Справа № 308/11749/19
11 лютого 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачук О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, який мотивує тим, що 19.07.2003 року вона уклала шлюб з відповідачем. У даному шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, спільне життя з відповідачем не склалося, у них виявилися різні характери та різні погляди на сімейне життя, на виховання дітей, на ведення спільного господарства. Унаслідок цього між ними втрачені взаєморозуміння, любов та повага. Їхні непорозуміння з відповідачем негативно впливають на її психологічний стан, та психологічний стан дітей. У зв"язку з чим подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам їхніх неповнолітніх дітей. За її глибоким переконанням всі фізичні та духовні зв"язки між нею та відповідачем втрачені, тривалий час вони проживають окремо. У зв"язку з чим позивач просить не надавати їм строк на примирення та розірвати шлюб між нею та відповідачем, повернути їй дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 .
Також зазначає, що на даний час у них з відповідачем немає домовленості щодо утримання дітей. Діти проживають із нею, а відповідач ухиляється від надання допомоги на утримання дітей. Розмір доходу відповідача їй не відомий, оскільки ним приховується. У той же час є необхідність щосезонно купувати одяг та взуття дітям, здійснювати витрати на оздоровлення дітей, а також на розвиток їх здібностей, а тому просить суд залишити дітей проживати з нею та стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 грн. на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов, з підстав, наведених у ньому. Додала, що з відповідачем проживають окремо близько трьох років. За час перебування у шлюбі між ними постійно виникали сварки, відповідач вживав алкогольні напої внаслідок чого ставав агресивним, звинувачував її у зрадах та застосовував до неї фізичне насильство, зокрема, бив по обличчю. Свідками їхніх сварок неодноразово ставили діти, які під час скандалів плакали. Їй відомо, що відповідач перебуває у стосунках з іншою жінкою. Примирення між ними неможливе. Також зазначила, що відповідач протягом останніх трьох років працює за кордоном, де займається ремонтними та будівельними роботами. За цей час переказував певні суми грошей, для обох дітей, на банківську картку старшій доньці.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Просила суд задовольнити позов.
Відповідач у судовому засіданні визнав позов в частині розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей. Також визнав позов в частині стягнення аліментів, однак заперечив проти стягнення з нього аліментів з часу подачі позову, посилаючись на те, що переказував дітям гроші коли працював за кордоном від 3000 грн. до5000 грн. щомісячно. Зазначив, що дружину не бив, а сварки між ними відбувалися через постійні зради дружини.
Представник відповідача підтримав позицію відповідача щодо заявленого позову.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд уважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено по справі, 19 липня 2003 року сторони уклали шлюб, що стверджується долученим до справи свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Худлівської сільської ради Ужгородського району.
У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції у Закарпатській області та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайоннного управління юстиції Закарпатської області відповідно.
Як встановлено згідно пояснень позивача між сторонами втрачено почуття любові, взаєморозуміння та поваги один до одного, близько трьох років сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть.
Позивач бажає розірвати шлюб і не має наміру йти на примирення з відповідачем, зазначаючи, що збереження шлюбу є неможливим.
Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачкою.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи зі змісту ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу, згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 цього Кодексу суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи наведене, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини даного позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін, а тому шлюб підлягає розірванню.
Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа яка змінила своє прізвище у зв"язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу відновити своє дошлюбне прізвище.
За таких обставин, враховуючи бажання позивачки змінити прізвище ОСОБА_8 на ОСОБА_7 , суд вважає, що дана вимога підлягає до задоволення.
Як встановлено в ході розгляду справи неповнолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з матір"ю - ОСОБА_1 , що зокрема підтверджується довідкою ПП «Ужгородський Будинковий Сервіс» від 10.09.2018 року № 2992, та не заперечується відповідачем.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов"язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із ст. 184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
При визначенні розміру аліментів суд, враховує матеріальне становище платника аліментів, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, а також положення ст.180 СК України про те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька.
Відповідач перебуває в працездатному віці, інших утриманців не має, являючись батьком неповнолітніх доньок зобов'язаний утримувати їх до повноліття.
Крім того відповідач визнав позов у частині розміру аліментів , який просить стягнути позивачка.
А тому враховуючи наведене, суд уважає, що з ОСОБА_3 , слід стягнути в користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ст. 184 СК України, у твердій грошовій сумі, в розмірі по 2000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня звернення позивачки до суду, і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення з відповідача в користь позивачки аліментів за один місяць з моменту звернення з позовом до суду підлягає негайному виконанню.
Заперечення відповідача щодо часу з якого слід стягувати аліменти , не враховується судом , оскільки відповідно до ч. ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред"явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Також враховуючи позовні вимоги, а також визнання відповідачем позову в частині визначення місця проживання неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність між сторонами спору з даного питання, неповнолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вбачає за необхідне залишити проживати разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
У той же час, суд відмовляє у задоволені позовної вимоги щодо визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідно до ч.3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Керуючись ст. ст. 24, 112, 113, 180-182, 184, 191 СК України, ст. ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 247, 263, 265, 273, 274, 279, 352-353 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково..
Шлюб, зареєстрований 19.07.2003 року у виконкомі Худлівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 19, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвати.
Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 .
Неповнолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити проживати разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , мешканки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 2000,00 ( дві тисячі грн. 00 коп.) грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивачки до суду - 10.10.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1536,80 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) грн.
Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
В частині решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.А. Придачук