ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.03.2021Справа № 910/11818/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"
до Державного підприємства "Конярство України"
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
про стягнення суми компенсації у розмірі 652 621, 31 грн.
За зустрічним позовом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"
Державного підприємства "Конярство України"
про визнання недійсним договору поставки № 211016 від 21.10.2016
В межах справи № 910/21682/15
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"
до Державного підприємства "Конярство України"
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача Крайз О.І. - представник
Від відповідача Кушнір С.Л. - представник
Від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Кандиба М.В. - представник
Прокурор Київської міської прокуратури Лиховид О.С.
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (далі - позивач) подало до Господарського суду м. Києва позовну заяву до Державного підприємства "Конярство України" (далі - відповідач) про стягнення суми компенсації у розмірі 652 621, 31 грн., що виникли на підставі Договору поставки № 211016 від 21.10.2016 та були відступлені позивачу за Договором № 1-05 про відступлення права вимоги від 07.06.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 211016 від 21.10.2016.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 № 910/11818/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2018 справу № 910/11818/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення суми компенсації у розмірі 652 621, 31 грн. прийнято до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" та призначено підготовче засідання на 26.11.2018.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2018 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 14.01.2019.
14.01.2019 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 розгляд справи відкладено на 11.02.2019.
11.02.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 11.02.2019 оголошено перерву до 25.02.2019.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2019 зупинено провадження у справі № 910/11818/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 652 621, 31 грн. в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" до вирішення справи № 922/251/19 за позовом Державного підприємства "Конярство України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, що розглядається Господарським судом Харківської області.
24.04.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.05.2019 поновлення провадження у справі № 910/11818/18 та призначено розгляд на 03.06.2019.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2019 відкладено розгляд справи на 24.06.2019.
24.06.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.06.2019 задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
До Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2020 поновлено провадження у справі № 910/11818/18 з розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 652 621, 31 грн. в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" розгляд справи призначено на 18.03.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.06.2020 розгляд справи призначено на 08.07.2020.
08.07.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2020 залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 26.08.2020.
21.08.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсним договору поставки № 211016 від 21.10.2016
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.08.2020 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України прийнято до розгляду спільно з первісним позовом в межах справи № 910/21682/15 та призначено підготовче ззасідання на 30.09.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.08.2020 розгляд справи відкладено на 30.09.2020.
30.09.2020 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" на позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
30.09.2020 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив Державного підприємства "Конярство України" на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж".
30.09.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання прокуратури м. Києва про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2020 задоволено клопотання прокуратури м. Києва про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 11.11.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2020 розгляд справи відкладено на 09.12.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення суми компенсації у розмірі 652 621, 31 грн. за зустрічним позовом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" та Державного підприємства "Конярство України" в межах справи № 910/21682/15 до судового розгляду по суті на 18.01.2021.
18.01.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло пояснення прокуратури м. Києва.
Судове засідання 18.01.2021 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.01.2021 розгляд справи призначено на 15.02.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2021 відкладено розгляд справи на 10.03.2021.
У судовому засіданні 10.03.2021 представник позивача надав пояснення по суті первісного позову, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та заперечив щодо задоволення зустрічного позову.
Представник відповідача щодо задоволення первісного позову заперечив, а зустрічний позов Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України підтримав в повному обсязі.
Представник Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надав пояснення по суті зустрічного позову та підтримав його в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
21 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» (Покупець) та Державним підприємством "Конярство України" в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» (Постачальник) був укладений договір поставки № 211016, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2016 року, на умовах, зазначених у договорі.
Предметом договору є поставка соняшнику у кількості 600,00 тон, загальною вартістю 6 000 000,00 грн.
Згідно з п. 1.3. договору, якість товару має відповідати наступним показникам: вологість не більше 7%, сміттєва домішка не більше 3%, а також іншим вимогам ДСТУ. Якість товару підтверджується реєстрами елеватору.
Пунктом 1.4 сторони визначили, що строк поставки до 30.12.2016 року включно.
Відповідно до п. 2.2 договору датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної на ім'я покупця.
У розділі 3 договору поставки сторони погодили порядок розрахунків.
Так, покупець зобов'язаний оплачувати поставку кожної окремої партії товару протягом 1-го банківського дня після її здійснення. У разі не здійснення оплати окремої партії поставленого товару Покупцем, строк поставки, вказаний у 1.4 Договору автоматично продовжується на кількість календарних днів прострочки з оплати окремої поставленої партії товару і у такому випадку не поставлення товару Постачальником у строк до 31.12.2016 не вважатиме порушенням (п. 3.1. договору).
