ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2021Справа № 910/18416/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Вусо
про стягнення 40 571,67 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі за текстом також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (надалі за текстом також - відповідач) про стягнення 40 571,67 грн., з яких 40 348,90 грн. страхового відшкодування, 60,00 грн. 3% річних та 162,77 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-2820-19-00090 від 08.08.2019 з огляду на настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Mercedes - Benz E 220 CDI", державний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача з огляду на те, що відповідальність водія транспортного засобу "BMW 520", державний номерний знак НОМЕР_2 з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/166058766.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18416/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив, а також зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України направити на адресу Господарського суд міста Києва інформацію щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № ЕР/166058766.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/18416/20 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.
23.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про закриття провадження в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 13 500,00 грн., пені та 3% річних.
У відзиві відповідач зазначив, що він повністю виконав своє зобов'язання за полісом №ЕР/166058766, здійснивши виплату страхового відшкодування на рахунок позивача у розмірі 35 518,39 грн. Вказана виплата була здійснена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, що становить 0,61 відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092.
21.12.2020 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до Господарського суду міста Києва надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № ЕР/166058766.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
08.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та ОСОБА_1 , як із страхувальником, був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку з водієм на транспорті №28-2802-19-00090 (надалі за текстом також - Договір страхування №28-2802-19-00090), предметом якого є страхування транспортного засобу "Mercedes-Benz E220 CDI", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Строк дії Договору страхування №28-2802-19-00090 визначений з 00 год. 00 хв. 09.08.2019 по 24 год.00 хв. 08.08.2020.
26.05.2020 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого згідно Договору страхування №28-2802-19-00090 транспортного засобу "Mercedes-Benz E220 CDI", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "BMW 520", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3020148450905932, виданої Управлінням патрульної поліції у м. Києві, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу "BMW 520" ОСОБА_2 пункту 2.3.б. та пункту 10.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 10.07.2020 у справі №756/6846/20, водія транспортного засобу "BMW 520", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
27.05.2020, страхувальник за Договором страхування №28-2802-19-00090, ОСОБА_1 звернувся до позивача, як страховика, із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок СТО для здійснення ремонту.
Відповідно до страхового акта від 03.06.2020 № ДККА-71342, розмір страхового відшкодування становить 50 367,29 грн.
На підставі платіжного доручення № 14143 від 03.06.2020, позивач здійснив перерахування грошових коштів у сумі 50 367,29 грн. на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 , із вказанням у графі призначення платежу - "Страх. відшк. 28-2820-19-00090 від 08.08.19 стр. Акт. ДККА 71342 від 03.06.20 ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 ; рах 71342 від 28.05.2020 без ПДВ".
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "BMW 520", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 була застрахована у відповідача, відповідно до полісу серія ЕР № 166058766, позивач, на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", звернувся до відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування від 05.06.2020 вих. № 11/20091, в якій просив перерахувати грошові кошти у сумі 50 367,29 грн.
За результатами проведеного додаткового огляду пошкодженого транспортного засобу був складений страховий акт від 10.06.2020 № ДККА-71342/1, відповідно до якого, розмір додаткового страхового відшкодування становив 13 500,00 грн.
Згідно видаткового касового ордера від 10.06.2020 позивач здійснив виплату страхувальнику ОСОБА_1 готівкових грошових коштів у розмірі 13 500,00 грн.
24.07.2020, у зв'язку з проведенням додаткового відшкодування, позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу вих. №ЮКК/20151, в якій просив здійснити перерахунок грошових коштів у сумі 41 848,90 грн.
Вказана заява позивача від 24.07.2020 вих. №ЮКК/20151 була отримана відповідачем 28.07.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У позовній заяві, позивач стверджує, що відповідач здійснив часткове страхове відшкодування у розмірі 22 018,39 грн.
У зв'язку з тим, що розмір заподіяної шкоди водієм транспортного засобу "BMW 520" ОСОБА_2 становить 41 848,90 грн. (50 367,29 грн. + 13 500,00 грн. - 22 018,39 грн. = 41 848,90 грн.), яку відповідач, станом на дату подання позову добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення з відповідача 40 348,90 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 162,77 грн. пені та 60,00 грн. 3% річних.
Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування" або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у такій дорожньо-транспортній пригоді, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Суд встановив, що цивільно-правові відповідальність ОСОБА_2 , який є власником транспортного засобу "BMW 520", державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 166058766, який діяв з 29.10.2019 по 28.10.2020 із визначеною страховою сумою за шкоду майну у розмірі 130 000,00 грн. та із встановленням франшизи у розмірі 1 500,00 грн.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Також, згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи або страховика винної особи по суті має характер суброгації.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі за текстом також - Закон №1961-IV) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно приписів пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону №1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судову експертизу" та статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", згідно наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159) була затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі за текстом - Методика).
Пунктом 1.2. Методики визначено, що вона встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.
Відповідно до пункту 1.6 Методики, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Пунктом 2.4. Методики визначено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно пункту 3.9 Методики, фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.
Порядок розрахунку коефіцієнта фізичного зносу визначений у пункті 7.38 Методики, згідно якого значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Як вбачається з інформації, яка міститься у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу "Mercedes-Benz E220 CDI", державний номерний знак НОМЕР_1 , вказаний транспортний засіб було випущено у 2011 році, а отже на момент дорожньо-транспортної пригоди (26.05.2020) строк експлуатації транспортного засобу "Mercedes-Benz E220 CDI", державний номерний знак НОМЕР_1 перевищує 7 років.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ПрАТ "Страхова компанія "Вусо") відшкодовує не повну вартість складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 по справі № 910/22886/16.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом №1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 10.08.2018 року у справі № 910/20638/17.
Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року по справі № 910/5001/17, пред'явлення особою вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу є неправомірним.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунків суми страхового відшкодування від 03.06.2020 та від 10.06.2020 страхове відшкодування здійснювалося без врахування зносу деталей, що замінюються.
Згідно приписів статті 1194 Цивільного Кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи вищезазначене суд дійшов до висновку, що різницю між вартістю матеріального збитку та фактичним розміром шкоди повинна відшкодувати особа, яка завдала шкоду.
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків суми страхового відшкодування від 03.06.2020 та від 10.06.2020, а також, страхових актів № ДККА-71342 від 03.06.2020 та № ДККА-71342/1 від 10.06.2020 загальний розмір страхового відшкодування становить (50 367,29 грн. + 13 500,00 грн.) 63 367,29 грн.
Виплата позивачем вказаного страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 14143 від 03.06.2020 на суму 50 367,29 грн. та видатковим касовим ордером від 10.06.2020 на суму 13 500,00 грн.
У позовній заяві, позивач стверджує, що відповідач здійснив часткове страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 22 018,39 грн.
Водночас, відповідач надав суду платіжне доручення № 37391 від 15.12.2020 згідно якого відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів у сумі 13 500,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача із вказанням у графі призначення платежу "Стр.відш. зг.СА № 2031999-2 від 15.12.2020 та дог. № 166058766 від 28.10.2019р., стр. ОСОБА_2 , заяв. 17.06.2020р. (СА ДККА-71342)".
Таким чином, відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок позивача у загальному розмірі 35 518,39 грн.
Окрім цього, відповідач надав суду платіжне доручення № 37363 від 15.12.2020 на перерахування позивачу пені у сумі 208,03 грн. та платіжне доручення № 37364 від 15.12.2020 на перерахування позивачу 3% річних у сумі 52,01 грн. за полісом № 166058766 від 28.10.2019.
Враховуючи викладене, подані відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення № 37363 від 15.12.2020 та № 37364 від 15.12.2020 приймаються судом в якості доказів виконання відповідачем свого зобов'язання і здійснення страхового відшкодування в порядку суброгації
З платіжних доручень № 37363 від 15.12.2020 та № 37364 від 15.12.2020 вбачається, що після звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 40 348,90 грн. страхового відшкодування, 162,77 грн. пені та 60,00 грн. 3% річних, відповідачем на рахунок позивача було сплачено 13 500,00 грн. страхового відшкодування, 208,03 грн. пені та 52,01 грн. 3%річних.
Тобто, припинення існування предмета спору в частині 13 500,00 грн. страхового відшкодування, 162,77 грн. пені та 52,01 грн. 3% річних відбулося в процесі розгляду справи, тоді як на момент виникнення спору між сторонами відповідний предмет спору існував.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
З огляду на зазначене, провадження у справі № 910/18416/20 в частині стягнення з відповідача 13 500,00 грн. страхового відшкодування, 162,77 грн. пені та 52,01 грн. 3% річних підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору у відповідній частині через виконання зобов'язання відповідачем в процесі розгляду справи.
Стосовно стягнення з відповідача іншої частини страхового відшкодування у розмірі 26 848,90 грн. (40 348,90 грн. - 13 500,00 грн.) суд зазначає, що оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача, в порядку суброгації, страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу КТЗ то така вимога є безпідставною, а тому в її задоволені слід відмовити.
Враховуючи відмову у задоволені основної вимоги, суд також відмовляє у задоволені вимоги про стягнення з відповідача залишку від заявленої суми 3% у розмірі 7,99 грн. (60,00 грн. - 52,01 грн.).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуюче викладене, суд дійшов до висновку, що оскільки припинення існування предмета спору в частині 13 500,00 грн. страхового відшкодування, 162,77 грн. пені та 52,01 грн. 3% річних відбулося в процесі розгляду справи, провадження у справі № 910/18416/20 в цій частині позовних вимог підлягає закриттю, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача і частина суми заявлених позовних вимог, в якій провадження у справі підлягає закриттю, була сплачена ним у процесі розгляду справи судом, витрати по сплаті судового збору відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 710,69 грн. судового збору.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Закрити провадження у справі № 910/18416/20 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 13 500,00 грн. страхового відшкодування, 162,77 грн. пені та 52,01 грн. 3% річних у зв'язку з відсутністю предмету спору у відповідній частині.
3.У задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" про стягнення 26 848,90 грн. страхового відшкодування та 7,99 грн. 3 % річних - відмовити.
4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31, ідентифікаційний код 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) 710 (сімсот десять) гривень 69 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.04.2021
Суддя С. В. Стасюк