ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2021Справа № 910/2363/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича (27213, Кіровоградська обл., Бобринецький р-н, село Олексіївка; ідентифікаційний код 24149014)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (01001, м. Київ, пров. Шевченка Тараса, буд. 3; ідентифікаційний код 31454383)
про визнання договору недійсним
Представники сторін:
від позивача: Юрко В.О.
від відповідача: Прусакова О.М.
До Господарського суду міста Києва звернулось Селянське (Фермерське) господарство Рижкова Володимира Петровича з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд", в якому позивач просить суд визнати недійсним електронний договір поставки № КРП20-4747 від 25.06.2020, укладений між Селянським (Фермерським) господарством Рижкова Володимира Петровича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 19.03.2021.
12.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення відповідача щодо вирішення спору в Господарському суді міста Києва, в яких відповідач також просить суд залишити позов без розгляду.
У підготовчому засіданні 19.03.2021 судом оголошено перерву до 31.03.2021.
29.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на заперечення відповідача щодо вирішення даного спору в Господарському суді міста Києва.
У підготовчому засіданні 31.03.2021 суд продовжив розглядати питання щодо залишення позову без розгляду.
Представник відповідача надав додаткові пояснення щодо необхідності залишення позову без розгляду у зв'язку з тим, що між сторонами погоджено передачу даного спору на вирішення до третейського суду.
Представник позивача заперечував щодо залишення позову без розгляду за клопотанням відповідача.
Суд, розглянувши заперечення відповідача щодо вирішення спору в Господарському суді міста Києва та заслухавши пояснення сторін, зазначає наступне.
Із поданих заперечень відповідача вбачається, що 25.06.2020 між Селянським (Фермерським) господарством Рижкова Володимира Петровича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" укладено договір поставки № КРП20-4747.
Зазначений договір укладений у формі електронного документу та підписаний шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів.
Пунктом 6.2.1 даного договору сторони погодили, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникнуть у зв'язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов'язані з виконанням, порушенням, припиненням, дійсністю або недійсністю цього договору, можуть бути передані зацікавленою стороною на розгляд третейського суду та підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» (Місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 8) у відповідності з його Регламентом, який є невід'ємною частиною третейського застереження. Місцезнаходження, найменування сторін, місце та дата укладення третейського застереження, є тотожними до реквізитів, зазначених у Договорі. Третейський суд складається з одного третейського судді.
Частиною 1 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що спір який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Положеннями ст. 5 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Статтею 12 Закону України "Про третейські суди" закріплено види та форму третейської угоди та відповідно встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про третейські суди" сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до ст. 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.
Отже, судом встановлено, що сторони, укладаючи договір поставки № КРП20-4747 від 25.06.2020, а саме п. 6.2.1. погодили третейську угоду у вигляді третейського застереження, якою в свою чергу закріпили той факт, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникнуть у зв'язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов'язані з виконанням, порушенням, припиненням, дійсністю або недійсністю цього договору, можуть бути передані зацікавленою стороною на розгляд третейського суду та підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз».
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про третейські суди" якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.
Суд вказує, що даний договір станом на 31.03.2021 є дійсний та не втратив своєї чинності.
При цьому, як вбачається із самого третейського застереження, сторонами зазначено назву конкретного третейського суду - Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз», що у свою чергу виключає можливість фіктивності такої угоди між сторонами, а навпаки вбачається спрямоване на чинність та виконуваність останньої, а відтак, й на дійсність самого третейського застереження.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16.
У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) визначено, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).
Додатково суд зазначає, що укладання сторонами третейської угоди у вигляді третейського застереження являло собою не відмову від можливого звернення до суду, а обрання ними третейського вирішення можливого спору (спорів) як особливої форми судового захисту, як зазначено в статті 3 Закону України "Про третейські суди", завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.
У даному випадку йдеться не про "делегування функцій судів" (яке забороняється статтею 124 Конституції України), а про третейський розгляд з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (частина перша статті 1 названого Закону). Такий спосіб вирішення можливих спорів був обраний сторонами третейської угоди свідомо і добровільно, оскільки іншого сторонами по справі додано до матеріалів справи не було.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного суду від 11.10.2018 у справі № 915/109/18.
Третейське застереження є власним волевиявленням сторін договору і не може розцінюватися як встановлення обмеження прав товариства. Наявність дійсного третейського застереження та обов'язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, не є обмеженням прав товариства, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 55 Конституції України. Проте ухилення товариства від виконання положень пункту договору про розгляд спору в третейському суді має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону, яка полягає у гарантуванні учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 908/2058/17, від 23.05.2018 у справі № 910/21409/16, від 15.03.2018 у справі № 913/608/17.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді;
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Приписами п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
З огляду на викладене вище, враховуючи пояснення представників сторін, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо розгляду справи у господарському суді та чинності третейського застереження між сторонами, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 4 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.
Керуючись ст. 22, п. 7 ч. 1 ст. 226 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича (27213, Кіровоградська обл., Бобринецький р-н, село Олексіївка; ідентифікаційний код 24149014) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (01001, м. Київ, пров. Шевченка Тараса, буд. 3; ідентифікаційний код 31454383) про визнання договору недійсним- залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 02.04.2021
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.О. Баранов