ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.03.2021Справа № 910/8434/20
За позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог та стягнення заборгованості за договорами оренди
В межах справи № 44/258-б
За заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 33096517)
про банкрутство
суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача Сєрєбрянніков Д.В. - керуючий санацією, Тарантаєв І.А. - представник
Від відповідача Желтобрюх І.В. - представник, Соколова А.А. - представник
Прокурор Київської обласної прокуратури Ющенко М.А.
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013.
15.06.2020 Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог та стягнення заборгованості за договорами оренди.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.06.2020 прийнято позовну заяву № 910/8434/20 Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог та стягнення заборгованості за договорами оренди до розгляду в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та призначено підготовче засідання 29.07.2020.
27.07.2020 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено позов Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог та стягнення заборгованості за договорами оренди в межах справи № 44/258-б до судового розгляду по суті на 07.09.2020.
У судовому засіданні 07.09.2020 було оголошено перерву до 21.09.2020.
У судовому засіданні 21.09.2020 було оголошено перерву до 04.11.2020.
У судовому засіданні 04.11.2020 було оголошено перерву до 23.12.2020.
Судове засідання 23.12.2020 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2021 розгляд справи призначено на 17.02.2021.
У судових засіданнях 17.02.2021 та 10.03.2021 оголошувались перерви.
У судовому засіданні 15.03.2021 представники позивача надали пояснення по суті позовних вимог та підтримали їх в повному обсязі.
Представники відповідачів щодо задоволення позовних вимог заперечили.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
У період з липня 2019 року по листопад 2019 року між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендар, відповідач) було укладено двадцять договорів оренди окремого індивідуально визначеного майна, а саме: № 01/30/09/19 від 30.09.2019, № 01-01/07/19 від 01.07.2019, № 04-01/07/19 від 01.074.2019, № 01/01/10/19 від 01.10.2019, № 01/13/11/19 від 13.11.2019, № 06/01/10/19 від 01.11.2019, № 03-01/07/19 від 01.07.2019, № 01/07/11/19 від 07.11.2019, № 06-01/07/19 від 01.07.2019, № 04/01/10/19 від 01.10.2019, № 05-01/07/19 від 01.07.2019, № 09-01/07/19 від 01.07.2019, № 08-01/07/19 від 01.07.2019, № 07-01/07/19 від 01.07.2019, № 03/01/10/19 від 01.10.2019, № 02/01/10/19 від 01.10.2019, № 10-01/07/19 від 01.07.2019, № 05/01/10/19 від 01.10.2019, № 03/07/11/19 від 07.11.2019, № 01- 08/07/19 від 08.07.2019 (далі - договори).
За умовами зазначених договорів оренди орендодавець (позивач) передає орендарю (відповідачу) у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно.
Пунктом 1.2. договорів сторони погодили, що майно передається в оренду для використання у виробничій діяльності.
Згідно п. 2.1. договорів орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, який вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною оцінкою.
Договорами встановлено строк їх дії на два роки та одинадцять місяців з моменту їх підписання (пункт 9.1. договорів).
Пунктом 3.1 договорів сторони встановили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995.
Згідно п. 3.2. договорів орендна плата перераховується орендарем на розрахункових рахунок балансоотримувача в розмірі 100 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих балансоотримувачем рахунків.
Позивач взяті на себе зобов'язання за договорами оренди виконав, передавши відповідачу об'єкти оренди, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями Актів приймання-передачі основних засобів.
В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами оренди не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 7 774 360,57 грн.
Зважаючи на те, що станом на день звернення до суду з даним позовом конкурсна заборгованість позивача перед відповідачем становить 5 302 408,99 грн., позивач просив суд провести зарахування зустрічних однорідних грошових вимог між позивачем та відповідачем у розмірі конкурсних кредиторських вимог 5 302 408 грн. 99 коп.; виключити вимоги відповідача з реєстру вимог конкурсних кредиторів Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та стягнути з відповідача на користь позивача 2 471 951,58 грн. заборгованості з орендної плати за договорами оренди окремого індивідуально визначеного майна.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунальна майна", істотними умовами договору оренди є, зокрема об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.
Пунктом 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі.
Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив існування поточної заборгованості за договорами оренди згідно переліку, наведеному в позовній заяві, яка виникла у результаті ведення господарської діяльності між позивачем та відповідачем.
Разом з тим, щодо позовних вимог про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме конкурсних кредиторських вимог відповідача до позивача в розмірі 5 302 408,99 грн., які визнані в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та включені до реєстру вимог кредиторів відповідач заперечив.
Як вбачається з матеріалів справи, листом щодо зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 09/2599 від 11.06.2020 позивачем було повідомлено відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за рахунок поточної заборгованості кредитора за договорами оренди індивідуально визначеного майна у розмірі 7 774 360,57 грн. за рахунок кредиторських вимог кредитора в межах справи про банкрутство № 44/258-б у розмірі 5 302 408,99 грн.
Провадження у справі № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" здійснюється відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла до 19.01.2013) визначено конкурсних кредиторів як кредиторів за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. А поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно абз. 2, 3 ч. 4, ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" план санації повинен містити заходи зокрема щодо строку та черговості виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.
Відповідно до ч. 12 ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією починаючи з дати, зазначеної у затвердженому господарським судом плану санації, в порядку черговості, установленому статтею 31 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
Таким чином, непогашені в процедурі санації кредиторські вимоги Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що включені до реєстру вимог кредиторів у розмірі 5 302 408,99 грн. є конкурсними, отже їх погашення має здійснюватися у черговості та порядку, встановленому ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з урахуванням положень затвердженого плану санації.
Отже, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство, зокрема пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Так, із винесенням ухвали про порушення провадження в справі про банкрутство пов'язані певні правові наслідки, зокрема вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що припинення грошових зобов'язань боржника шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора не допускається, якщо при цьому порушуються інтереси інших кредиторів або черговість задоволення їх вимог, установлена законом.
Аналогічну позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2017 року у справі № 922/3662/15.
Таким чином, погашення конкурсних вимог одного з кредиторів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за поточною дебіторською заборгованістю, не допускається та є грубим порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та прав кредиторів.
Зважаючи на встановлені обставини та наведені норми, позовні вимоги позивача в частині проведення зарахування зустрічних однорідних грошових вимог між позивачем та відповідачем у розмірі конкурсних кредиторських вимог в сумі 5 302 408 грн. 99 коп., а також виключення вимог відповідача з реєстру вимог конкурсних кредиторів Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задоволенню не підлягають.
Разом з тим, як вбачається з відзиву відповідача на позовну заяву, у відповідь на лист позивача за вих. № 09/2599 від 11.06.2020, відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення (заяву) за вих. № 536/06/20 від 17.06.2020 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог з позивачем по поточній заборгованості в порядку та згідно вимогам чинного законодавства. Вказаний лист був триманий позивачем 02.07.2020.
Згідно наведеного повідомлення (заяви) поточна заборгованість позивача перед відповідачем станом на 11.06.2020 становила 20 180 306,78 грн.
Разом з тим, згідно наявною в матеріалах справи копією акту звірки взаємних розрахунків від 01.10.2020, підписаного сторонами, заборгованість позивача перед відповідачем становить 18 793 484,14 грн., а заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 301 032,52 грн.
Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.
Таким чином зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених ст. 601 Цивільного кодексу України та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
При цьому, зарахування є одностороннім правочином, умовою вчинення якого є подання заяви однієї із сторін.
Верховний Суд у постановах від 16.05.2018 у справі № 910/17770/17, від 18.06.2019 у справі №914/8912/16 зазначав, що не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних вимог породжує правові наслідки.
Зарахування, передбачене ст. 601 Цивільного кодексу України, здійснюється за наявності наступних умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником; вимоги мають бути однорідними; необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. Основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру.
Припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однією з сторін. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування.
Заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами.
Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язань (наприклад, недопустимість зарахування зустрічних вимог згідно з статтею 203 ГК України та статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.
Судом встановлено, що докази оскарження позивачем вимоги про зарахування зустрічних вимог чи докази неможливості зарахування зустрічних вимог, зазначених у повідомленні (заяві) відповідача за вих. № 536/06/20 від 17.06.2020, у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт припинення зобов'язань за договорами оренди окремого індивідуально визначеного майна, а саме: № 01/30/09/19 від 30.09.2019, № 01-01/07/19 від 01.07.2019, № 04-01/07/19 від 01.074.2019, № 01/01/10/19 від 01.10.2019, № 01/13/11/19 від 13.11.2019, № 06/01/10/19 від 01.11.2019, № 03-01/07/19 від 01.07.2019, № 01/07/11/19 від 07.11.2019, № 06-01/07/19 від 01.07.2019, № 04/01/10/19 від 01.10.2019, № 05-01/07/19 від 01.07.2019, № 09-01/07/19 від 01.07.2019, № 08-01/07/19 від 01.07.2019, № 07-01/07/19 від 01.07.2019, № 03/01/10/19 від 01.10.2019, № 02/01/10/19 від 01.10.2019, № 10-01/07/19 від 01.07.2019, № 05/01/10/19 від 01.10.2019, № 03/07/11/19 від 07.11.2019, № 01- 08/07/19 від 08.07.2019 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі повідомлення (заяви) відповідача за вих. № 536/06/20 від 17.06.2020, а, отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 7 774 360,57 грн. не підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 365 836,63 грн. то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
У п. 8.3. Договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № 06/01/10/19 від 01.11.2019 зазначено, що у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. і Додатковими угодами, Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню у розмірі 0,001 % від суми боргу за кожен день прострочення. 0,001 % від суми боргу за кожен день прострочення фактично визначає суму менше однієї копійки у день, у зв'язку з чим нарахування зазначеної неустойки не видається мною необхідним.
Усі інші договори оренди, окрім договору № 06/01/10/19, у пункті 8.3. передбачають, що у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. і Додатковими угодами, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки.
Відтак, здійснивши перевірку розрахунку пені (наведеного позивачем в позовній заяві) в розмірі 365 836,63 грн., суд вважає даний розрахунок обґрунтованим, таким, що не суперечить положенням договорів та нормам чинного законодавства, відповідно виконаний позивачем вірно. У зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 365 836,63 грн. підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача щодо того, що позивачем не надавались рахунки на сплату, а також акти приймання-передачі наданих послуг до договорів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 60 070,50 грн. то суд зазначає слідуюче.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 60 070,50 грн. також підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 389,78 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11 А; ідентифікаційний код 03445665) на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3; ідентифікаційний код 33096517) пеню в розмірі 365 836 (триста шістдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 63 коп., 3 % річних в розмірі 60 070 (шістдесят тисяч сімдесят) грн. 50 коп.
3. В іншій частині позов залишити без задоволення.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11 А; ідентифікаційний код 03445665) на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 6 389 (шість тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 78 коп. судового збору.
5. Копію рішення направити сторонам, керуючому санацією, кредиторам, Державному агентству автомобільних доріг України (Укравтодор) та прокуратурі Київської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 25.03.2021.
Суддя П.П. Чеберяк