ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2021Справа № 910/17363/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Плюс 4"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком"
про стягнення 208 397,08 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Плюс 4" (надалі за текстом також -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" (надалі за текстом також - відповідач) про стягнення 208 397,08 грн., з яких 203 686,36 грн. основного боргу та 4 710,72 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 4600045176 від 20.05.2020 в частині здійснення повної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/17363/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/17363/20 відповідач та позивач повідомлялися належним чином.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення №0105476000927) та отримана відповідачем 26.11.2020, про що проставлена відповідна відмітка у поштовому повідомленні та розміщена інформація на інтернет ресурсі ПАТ "УКРПОШТА" за посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 була надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення №0105476000919) та отримана позивачем 03.12.2020, про що проставлена відповідна відмітка у поштовому повідомленні та розміщена інформація на інтернет ресурсі ПАТ "УКРПОШТА" за посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.
Суд вказує, шо інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
У статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 у справі №910/17363/20 учасники справи були повідомлені про можливість отримання інформації щодо цієї справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/gromadyanam/csz/.
Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
14.01.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заява про поновлення процесуальних стоків для подання відзиву та відзив на позов. У поданому відзиві відповідач зазначає, що між ним та позивачем припинено зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 203 686,36 грн. на підставі заяви відповідача від 12.06.2020 у порядку статті 601 Цивільного кодексу України та пункту 6.4. Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей).
Будь-яких інших додаткових заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру на час розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
20.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Плюс 4", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудком", як покупцем, укладено Договір поставки №4600045176 (надалі за текстом також - Договір), згідно пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставляти товар по цінах і в асортименті, що вказуються у Специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари та оплачувати їх.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, ціни на товар, що поставляється, вказуються в товарних накладних та Специфікації з ЕЦП, що з моменту її підписання, є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що постачальник поставляє товар згідно замовлень покупця на поставку товару, поданих за посередництва EDI-провайдерів, за вибором постачальника.
У пункті 4.1. Договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказаного в замовленні (правила "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 р.), тобто постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару і здійснити її своїми засобами і за свій рахунок, і в строк вказані в такому замовленні.
Відповідно до пункту 5.1. та 5.2. Договору, підставою для прийняття товару покупцем є відповідність поставки замовленню покупця, підтвердженого постачальником.
Якщо в процесі прийому товару по кількості та/або якості товару, бою товару, зіпсованого товару, надмірної кількості товару, ціни товару тощо - покупець складає акт про виявлені недоліки (надалі за текстом - Акт) і в товарно-транспортній накладній (ТТН) робиться відмітка "Акт додається", після чого Акт прикріплюється до ТТН і є невід'ємною її частиною. Покупець повідомляє постачальника про повернення і заміну товару в терміни, узгоджені сторонами.
Пунктом 5.3. Договору визначено, що за наслідками прийняття товарів, покупець проставляє на ТТН штамп "Товар отриманий".
Згідно пунктів 6.1.та 6.2. Договору, підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару, є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за Договором. При поданні постачальником "Податкової накладної", яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві" та "Накладної", завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу "Товар отриманий". Покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати вказаної в транспортній накладній, по платіжних днях в терміни, узгоджені сторонами в Додатку №1, і в розмірі, який розраховується за формулою вказаною у Договорі з урахуванням розміру поточної заборгованості за поставлений товар, строк оплати по якому настав та розміру постійно діючої заборгованості покупця, що погоджена сторонами в Додатку № 1 до Договору.
При наданні постачальником "Податкової накладної", яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві" та "Накладної", завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства), в строк більше ніж 5 календарних днів з дати поставки товару, покупець оплачує поставлений товар в терміни узгоджені сторонами в Додатку №1, з дати реєстрації ЄРПН, при наявності статусу документа "Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві", але в будь-якому випадку не раніше ніж з дати отримання "Накладної", завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства).
Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено строк оплати товару, який становить 7 календарних днів.
Пунктом 6.3. Договору передбачено, що постачальник надає покупцю згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості покупця, розмір якої сторони погоджують в Додатку №1 до Договору, без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому постачальник зобов'язується не притягати покупця до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість покупець зобов'язується погасити тільки за умови припинення дії Договору (розірвання, відмова) чи відсутності наміру сторін укласти новий договір.
Додатком № 1 до Договору сторонами не визначено розмір заборгованості, що постійно діє у покупця перед постачальником.
У пункті 9.1. Договору сторони узгодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020. Припинення дії Договору не звільняє сторони від виконання всіх своїх зобов'язань, передбачених Договором та невиконаних на момент припинення дії Договору.
У період з 02.09.2019 по 11.09.2019, позивач здійснив поставку відповідачу продукцію (продукти харчування) згідно Специфікації, на загальну суму 2 089 517,52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, зокрема: № 440 від 02.09.2019 на суму 353 518,56 грн. з ПДВ; № 442 від 03.09.2019 на суму 344 197,92 грн. з ПДВ; № 446 від 04.09.2019 на суму 153 298,80 грн. з ПДВ; № 447 від 04.09.2019 на суму 140 029,20 грн. з ПДВ; № 448 від 06.09.2019 на суму 355 577,04 грн. з ПДВ; № 453 від 10.09.2019 на суму 371 448,00 грн. з ПДВ та № 455 від 11.09.2019 на суму 371 448,00 грн. з ПДВ.
Позивач стверджує, що 20.10.2020 надіслав на адресу відповідача лист-вимогу від 19.10.2020 № 96 про сплату простроченої дебіторської заборгованості за Договором, що становить 203 686,36 грн., яку необхідно сплатити до 31.10.2020.
