Номер провадження 2/754/1160/21 Справа №754/11655/20
Іменем України
31 березня 2021 року м.Київ
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що її донька ОСОБА_2 з 26.12.2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , від якого вони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактичні подружні стосунки між відповідачами припинились з травня 2013 року, шлюб між ними розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 08.04.2014 року.
Як зазначає позивач, відповідач ОСОБА_3 з травня 2013 року у житті сина не з'являвся, до цього участі у догляді, вихованні та розвитку сина не приймав, матеріально не утримував. Відповідач ОСОБА_2 у вересні 2014 року виїхала до Ставропольського краю Російської Федерації, де вийшла заміж (з її слів) та народила двох дітей. З вересня 2014 року вона жодного разу не приїздила до сина, не пересилала коштів, не надіслала жодного подарунку на свята.
Позивач вказує на те, що відповідачі фактично покинули на неї дитину, вона власними силами та власним коштом займається утриманням дитини, його розвитком, навчанням, лікуванням та оздоровленням.
В зв'язку з наведеним позивач просить позбавити відповідачів батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідачів аліменти на утримання дитини по 2000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 14.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 15.03.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в загальному порядку.
В судове засідання представник позивача не з'явилась, надавши суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи, а також просить розглянути справу в її відсутність.
В судове засідання відповідачі не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись за адресою реєстрації та шляхом розміщення оголошення про виклик та відомостей про рух справи на офіційному веб-сайті Деснянського районного суду м. Києва.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути спір за відсутності відповідачів відповідно до ст. 280 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення, проти чого не заперечувала представник позивача в своїй заяві.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилась, надавши суду листа, в якому підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, а також просила розглянути справу у її відсутність, вважаючи позовні вимоги повністю обґрунтованими.
Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи на підставі наявних матеріалів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 з 26.12.2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 08.04.2014 року.
Від шлюбу відповідачі мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 є матір'ю відповідача ОСОБА_2 та бабусею малолітньої дитини.
Як вбачається з листа Школи І-ІІІ ступенів № 238 Деснянського району м.Києва № 495 від 20.10.2020 року, малолітня дитина навчається у вказаному навчальному закладі, на навчання його оформлювала позивач, яка бере активну участь у навчанні та вихованні онука, приділяє належну увагу створенню відповідних житлово-побутових умов дитини та вихованню онука, постійно підтримує зв'язок зі школою, відвідує батьківські збори, телефонує та цікавиться навчання і шкільним життям онука, спілкується з класним керівником. Учень забезпечений всім необхідним для навчання. Батьки дитини жодного разу не приходили в школу та не спілкувались з педагогами та керівництвом школи.
Згідно висновку Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації від 21.12.2020 року № 102/02/37-8676, визнано доцільним позбавити відповідачів батьківських прав відносно їхнього малолітнього сина.
Згідно зазначеного висновку, оскільки місцезнаходження батьків невідоме, Служба у справах дітей та сім'ї звернулась до Сектору ювенальної превенції Деснянського УП ГУНП у м.Києві з листом про ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до малолітнього сина та отримала відповідь, у якій зазначено, що в разі встановлення місця перебування відповідачів до них будуть застосовані міри згідно чинного законодавства України. На засіданні комісії малолітня дитина повідомила, що не пам'ятає своїх батьків, при зустрічі їх не впізнає, а також не зміг відповісти на питання, як їх звати.
Позивач просить задовольнити її вимоги в повному обсязі, вказуючи на те, що відповідачі жодним чином не приймають участі у житті дитини, нехтують покладеними на нього обов'язками, матеріально дитину не забезпечують.
Суд вважає, що доводи позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього . Кожна дитина має право на проживання сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження.
Відповідно до вимог ст.180 Сімейного Кодексу, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття .
Згідно ст.164 СК України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав зазначених у частині 1 цієї статті у випадках їх винної поведінки. Зокрема, однією з підстав зазначено ухилення батьків від виконання обов'язків по вихованню дітей, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя (п.2 ч. 1).
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, і способом захисту прав та інтересів дитини.
Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в п. 16 роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не створюють умов отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінюватись, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, з наданих письмових доказів, долучених до позовної заяви вбачається, що відповідачі не здійснюють належне виховання своєї дитини, матеріально дитину не утримують, її життям не цікавляться.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідачі від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини ухиляються, нехтують батьківськими правами, не піклуються про дитину, не вживають заходів для вирішення питання виконання батьківських обов'язків по її вихованню.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як встановлено в судовому засіданні, малолітня дитина сторін проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідачі є працездатними, а тому суд вважає, що вони спроможні сплачувати позивачу аліменти на утримання дитини.
Доказів того, що за станом здоров'я та матеріального становища відповідачі не можуть сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, суду не надано. Також, суду не надано доказів щодо наявності у відповідачів інших утриманців.
Відповідно до роз'яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України.
За таких обставин суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідачів на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі по 2000,00 грн. щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття. Суд вважає, що саме такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для нормального розвитку і утримання дитини.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 09.09.2020 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів, солідарно, на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.164, 165, 166, 180, 181, 182 СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 89, 132,141, 263-265, 280, 285, 289 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН невідомий, батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН відсутній, батьківських прав відносно батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 2000,00 грн., щомісячно, починаючи з 09 вересня 2020 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН відсутній, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 2000,00 грн., щомісячно, починаючи з 09 вересня 2020 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН невідомий, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН відсутній, судовий збір на користь держави в розмірі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанціїї.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено та підписано 31 березня 2021 року.
Суддя: