Номер провадження 2/754/752/21 Справа №754/6360/20
Іменем України
01 квітня 2021 року м.Київ
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Скрипки О.І.,
при секретарі Моторенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . У квартирі разом з нею зареєстровані відповідачі, які близько 9 років тому добровільно залишили житло. Весь цей час відповідачі у квартирі не проживають, не сплачують комунальні платежі, взагалі квартирою не цікавляться, перешкод в користуванні жилим приміщенням їм не чинили. Факт реєстрації відповідачів у квартирі порушує її право на вільне розпорядження і користування майном та безпідставно завищує вартість комунальних послуг.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити її вимоги та визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 02.06.2020 року відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 26.11.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з'явилась, надавши суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, просить розглядати справу без її участі, проти постановлення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів в заочному порядку, проти чого не заперечувала позивач у своїй заяві.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні і вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 24.11.2004 року, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Згідно довідки ЖЕК-319 від 06.08.2019 року та витягів з Реєстру територіальної громади м.Києва від 02.06.2020 року, у спірній квартирі зареєстровано шість осіб: позивач ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_6 та відповідачі.
Як вбачається з актів, складених ЖЕД-319 29.01.2020 року, 07.10.2020 року, відповідачі не проживають у вказаній квартирі з 2014 року, в помешканні відсутні їх особисті речі.
Згідно довідки № 51/34905 від 25.09.2017 року Посольства Швейцарії в Російській Федерації, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у м.Москві.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 було уповноважено позивача бути їх представником для вчинення необхідних дій з питань зняття їх та ОСОБА_3 з реєстраційного обліку у спірній квартирі. Також, ОСОБА_7 , який є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , було надано нотаріально посвідчену заяву від 08.01.2020 року, в якій він надав згоду на зняття доньки з реєстраційного обліку у спірній квартирі та постанови її на реєстраційний облік за будь-якою адресою за розсудом її матері ОСОБА_2
13.01.2020 року та 27.01.2020 року Відділом з питань реєстрації проживання Деснянської РДА було відмовлено у знятті з реєстрації вказаних осіб.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частина 1 ст.16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Виходячи зі змісту ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов"язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов"язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень ст.13, ч.3 ст.16, ст. 319 ЦК України, у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.
Крім того, згідно п.34 вказаної Постанови, оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).
У зв'язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, аналізуючи наявні докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки судом встановлено, що відповідачі не проживають у спірній квартирі понад встановлений законом строк без поважних причин, а тому задовольняє позовні вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 12, 13, 81, 82, 141, 209, 258, 263-268 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: