж (відчуження) простих бездокументарних іменних акцій ПраТ «Укренергозбут» в кількості 2170 шт., що складають 90, 4166% - частку від загальної кількості акцій емітента, що підтверджується звітом про незалежну ретроспективну оцінку простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ "Укренергозбут".
У підготовчому засіданні 06.01.2021 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову з доданим звітом про незалежну ретроспективну оцінку простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ "Укренергозбут" у кількості 2170 шт, що складають 90, 4166% - частку від загальної кількості акцій емітента, власником яких є фізична особа - резидент ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відкладено підготовче судове засідання на 21.01.2021.
20.01.2021 на електронну пошту суду від відповідача-1 надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову, у якому зазначено, що норми ст. 98 Цивільного кодексу України не місять імперативу, що питання про відчуження майна товариства на суму, яке становить більше 50% майна товариства та про ліквідацію товариства є виключною компетенцією загальних зборів товариства, та прийняте рішення не порушувало вимог законодавства та положення статуту ТОВ "ТДМК".
21.01.2021 до відділу діловодства суду представником третьої особи-1 подано пояснення на заяву про зміну підстав позову, у яких зазначено, що відчуження акцій за рішенням директора ТОВ "ТДМК", а не за рішенням загальних зборів ТОВ "ТДМК" не порушувало законодавство та статут ТОВ "ТДМК", а отже не може бути підставою для визнання недійсним договору №БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018.
21.01.2021 до відділу діловодства надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову, раніше поданий через електронну пошту суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/11388/20 до судового розгляду по суті на 18.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 відкладено судове засідання в розгляді справи по суті на 18.03.2021.
У судовому засіданні 18.03.2021 представники позивача та третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, в свою чергу представники відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1, проти задоволення позовних вимог заперечили, просили відмовити, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 позовні вимоги підтримав в частині визнання договору недійсним.
Представники відповідачів -2, -3, -4 у судове засідання 18.03.2021 не прибули, хоча про дату, час та місце засідання повідомлялися належним чином.
У судовому засіданні 18.03.2021. року оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального Кодексу України.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДМК» (далі - позивач; продавець) було власником 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством «УКРЕНЕРГОЗБУТ» (форма випуску акцій: іменні; форма існування акцій: бездокументарна; найменування емітента акцій: Приватне акціонерне товариство «УКРЕНЕРЕОЗБУТ»; код ЄДРПОУ емітента акцій: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер акцій (ІSIN): UА4000121560), що становить 90% статутного капіталу даного емітента.
28.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДМК» та ОСОБА_1 (далі - відповідач-1; покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФЕСІЙНА КОМЕРЦІЯ" (далі - відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ310-18 (далі - договір).
За умовами п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (далі - ЦП) в порядку, строки та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору, у відповідності до умов договору, предметом купівлі-продажу є цінні папери з наступними реквізитами: вид/тип/різновид/найменування ЦП: акції прості; форма випуску ЦП: іменні; форма існування ЦП: бездокументарна; емітент ЦП: Приватне акціонерне товариство «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; код СДРПОУ емітента: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN): UA4000121560); кількість цінних паперів, штук: 2160 (дві тисячі сто шістдесят); номінальна вартість 1 (одного) ЦП, гривень: 100 грн. (сто гривень 00 коп.); договірна вартість 1 (одного) ЦП, гривень: визначається шляхом поділу договірної вартості ЦП на кількість ЦП; загальна договірна вартість ЦП, гривень: 21600 грн. (двадцять одна тисяча шістсот гривень 00 коп.); місце укладення договору та виконання: поза фондовою біржою.
Відповідно до п.2.1 договору, розрахунки по цьому договору проводяться до 31.12.2017 року, включно.
Всі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті (п. 2.2. договору).
Підтвердженням виконання обов'язку покупця є перерахування грошових коштів на рахунок продавця (п. 2.4. договору).
Відповідно до п.3.2 договору, продавець зобов'язаний здійснити поставку прав на цінні папери покупцю, шляхом надання своїй Депозитарній установі відповідного розпорядження щодо переказу цінних паперів та/або переказ/списання/зарахування прав на цінні папери та прав за цінними паперами, без дотримання принципу «поставка проти оплати» в строк 31 грудня 2018 року з рахунку в ЦП: TOB «ТДМК», код ЄДРПОУ 31283316, рахунок в ЦП 403543- UA40203815 в ТОВ «Основа-ЦП», рахунок депозитарної установи в Депозитарії ПАТ «НДУ» 403543, код ЄДРПОУ депозитарної установи 37044551.
Згідно з п. 3.2 оспорюваного договору, покупець зобов'язаний здійснити одержання прав на цінні папери, шляхом надання своїй Депозитарній установі відповідного розпорядження, щодо переказу цінних паперів та/або переказ/ списання/ зарахування прав на цінні папери та прав за цінними паперами, без дотримання принципу «поставка проти оплати», в строк до 30 листопада 2017 року на рахунок в ЦП: ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , рахунок в ЦП 403543-UA40203815 в ТОВ "Основа-Ц"», рахунок депозитарної установи в Депозитарії ПАТ "НДУ"» 403543, код ЄДРПОУ депозитарної установи 37044551.
Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 10.1. договору).
Позивач, посилаючись на те, що оспорюваний договір укладено внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_1 з колишнім директором ТОВ "ТДМК" ОСОБА_3 , який не мав повноважень на відчуження таких спірних акцій, про що ОСОБА_1 був обізнаний, зазначені 2160 акцій ПрАТ "УКРЕНЕРГОЗБУТ" на підставі Договору №БВЗ 10-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 були спочатку виведені з власності ТОВ "ТДМК" на користь ОСОБА_1 , а у подальшому - на підставі Договору №БВ36 купівлі-продажу цінних паперів від 21.12.2018 року переоформлено ОСОБА_1 на користь пов'язаного з ним Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУВІСОН" (бенефіціарним власником засновника якого є ОСОБА_1 ), в результаті чого на даний час знаходяться на рахунку в цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУВІСОН" (депозитарний код рахунку в цінних паперах 300558-иА40006861 ), відкритому в Публічному акціонерному товаристві Акціонерному банку "Південний" як депозитарній установі, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним на підставі ст. 91, 232 Цивільного кодексу України і витребування з чужого незаконного володіння 2 160 простих іменних акцій та зобов'язання ПАТ АБ "Південний" провести безумовну облікову операцію списання 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування.
Також позивач зазначає, що відчуження простих бездокументарних іменних акцій ПраТ "Укренергозбут" в кількості 2170 шт., (що за твердженням позивача складають 90, 4166% - частку від загальної кількості акцій емітента) за рішенням директора ТОВ "ТДМК" суперечить положенням абзацу 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, оскільки таке рішення могло бути прийняте виключно не менш як у 3/4 голосів на Загальних зборах учасників.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти позову з підстав того, що директор ТОВ "ТДМК" діяв в межах своєї компетенції та був уповноважений на укладання від імені товариства оспорюваного правочину, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності умислу представника ТОВ "ТДМК" щодо укладання спірного правочину та наявності зловмисної домовленості, відчуження акцій за рішенням директора ТОВ "ТДМК", а не за рішенням загальних зборів ТОВ "ТДМК" не порушувало законодавство та статут ТОВ "ТДМК", а отже не може бути підставою для визнання недійсним договору №БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, згідно яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Як на підставу визнання недійним спірного договору позивач, зокрема, посилається на обмеження повноважень директора щодо укладення такого правочину, на підтвердження чого надано протокол зборів учасників ТОВ "ТДМК" від 05.09.2017.
З матеріалів справи вбачається, що спірний договір купівлі-продажу вчинений від імені позивача його директором ОСОБА_3, повноваження якого ґрунтувались на статуті ТОВ "ТДМК".
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на дату укладення спірного правочину відсутні будь-які обмеження щодо повноважень директора ОСОБА_3 щодо представництва ТОВ "ТДМК".
При цьому, відповідачем зазначено та не спростовано позивачем, що відповідно до п. 5.2. статуту ТОВ «ТДМК», затвердженого протоколом №1 зборів учасників від 17.01.2001, директор вирішує усі питання, за винятком тих, що належать до виняткової компетенції зборів учасників, статтею 4 цього статуту не віднесено до виключної компетенції Зборів Учасників питання щодо визначення умов договорів та питання щодо відчуження майна товариства, зокрема акцій.
