ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2021Справа № 910/1271/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ДОБРИЙ ДЯДЯ" (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 61/11)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАЙД ГРУП" (03143, м. Київ 14, вул. Академіка Заболотного, буд. 150)
про стягнення 175 646,28 грн.
Представники: без виклику представників сторін
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ДОБРИЙ ДЯДЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАЙД ГРУП" про стягнення 175 646,28 грн.
В обґрунтування позивних вимог ТОВ "КОМПАНІЯ "ДОБРИЙ ДЯДЯ" (надалі - позивач) зазначило, що ТОВ "РІВЕРСАЙД ГРУП" (надалі - відповідач) належним чином не виконало зобов'язання за договором поставки № 01/10-2020 від 01.10.2020 в частині повноти та вчасності оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим в останнього утворилася заборгованість у розмірі 175 646,28 грн, з яких 170 333,28 грн - основна сума боргу, 3 024,00 грн - пеня, 756,00 грн - 3% річних та 1 533,00 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1271/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105474485826 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 05.02.2021, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
01 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ДОБРИЙ ДЯДЯ" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАЙД ГРУП" (надалі- відповідач, покупець) був укладений договір поставки №01/10-2020 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуванню і цінах, зазначених у накладних, що виписуються на кожну партію товару (п. 1.1. договору).
Предметом договору являється наступний товар: продовольчі товари згідно асортименту (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію тору визначається на підставі рахунку-фактури постачальника та вказується в накладних на кожну партію товару.
Згідно з п. 2.2. договору оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 календарних днів з моменту (дати) поставки товару, в сумі вартості вказаній в видатковій накладній.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що товар поставляється партіями згідно з замовленням покупця, в якому визначається асортимент кількість товару, бажаний строк та умови поставки. Замовлення подається в електронному вигляді не пізніше ніж за 2 (два) робочих дні до запланованої дати поставки. У разі відсутності у постачальника на момент подачі заявки вказаного асортименту або кількості товару, постачальник протягом 1 робочого дня з моменту отримання заявки повідомляє покупця, та сторони узгоджують інший асортимент кількість або інший строк поставки. Перед подачею замовлення покупець повинен ознайомитись з поточними цінами на товар згідно з прайс-листами постачальника.
Відповідно до п. 3.3. договору при передачі товару постачальник зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару.
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості - відповідно до даних зазначених в накладній (п. 5.2. договору).
Договір набирає сили з моменту підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) і діє до 31 грудня 2021 року (п. 4.1. договору).
На виконання умов договору позивачем у листопаді 2020 року було здійснено поставку відповідачу партій товару (тушка курча-бройлера) на загальну суму 170 333,28 грн, про що свідчить підписана сторонами та скріпленими їх печатками видаткова накладна №310 від 27.11.2020.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №01/10-2020 від 01.10.2020 не здійснив оплати за поставлений товар, що стало наслідковим виникнення у останнього заборгованість перед позивачем у розмірі 170 333,28 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Як підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №310 від 27.11.2020, яка була підписана сторонами без жодних зауважень та заперечень, позивачем у листопаді 2020 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 170 333,28 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 календарних днів з моменту (дати) поставки товару, в сумі вартості вказаній в видатковій накладній.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 170 333,28 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання за договорами позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 756,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 533,00 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перерахунок 3% річних за період прострочення з 03.12.2020 по 25.01.2021, суд встановив, що їх розмір є меншим, ніж заявлено позивачем, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 754,89 грн.
Що стосується інфляційних втрат, то за перерахунком суду їх розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у заявленому позивачем розмірі 1 533,00 грн.
В частині заявленої до стягнення пені у розмірі 3 024,00 грн, нарахованої за період з 03.12.2020 по 25.01.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 6.2. договору у випадку несвоєчасної сплати згідно з п. 2.2. договору, постачальник має право вимагати від покупця пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу.
Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є пеня у розмірі 3 016,35 грн у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ДОБРИЙ ДЯДЯ".
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.
Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАЙД ГРУП" (03143, м. Київ 14, вул. Академіка Заболотного, буд. 150; ідентифікаційний код 41139832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ДОБРИЙ ДЯДЯ" (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 61/11, ідентифікаційний код 38963393) основний борг у розмірі 170 333 (сто сімдесят тисяч триста тридцять три) грн 28 коп.; 3% річних у розмірі 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн 89 коп.; інфляційні втрати у розмірі 1 533 (одна тисяча п'ятсот тридцять три) грн 00 коп.; пеню у розмірі 3 016 (три тисячі шістнадцять) грн 35 коп. та судовий збір у розмірі 2 634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн 57 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.04.2021
Суддя Л. Г. Пукшин