Справа № 695/828/20
номер провадження 2/695/243/21
30 березня 2021 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.,
за участю секретаря с/з Варданян Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою суду від 06.05.2020 р. було визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін і призначено судове засідання на 10.08.2020 р. о 10-00 год.
У судове засідання, призначене на 10.08.2020 р. позивач не з'явився, але скерував до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням. Однак, у подальшому доказів поважності причин неявки 10.08.2020 р. позивач суду не надав.
У судове засідання, призначене на 10.12.2020 р. позивач не з'явився, але направив до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з поданням клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив. Проте, станом на 30.03.2021 р. відповідь на відзив до суду направлена не була.
У судове засідання, призначене на 30.03.2021 р. позивач не з'явився, але скерував до суду заяву, в якій зазначив, що не може з'явитись у дане судове засідання з причини перебування на самоізоляції з ознаками респіраторної хвороби, також просив відкласти розгляд справи на інший день для можливості підготувати клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції за межами приміщення суду за допомогою сервісу «Easycon». Однак, доказів перебування на самоізоляції або ж перебування на лікуванні позивач не надав, як і не надав доказів неможливості прийняти участь в даному судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідач у судовому засіданні вважав за можливе залишити позов без розгляду, оскільки це не перша безпідставна неявка позивача до суду.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 року у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналогічний правовий висновок корелюється з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.09.2020 року в справі № 658/1141/18.
Відтак, враховуючи повторну неявку позивача, при належному повідомленні останнього про дату, місце і час кожного судового засідання, а також те, що заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надходило, підстав для розгляду справи по суті у його відсутності немає, підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає. Тому позов слід залишити без розгляду.
Керуючись вищевикладеним та п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст.354,355 ЦПК України.
Суддя М.Ю. Степченко
Повний текст ухвали виготовлений 02 квітня 2021 року.