Оплата за товар здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника або в будь який інший спосіб який передбачений діючим законодавством України. Зобов'язання Покупця по оплаті вважаються виконаними з дати списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Покупець не відповідає за можливу затримку із зарахуванням обслуговуючим банком Постачальника грошових коштів, переказаних Покупцем в якості оплати, на поточний рахунок Постачальника.
Позивач вказує, що сторонами були підписані накладні № 33 від 07.12.2016, № 34 від 10.12.2016, № 32 від 05.12.2016, № 31 від 03.12.2016, № 5 від 18.02.2017, № 4 від 17.02.2017, № 3 від 16.02.2017, № 2 від 15.02.2017, №1 від 14.02.2017 якими вони підтвердили передання Постачальником у власність Покупця товару за договором кількістю 404,89628 тон на загальну вартість 4 048 962,80 грн.
Проте, як зазначає позивач, поставлений Постачальником соняшник не відповідав вказаним у договорі показникам якості товару, що підтверджується реєстрами елеватору № 00000392 від 14.02.2017, № 00000393 від 15.02.2017, № 00000394 від 16.02.2017, № 00000395 від 17.02.2017, № 00000396 від 18.02.2017, № 433 від 29.11.2016, № 00000371 від 10.12.2016, № 00000362 від 05.12.2016, № 00000361 від 03.12.2016, № 00000367 від 07.12.2016.
Сторони погодили, що у випадку невідповідності фактичної якості зерна вимогам, встановленим Договором, Покупець має право відмовитись від партії такого товару або придбати товар зі зменшеною ціною, при цьому Постачальник компенсує Покупцю вартість послуг елеватору по доведенню якості зерна до базових вимог згідно тарифів елеватору (п. 1.3. Договору).
Позивач вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» було сплачено елеваторам Товариству з обмеженою відповідальністю «БАРВІНКОВЕ-АГРО» та Товариству з обмеженою відповідальністю «АПК «НОВААГРО» вартість послуг з сушіння та очищення поставленого відповідачем соняшника, що підтверджується платіжними дорученнями № 7131619505 від 29.03.2017, № 7131619259 від 10.03.2017, № 7131619135 від 24.02.2017, № 7131619099 від 21.02.2017, № 7131618742 від 24.01.2017, № 479 від 21.12.2016.
У зв'язку з тим, що Покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» здійснив додаткові витрати з доведення товару до якісних показників, встановлених договором, у Постачальника - Державного підприємства "Конярство України" виникло зобов'язання компенсувати Покупцю такі витрати, згідно з п. 1.3. Договору поставки № 211016 від 21.10.2016.
Для підтвердження суми компенсації вартості послуг елеватору між Постачальником та Покупцем були укладені акти відшкодування вартості послуг №7 від 16.12.2016 та № 6 від 23.02.2017, якими сторони погодили, що Постачальник зобов'язаний компенсувати Покупцю вартість послуг сушіння та очищення поставленого соняшника на загальну вартість 652 621,31 грн.
Проте, Постачальником не було здійснено компенсації Покупцю вартості послуг елеватору по доведенню якості зерна до договірних вимог.
В подальшому, 07 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" було укладено договір № 1-05 про відступлення права вимоги.
Відповідно до вказаного договору Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки № 211016 від 21.10.2016, укладеним між Первісним кредитором і Державним підприємством "Конярство України" в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства "Конярство України".
Згідно з умовами договору про відступлення права вимоги, Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за договором поставки № 211016 від 21.10.2016, зокрема сплати компенсації вартості послуг елеватору по доведенню якості зерна до базових вимог в розмірі 652 621,31 грн., сплати неустойки (пені, штрафу), інфляційних витрат, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також виконання інших зобов'язань, що виникли за Основним договором чи можуть виникнути у майбутньому.
Відповідно до ст. 516, 517 Цивільного кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" 27 серпня 2018 року було направлено боржнику Державному підприємству "Конярство України" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.
Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про суми компенсації в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму компенсації витрат по доведенню якості зерна до договірних вимог у розмірі 362 621,31 грн., інфляційні втрати в розмірі 73 158,81 грн., 3 % річних в розмірі 36 072,08 грн.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Позивач вказує, що відповідачем був поставлений товар у кількості 404,89628 тон та на загальну вартість 4 048 962,80 грн., що підтверджується накладними № 33 від 07.12.2016, № 34 від 10.12.2016, № 32 від 05.12.2016, № 31 від 03.12.2016, № 5 від 18.02.2017, № 4 від 17.02.2017, № 3 від 16.02.2017, № 2 від 15.02.2017, №1 від 14.02.2017.
При цьому, вказані накладні, копії яких містяться в матеріалах справи не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки мають суттєві недоліки, зокрема, не містять посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від імені Відповідача. Дані накладні не містять реквізитів довіреності матеріально-відповідальної особи як і самої копії довіреності на відпуск товару, виданої саме Державним підприємством "Конярство України". Відсутність вказаних відомостей на накладних позбавляє можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача.
Позивач зазначає, що поставлений відповідачем товар не відповідав вказаним у договорі показникам якості товару, що підтверджується реєстрами елеватору № 00000392 від 14.02.2017, № 00000393 від 15.02.2017, № 00000394 від 16.02.2017, № 00000395 від 17.02.2017, № 00000396 від 18.02.2017, № 433 від 29.11.2016, № 00000371 від 10.12.2016, № 00000362 від 05.12.2016, № 00000361 від 03.12.2016, № 00000367 від 07.12.2016.
При цьому, жодного документу, складеного сторонами Договору щодо поставки товару неналежної якості матеріали справи не містять.
Крім того, до матеріалів справи також не додано доказів оплати товару покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО».
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що господарські операції за договором поставки № 211016 від 21.10.2016 не відображені в облікових регістрах Державного підприємства «Конярство України».
На підтвердження надання послуг з сушіння та очищення соняшнику елеваторами, позивач надав до суду копії реєстрів елеваторів, товаро-транспортних накладних, а також актів виконаних робіт (надання виробничих послуг), які не містять ні реквізитів договору, ні реквізитів накладних на поставку товару за договором, що позбавляє можливості встановити обставини, що саме соняшник, який є предметом поставки за договором поставки № 211016 від 21.10.2016, був переданий покупцем елеваторам.
Факт оплати елеваторам за послуги по сушінню та очищенню соняшнику позивач підтверджує платіжними дорученнями на загальну суму 800 264, 55 грн., при цьому сума компенсації заявлена до стягнення з відповідача визначена в розмірі 652 621, 31 грн.
Як вбачається з платіжних доручень № 7131619505 від 29.03.2017, № 7131619259 від 10.03.2017, № 7131619135 від 24.02.2017, № 7131619099 від 21.02.2017, № 7131618742 від 24.01.2017, № 479 від 21.12.2016 призначення платежу за цими платіжними дорученнями - сплата за послуги зберігання згідно з договорами № 7/07-КЕ/16 від 18.07.2016, № 27-С/ЗБ/2016 від 23.11.2016.
Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
При цьому матеріали справи не містять доказів прийняття товару елеваторами від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО», такі як складська квитанція чи просте складське свідоцтво чи подвійне складське свідоцтво, які у відповідності до вимог статті 961 Цивільного кодексу України та статті 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» можуть підтверджувати факт прийняття зерна зерновим складом.
Позивач вказує, що сума компенсації вартості послуг елеватору по доведенню якості зерна до базових вимог, встановлених договором в розмірі 652 621, 31 грн. підтверджується актами приймання-здачі робіт (надання послуг) № 7 від 16.12.2016 та № 6 від 23.02.2017, підписаними між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» та Державним підприємством «Конярство України» в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64», на підставі яких відповідач погодився з сумою компенсації.
Проте, як вбачається зі змісту даних актів, виконавцем послуг по сушінню та очищенню соняшнику є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО», що не відповідає дійсності, адже договором визначено виконавцем таких послуг елеватор.
У позовній заяві та наявних в матеріалах справи копіях накладних загальна кількість поставленого товару визначена в розмірі 404, 89628 тон соняшнику, а згідно даних актів загальна кількість поставленого товару визначена в розмірі 593, 56 тон соняшнику, тобто сума компенсації не відповідає ні фактично поставленому товару за накладними, ні оплаченим послугам зберігання за платіжними дорученнями.
Крім того, у вказаних актах не зазначені реквізити ні договору, ні актів наданих послуг по сушінню та очищенню соняшнику ТОВ «ТБ «НОВААГРО» елеваторами, на підставі яких останнім розрахована сума компенсації в розмірі 652 621, 31 грн.
Таким чином, визначена Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» сума заявленої до стягнення компенсації в розмірі 652 621, 31 грн. не підтверджується жодними належним та допустимим доказом, а саме по собі підписання керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Павловською Г.І. вищезазначених актів за відсутності належних та допустимих доказів підтвердження наданих послуг щодо сушіння та очищення соняшнику, який є предметом договору поставки безпосередніми надавачами таких послуг - елеваторами та оплати даних послуг не може слугувати беззаперечним доказом реального понесення витрат Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО».
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Зважаючи на встановлені обставини та наведені норми, суд не вбачає правових підстав для задоволення первісного позову.
В свою чергу, позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсним договору поставки № 211016 від 21.10.2016 обґрунтовані тими обставинами, що у керівника філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Павловської Г.І. були відсутні повноваження на укладення спірного договору.
Так, позивач за зустрічним позовом - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України вказує на те, що повноваження відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені такої юридичної особи визначаються її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною собою та довіреністю, виданою у встановленому порядку керівнику цього підрозділу.
Положенням про філію «Новоолександрівський кінний завод № 64» державного підприємства «Конярство України» затверджене Наказом Державного підприємства «Конярство України» від 24.11.2011 № 24, встановлено, що це положення є документом, що регулює діяльність Філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» державного підприємства «Конярство України».
Пунктом 1.2 Положення про філію встановлено, що координацію діяльності Філії, контроль за дотриманням цього Положення та ефективністю використання і збереження закріпленого за Філією майна здійснює Державне підприємство «Конярство України».
Пунктом 7.2.1 Положення про філію передбачено, що Філія зобов'язана дотримуватись вимог чинного законодавства України та умов цього Положення.
Згідно з пунктом 7.2.3 Положення про філію - Філія зобов'язана здійснювати контроль за належним виконанням контрагентами діючих правочинів та негайно
(протягом 24 годин) про невиконання вимог правочинів та/або незаконні дії фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 8.1 Положення про філію встановлено, що для здійснення оперативного управління (керівництва) справами Філії призначається керівник Філії.
Пунктом 8.4 Положення про філію передбачено, що повноваження керівника Філії визначаються трудовим контрактом та довіреністю виданою Державним підприємством «Конярство України».
Відповідно до пункту 8.6.10 керівник Філії укладає від імені Державного підприємства «Конярство України» господарські, цивільно-правові договори в межах сум, передбачених трудовим контрактом та довіреністю.
Відповідно до умов Договору поставки № 211016 від 21.10.2016 Державне підприємство «Конярство України» в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» державного підприємства «Конярство України», в особі керівника філії Павловської Ганни Іванівни, взяло на себе зобов'язання поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» соняшник, врожаю 2016 року в кількості 600 тон загальною вартістю 6 000 000, 00 грн. з ПДВ.
При цьому згідно копії довіреності № 2 від 28.01.2016, яка міститься в матеріалах справи та на підставі якої ОСОБА_1 було підписано оспорюваний договір вбачається, що керівник філії була уповноважена на укладання цивільно-правових угод та договорів, які стосувалися товарів і робіт на суму до 100 000,00 грн. без ПДВ без попереднього погодження з ДП «Конярство України», а якщо вартість єдиноразової операції з одним контрагентом перевищувала суму 100 000,00 грн. без ПДВ, то укладення такого договору могло відбутися лише за обов'язкового попереднього письмового погодження з ДП «Конярство України».
Пунктом 2 Договору визначено, що загальна кількість товару становила 600 тон соняшнику загальною вартістю 5 000 000, 00 гривень без ПДВ.
Статтею 1003 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Відтак, у довіреності чітко визначається перелік юридичних дій, які має право вчиняти повірений, який є вичерпний та відповідні обмеження на вчинення таких дій.
У відзиві на позовну заяву відповідач за первісним позовом вказав, що Державне підприємство «Конярство України» не надавало попереднього письмового погодження на укладання Договору керівником філії, предметом якого є поставка товару на суму, яка перевищує 100 тис. гривень без ПДВ.
Не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність такого попереднього письмового погодження Державним підприємством «Конярство України» на укладення Договору і матеріали справи.