У зв'язку з тим, що відповідач не надав відповіді на вимогу позивача від 19.10.2020 № 96 та не сплатив заборгованість за поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на свою користь 208 397,08 грн., з яких 203 686,36 грн. сума основного боргу та 4 710, 72 грн. інфляційних втрат.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що між ним та позивачем припинено зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 203 686,36 грн на підставі заяви відповідача від 12.06.2020 у порядку статті 601 Цивільного кодексу України та пункту 6.4. Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей).
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами Договір від 20.05.2019 №4600045176 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України внормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Як встановлено судом, позивач у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору здійснив поставку відповідачу товару на суму 2 089 517,52 грн, який відповідач прийняв, що підтверджується підписаними товарно-транспортними накладними, відсутністю Актів про виявлені недоліки, що в свою чергу, відповідає порядку прийняття товару визначеному сторонами у Договорі (пункти 5.2., 5.3. та 5.4. Договору).
Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними: № 440 від 02.09.2019 на суму 353 518,56 грн. з ПДВ; № 442 від 03.09.2019 на суму 344 197,92 грн. з ПДВ; № 446 від 04.09.2019 на суму 153 298,80 грн. з ПДВ; № 447 від 04.09.2019 на суму 140 029,20 грн. з ПДВ; № 448 від 06.09.2019 на суму 355 577,04 грн. з ПДВ; № 453 від 10.09.2019 на суму 371 448,00 грн. з ПДВ та № 455 від 11.09.2019 на суму 371 448,00 грн. з ПДВ.
В силу положень статті 692 Цивільного кодексу України, пунктів 6.1., 6.2. Договору та погоджених умов оплати згідно Додатку №1 до Договору, відповідач був зобов'язаний оплатити поставлений товар, протягом 7 календарних днів від дати поставки.
Статями 526 та 525 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач стверджує, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар, та станом на час розгляду справи судом має дебіторську заборгованість перед позивачем у сумі 203 686,36 грн.
У поданому до суду відзиві на позов, відповідач не спростовує факт лише часткової оплати за поставлений згідно Договору товар, проте, вказує на припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 203 686,36 грн. на підставі заяви відповідача від 12.06.2020 у порядку статті 601 Цивільного кодексу України та пункту 6.4. Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей).
Здійснивши аналіз наданих відповідачем претензії-вимоги та заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог, суд дійшов до висновку про неможливість такого зарахування виходячи з наступного.
Припинення зобов'язання зарахуванням є однією з підстав припинення зобов'язання.
Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у статті 598 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до положень статей 202 та 203 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.
Таким чином зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.
При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину.
Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що зарахування, передбачене статтею 601 Цивільного кодексу України, здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. Основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру.
Суд встановив, що зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов'язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов'язання зі сплати штрафних санкцій (пені, штрафу) у зв'язку з порушенням зобов'язань за Договором та Додатком "Логістичні послуги" від 20.05.2019 не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов'язання.
У такому випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов'язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.
Враховуючи, що штрафні санкції до позивача були застосовані відповідачем за порушення Договору вчинені ще в червні-вересні 2019 року і не сплачені позивачем станом на дату пред'явлення претензії-вимоги та заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 12.06.2020, суд вважає, що вимоги відповідача до позивач щодо сплати штрафних санкцій на суму 203 686,36 грн. не відповідають критерію безспірності, оскільки не визнані та не сплачені позивачем протягом тривалого часу, а тому не можуть бути зараховані на підставі односторонньої заяви відповідача.
Окрім цього, суд також зауважує, що згідно протоколу розбіжностей до Договору, сторони дійшли згоди викласти пункт 6.4. Договору у наступній редакції - "Підписуючи Договір, додаткові угоди і додатки до нього, сторони погодили, що покупець має право зменшити оплату (провести взаємозалік) сум, що належать постачальнику за поставлені товари на суму: неустойки, штрафів, пені та інших видів штрафних санкцій за Договором, а також на суми вартості товарів, які підлягають поверненню/заміні постачальникові, наданих йому послуг, і на інші суми, які повинні бути сплачені постачальником згідно Договору, доповненням і додаткам до нього, шляхом проведення заліку зустрічних вимог, за винятком випадків, коли це заборонено законодавством України. Залік зустрічних вимог проводиться покупцем після підписання сторонами та надсилання додаткових документів (заяв, угод, актів, протоколів і тому подібне)".
Таким чином, враховуючи узгоджений сторонами зміст пункту 6.4. протоколу розбіжностей, який є невід'ємною частиною Договору, умовою проведення покупцем (відповідачем) заліку (зарахування) зустрічних однорідних вимог є підписання додаткових документів (заяв, угод, актів, протоколів) саме обома сторонами Договору, а не надсилання односторонньої заяви.
З огляду на викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що зарахування однорідних зустрічних вимог згідно заяви відповідача від 12.06.2020 на суму 203 686,36 грн. не відбулося, а тому виходячи з умов Договору та положень статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний здійснити повну оплату за поставлений товар, та сплатити позивачу грошову суму у розмірі 203 686,36 грн.
Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 710,72 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції ґрунтуються на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 710,72 грн. підлягають задоволенню. При здійсненні перевірки розрахунків інфляційних втрат, нарахованих позивачем, судом встановлено, що позивачем правильно здійснено вказаний розрахунок.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому, позовні вимоги позивача про стягнення 208 397,08 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Плюс 4" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" про стягнення 208 397,08 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" (01103, місто Київ, Залізничне шосе, будинок 57, ідентифікаційний код 40982829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Плюс 4" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 18Б, офіс 212, ідентифікаційний код 40888546) 203 686 (двісті три тисячі шістсот вісімдесят шість) гривень 36 коп. основного боргу, 4 710 (чотири тисячі сімсот десять) гривень 72 коп. інфляційних втрат та 3 229 (три тисячі двісті двадцять дев'ять) гривень 93 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.04.2021
Суддя С. В. Стасюк