Таким чином, сама лише наявність протоколу від 05.09.2017 не є підставою для обмеження повноважень директора станом на дату укладання спірного договору.
Не є обґрунтованими і доводи позивача щодо порушення вимог ст. 98 Цивільного кодексу України при укладанні оспорюваного правочину.
Відповідно до п. 2. ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Норми вказаної статті визначають необхідну кількість голосів для прийняття таких рішень саме загальними зборами учасників товариства, однак не встановлюють заборони для вчинення правочинів іншими уповноваженими особами, зокрема - директором ОСОБА_3.
Суд погоджується з доводами відповідача, що наданий позивачем звіт про незалежну ретроспективну оцінку простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ "Укренергозбут", що належали ОСОБА_1 та копія Фінансового звіту не є налаженими та допустимими доказами на підтвердження вартості акцій, які були частиною майна ТОВ "ТДМК", оскільки вказані документи не визначають вартість майна саме станом на дату відчуження акцій - на 28.03.2018, та встановлена вартість майна не відображається в балансі товариства, при цьому до продажу ТОВ "ТДМК" належало 90% акцій ПрАТ "Укренергозбут", в той час як об'єктом оцінки були 90, 4166% акцій, власником яких був ОСОБА_1 .
Таким чином, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що станом на дату укладення договору в складі відчужуваного майна перебували акції, вартість яких згідно даних балансу ТОВ "ТДМК" становила більше 50% вартості всього майна.
Слід зауважити і на тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості і ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.ст. 627, 632 Цивільного кодексу України).
Водночас, відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Тобто, за змістом наведеної норми в силу зловмисної домовленості представника й контрагента воля довірителя не знаходить свого вираження, а підмінюється волею представника, який фактично вступає у змову з контрагентом з метою одержати власну чи обопільну вигоду або створити негативну ситуацію для довірителя, що і є підставою для визнання таких правочинів недійсними.
Відповідно до абзацу 4 пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.
Отже, сам лише факт продажу директором товариства 2160 акцій ПрАТ "УКРЕНЕРГОЗБУТ" за ціною 21600, 00 грн, що за твердженням позивача є завідомо корисливим для ОСОБА_1 після постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі №17/32 та видачі дублікату наказу на виконання рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.07.2020 не може прямо вказувати на зловмисну домовленість сторін договору.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» роз'яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
П. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 також визначено, що вимоги про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 Цивільного кодексу України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними доказами наявності обставин, з якими закон, зокрема ст. 232 Цивільного кодексу України, пов'язує недійсність оспорюваного правочину та настання відповідних наслідків і судом таких підстав не встановлено.
Будь-яких інших законних підстав для визнання оспорюваного договору недійсним позивачем не наведено та доказів на їх підтвердження не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо вимог позивача про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "ТУВІСОН" на користь ТОВ "ТДМК" та зобов'язання ПАТ АБ "Південний" провести безумовну облікову операцію списання 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПрАТ "УРЕНЕРГОЗБУТ" суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (Аналогічні правові висновки наведені постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Наведений висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 (пункти 8.1 - 8.5 постанови).
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права.
Так, виходячи із норм Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Таким чином, враховуючи висновки суду щодо необґрунтованості позовних вимог в частині визнання недійсним договору №БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018, відчуження спірних цінних паперів відбулось правомірно, та позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього порушеного права (інтересу), заявлені позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту права чи інтересу позивача, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог і в цій частині.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав та законних інтересів відповідачами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 у справі №910/10712/20 з метою забезпечення позову ТОВ "ТДМК" накладено арешт на 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПрАТ "УКРЕНЕРГОЗБУТ", заборонено ПАТ "Національний депозитарій України" , Публічному акціонерному товаристві Акціонерному банку "Південний" та всім іншим депозитарним установам, що здійснюють облік права власності на цінні папери емітентів у депозитарній системі України, здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством "УКРЕНЕРГОЗБУТ".
При цьому, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 у справі № 910/10712/20, оскільки потреба у вказаних заходах відпала, так як суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Приписами ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Скасувати заходи заебезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 у справі №910/10712/20.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2021
Суддя Н.І. Ягічева