Вищезазначене свідчить, що керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства «Конярство України» Павловською Ганною Іванівною при укладенні Договору, предметом якого є поставка товару на суму, яка перевищує 100 тис. гривень без ПДВ було порушено вимоги ч. 2 статті 203 Цивільного кодексу України, адже Договір укладено без наявності обов'язкового попереднього письмового погодження Державним підприємством «Конярство України», тобто керівник філії, як представник за довіреністю не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення оспорюваного договору від імені Державного підприємства «Конярство України».
Згідно ч. 8 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на день укладення Договору - 21.10.2016 року) керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна має право розпоряджатися у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015 порушено провадження у справі № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства «Конярство України» та введено процедуру розпорядження майном боржника.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що балансова вартість активів відповідача за первісним позовом за даними останньої фінансової звітності становить 366 млн., тобто сума оспорюваного договору перевищує встановлений максимум вчинення правочину без погодження з розпорядником майна боржника.
Тобто законодавець в ч. 8 статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чітко встановив обов'язковою передумовою вчинення правочину щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника одержання позики підприємством, яке перебуває в процедурі розпорядження майном - отримання погодження розпорядника майна на укладення даного правочину, однак доказів на підтвердження погодження розпорядником майна укладення оспорюваного договору матеріали справи не містять.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 902/841/15).
Верховний Суд у постановах від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18 та від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19 вказав, що самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.
Відповідач 1 за зустрічним позовом у відзиві на позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України зазначив, що останнім не доведено порушення права Міністерства оскаржуваним правочином.
З наведеними доводами відповідача 1 за зустрічним позовом суд не погоджується зважаючи на наступне.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об'єктами державної власності» від 09.10.2019 № 954-р Державне підприємство «Конярство України» було передано із сфери управління Мінагрополітики до сфери управління Мінекономіки.
Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що управління об'єктами державної власності - здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням ? розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою» задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до пункту 10 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Згідно з актом приймання-передачі від 18.10.2019 Державне підприємство «Конярство України» передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Таким чином, Мінекономіки з 18.10.2019 є органом управління Державного підприємства «Конярство України».
Тому, рішення суду постановлені відносно Державного підприємства «Конярство України» вплинуть на майновий стан підприємства, оскільки змінюють та/або припиняють певні правовідносини, а відтак впливають і на матеріально-правові відносини Державного підприємства «Конярство України» та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України як органу управління майном вказаного підприємства.
Крім того, відповідачем 1 за зустрічним позовом у відзиві на позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України викладено заяву про застосування строків позовної давності
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Як зазначалось вище, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з 18.10.2019 є правонаступником прав та обов'язків Міністерства аграрної політики та продовольства України, щодо управління Державним підприємством «Конярство України».
У зустрічній позовній заяві Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України вказало, що Міністерство аграрної політики та продовольства України, що на момент укладення оспорюваного правочину було органом управління Державного підприємства «Конярство України», не було стороною договору поставки № 211016 від 21.10.2016 та не надавало погоджень на його укладення.
Зважаючи на викладене, Міністерство звернулось до Господарського суду міста Києва з клопотанням залучення до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2020 задоволено клопотання Міністерства про залучення до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Одразу після залучення до у часті у справі Міністерство звернулось до Суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.
10.07.2020 представнику Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України була надана можливість для ознайомлення з матеріалами справи та виготовлення їх фотокопій.
Таким чином, про існування та про підстави для звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору поставки № 211016 від 21.10.2016 Міністерству стало відомо після 10.07.2020.
Зважаючи на встановлені обставини, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не пропущено.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Зважаючи на встановлені обставини укладення оспорюваного правочину керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» державного підприємства «Конярство України» за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, за відсутності погодження Державним підприємством «Конярство України» та розпорядником майна боржника, суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки № 211016 від 21.10.2016, укладеного між філією «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства "Конярство України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро».
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на позивача; судові витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на відповідачів.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення суми компенсації відмовити.
2. Позов Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", Державного підприємства "Конярство України" про визнання недійсним договору поставки задовольнити.
3. Визнати недійсним договір поставки № 211016 від 21.10.2016, укладений між філією «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства "Конярство України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (62420, Харківська обл., Харківський р-н., с. Веселе, вул. Жовтнева, 4; ідентифікаційний код 37574805) на користь Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 37508596) 1 051 (одну тисячу п'ятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
5. Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 37404165) на користь Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 37508596) 1 051 (одну тисячу п'ятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна боржника, Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та прокуратурі м. Києва.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.03.2021.
Суддя П.П. Чеберяк