ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2021Справа № 910/739/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом фізичної особи-підприємця Немировської Ніни Костянтинівни ( АДРЕСА_1 ) до фізичної особи-підприємця Панчука Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_2 ) про стягнення попередньої оплати у розмірі 37100,00 грн,
Без виклику сторін
19.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Немировської Ніни Костянтинівни до фізичної особи-підприємця Панчука Олександра Анатолійовича про стягнення попередньої оплати у розмірі 37100,00 грн, та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Панчука Олександра Анатолійовича на користь фізичної особи-підприємця Немировської Ніни Костянтинівни грошові кошти у розмірі 37100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб.
На виконання умов договору, позивач сплатив грошові кошти в розмірі 37 100,00 грн. за товар.
Оскільки, товар не був поставлений відповідач, позивачем направлено вимогу щодо поставки товару, а у разі неможливості поставки сплаченого товару, вимагав повернути грошові кошти.
Проте, вимога позивача не була виконана.
У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 37 100,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 910/739/21 без повідомлення учасників сторін. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/739/21 була надіслана на адреси учасників справи рекомендованим листом та вручена їх представникам, про що свідчать відомості з реєстру поштового відправлення (https://ukrposhta.ua/), а також підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, фізичною особою-підприємцем Панчук Олександром Анатолійовичем було виставлено рахунок-фактура №84 від 30.07.2020 на суму 34200,00 передплата 50% у розмірі 17100,00 грн щодо поставки:
№ НайменуванняОд. вим КількістьЦіна без ПДВСума без ПДВ
1Ваза бетонна58/693 шт2600 грн7800 грн
2Ваза бетонна36/463 шт1200 грн3600 грн
3Ваза бетонна36/393 шт1000 грн3000 грн
4Ваза бетонна58/794 шт2360 грн9440 грн
5Ваза бетонна80/1102 шт3680 грн7360 грн
6Покраска 15 шт200 грн3000 грн
та рахунок-фактура №87 від 27.08.2020 на суму 20000,00 передплата 50% у розмірі 10000,00. щодо поставки:
№ НайменуванняОд. вим КількістьЦіна без ПДВСума без ПДВ
1Ваза бетонна50/303 шт1200 грн3600 грн
2Ваза бетонна60/303 шт1300 грн3900 грн
3Ваза бетонна94/301 шт1800 грн1800 грн
4Ваза бетонна70/302 шт1460 грн2920 грн
5Ваза бетонна63/301 шт1300 грн1300 грн
6Ваза бетонна90/301 шт1800 грн1800 грн
7Ваза бетонна110/301 шт2180 грн2180 грн
8Ваза бетонна65/301 шт1300 грн1300 грн
9Ваза бетонна48/301 шт1200 грн1200 грн
29.10.2020 року позивачем на рахунок відповідача перераховано 10 000,00 грн., за бетонні вази згідно рахунку № 87 від 27.08.2020 р., 27.08.2020 року без ПДВ, позивачем на рахунок відповідача перераховано 10 000,00 грн., за бетонні вази згідно рахунку № 87 від 27.08.2020 р. та 31.07.2020 року без ПДВ, позивачем на рахунок відповідача перераховано 17 100,00 грн., за бетонні вази згідно рахунку № 84 від 30.07.2020 р. без ПДВ, що підтверджується фільтрованою випискою за період з 01.06.2020 по 11.12.2020.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Позивачем оплачено виставлений відповідачем рахунок.
Враховуючи те, що відповідач виставив рахунок, а позивач його оплатив, то суд вважає, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.
Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як зазначено позивачем, станом на подачу цього позову до суду відповідач не виконав свого зобов'язання з поставки товару за вказаними рахунками.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Згідно статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
05.01.2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виконання зобов'язань поставки товару за сплаченими рахунками - фактурою та зазначив, що у разі не сплати зазначеної заборгованості позивач буде вимушений звернутись до суду.
Вищезазначений лист направлено відповідачу 06.01.2021 року, що підтверджується накладною Укрпошти №0305716804289 від 06.01.2021, описом вкладення та фіскальним чеком Укрпошти.
Даний лист не вручено під час доставки (інші причини).
В матеріалах справи відсутні докази поставки товару та повернення коштів.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно виставленого рахунку, а відповідачем не поставлено товар, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 37 100,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом у розмірі 4000,00 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із ч. 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи представництво інтересів позивача у межах розгляду справи № 910/739/21 здійснювала адвокат Радченко Анна Володимирівна на підставі ордеру серії АІ № 1080895 від 18.01.2021, договору про надання правової допомоги від 18.01.2021.
Відповідно до п. 1.1.розділу 1 договору про надання правової допомоги від 14.12.2020 адвокатське об'єднання «Віра» від імені якого діє адвокат Радченко Анна Володимирівна приймає на себе зобов'язання надати клієнту фізичній особі-підприємцю Немировській Ніні Костянтинівні (надалі клієнт) юридичну допомогу в питаннях захисту прав клієнта наданих Конституцією України.
Згідно попереднього (орієнтований) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи вартість послуг, що надається клієнту адвокатським об'єднанням: підготовка на подання позовної заяви об'єм послуг (години) 1,5 вартістю 3000,00 грн, підготовка та подання відповіді на відзив об'єм послуг (години) 0,5 вартістю 1000,00 грн.
За приписами частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження суми понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано до матеріалів справи:
1. акт приймання - передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 14.12.2020, за яким АО «Віра» надало правову допомогу щодо підготовки позовної заяви про повернення передоплати у розмірі 37 100,00 грн на загальну суму 3000,00 грн. Платіжними дорученнями № 244 від 14.12.2020 та №244 від 18.01.2021 фізичною особою-підприємцем Немировською Ніною Костянтинівною було здійснено оплати на загальну суму 3000,00 грн призначення платежу за адвокатські послуги згідно договору № б/н від 14.12.2020 р.
У частинах 3, 4 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, яка має право на таке відшкодування, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи надані суду докази понесених витрат на професійну правничу допомогу суд доходить висновку, що стороною позивача надано суду підтверджуючі докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (підготовка позовної заяви про повернення передоплати у розмірі 37 100,00 грн), що підтверджується наданим актом приймання - передачі та рахунками на оплату та платіжними дорученнями № 244 від 14.12.2020 та №244 від 18.01.2021.
В той же час судом не вбачається підстав для відшкодування витрат позивача в частині підготовки та подання відповіді на відзив (1000,00 грн), оскільки відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву, а тому вищевказана послуга не включається у витрати, понесені позивачем в рамках розгляду справи № 910/739/21.
Зокрема суд звертає увагу що до матеріалів справи представником позивача додано договір про надання правової допомоги б/н від14.12.2020 р., проте в ордері зазначений договір від 18.01.2021 та наголошує наступне.
Частиною 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина 5 статті 164 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України)
Згідно з частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Водночас, в господарському процесі повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (частина 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, відповідно до вимог процесуального законодавства в господарському суді повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером. Договір про надання правової допомоги, на підтвердження повноважень представника, в господарських судах не вимагається.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява фізичної особи-підприємця Немировської Ніни Костянтинівни підписана його представником - адвокатом Радченко А.В., що підтверджується доданим до матеріалів справи ордером на надання правової допомоги від АІ № 1080895 від 18.01.2021, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Отже ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція Господарського процесуального кодексу України не вимагає (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18) та викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 904/151/20.
Враховуючи вищевикладене, категорію спору, ціну позову, загальний розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, надані суду докази на підтвердження понесених витрат, суд доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктом 1 статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Панчука Олександра Анатолійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Немировської Ніни Костянтинівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 37100 (тридцять сім тисяч сто) грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Панчука Олександра Анатолійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Немировської Ніни Костянтинівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 4 Розділу X «Прикінцеві положення» та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 05.04.2021
Суддя В.О. Демидов