Справа № 304/1/21 Провадження № 1-кс/304/82/2021
01 квітня 2021 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12020070110000381 від 23 лютого 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, про арешт майна,
слідчий СВ відділення поліції № 1 Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12020070110000381 від 23 лютого 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України про накладення арешту на вилучені в ході проведення обшуку наступні речі: коробку з-під мобільного телефону «Redmi M19 Lite grey» 6 Gb ram 64 Gb rom Imei № 1 НОМЕР_1 , Imei № 2 НОМЕР_2 ; коробку з-під мобільного телефону «Redmi 4x» Dual Sim Dual Standby Fdd-lte Iwcdma Igsm Imei № 1 НОМЕР_3 , Imei № НОМЕР_4 ; коробку з-під мобільного телефону «Xiomi Mi» A1 Gold Imei № 1 НОМЕР_5 , Imei № НОМЕР_6 ; сім картки оператора мобільного зв'язку Водафон № НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ; сім картки оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 ; сім картку оператора мобільного зв'язку «Київстар» (без зазначення номеру «Діджус»); картку з-під сім картки МТС; картку з-під сім картки «Водафон» № НОМЕР_14 ; картку з-під сім картки «МТС»; картку для виплат «Монобанк» № НОМЕР_15 ; дві коробки з-під стартових пакетів мобільного зв'язку «Водафон»; мобільний телефон марки «IMPRESSION ELEKTRONIKS» із сім карткою оператора мобільного зв'язку «Водафон» Imei № 1 НОМЕР_16 Imei № 2 НОМЕР_17 ; мобільний телефон марки «Xiaomi Mi 9 Lite» Imei № 1 НОМЕР_1 , Imei № 2 НОМЕР_2 із сім карткою мобільного оператора «Водафон» № НОМЕР_18 , що належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчужувати та розпоряджатися будь яким зазначеними речами. Клопотання мотивує тим, що 22 грудня 2020 року о 20.24 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що того ж дня у період з 08.00 по 20.00 год за адресою: АДРЕСА_2 , невідома особа шляхом пошкодження вікна, проникла всередину будинку, звідки умисно, таємно викрала золоті вироби, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму близько 15 000 грн. Слідчий зазначає, що в ході проведення заходів було здійснено радіотехнічну розвідку на місці вчинення злочину та можливих шляхах відходу/підходу злочинів і виявлено абонентський номер стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_18 , який під час вчинення злочину перебував на місці події. У подальшому, проведеними заходами встановлено, що даним абонентським номером користується ОСОБА_5 , під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання якого в АДРЕСА_1 у спальній кімнаті виявлено та вилучено зазначені у клопотанні речі. Слідчий також вилучені під час обшуку речі могли зберегти на собі слідчи вчинення злочину, містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому враховуючи наведене вважає, що необхідно накласти арешт на майно для збереження речових доказів, які мають істотне значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, а також для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування. На підставі наведеного слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду даного клопотання.
У судове засідання власник майна ОСОБА_7 також не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся у встановленому законом порядку.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.
Слідчий суддя, вивчивши надані ініціатором клопотання матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, приходить до такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 4 ст. 170 цього Кодексу у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч. 5 вказаної статті у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Як убачається з наданих слідчим матеріалів, 22 грудня 2020 року о 20.24 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що того ж дня заявник ОСОБА_8 повідомила, що невідома особа шляхом пошкодження вікна будинку АДРЕСА_2 проникла всередину будинку, звідки викрала золоті вироби та інші цінності, а саме два золоті ланцюжки із золотими кулонами, золотий браслет та золоту каблучку. Сума збитків встановлюється (а. с. 10).
Також із даних матеріалів убачається, що за вищевказаним фактом 23 грудня 2020 року було розпочато розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що підтверджується Витягом з кримінального провадження № 12020070130000381.
Оглядом місця події, проведеного 22 грудня 2020 року на підставі добровільної згоди громадянки ОСОБА_8 , у будинку АДРЕСА_2 , при обробці поверхні серванту на дерев'яних дверцятах виявлено сліди папілярних ліній, які ви копійовані на чотири відрізки клейкої стрічки, а також на дверцятах тумби та дверцятах дерев'яної шафи у спальній кімнаті (а. с. 6-9).
09 березня 2021 року на виконання окремого доручення по даному кримінальному провадженню надійшов рапорт о/у СКП відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 про те, що на місці вчинення злочину і можливих шляхах відходу та підходу злочинів було проведено радіотехнічну розвідку, в результаті якої виявлено абонентський номер стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_18 , який під час вчинення крадіжки перебував на місці події; подальшими заходами встановлено, що вказаним абонентським номером користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , який проживає за вказаною адресою разом з батьками (а. с. 11-12).
Відтак на підставі ухвали слідчого судді від 10 березня 2021 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 , було проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено коробку з-під мобільного телефону «Redmi M19 Lite grey» 6 Gb ram 64 Gb rom Imei № 1 НОМЕР_1 , Imei № 2 НОМЕР_2 ; коробку з-під мобільного телефону «Redmi 4x» Dual Sim Dual Standby Fdd-lte Iwcdma Igsm Imei № 1 НОМЕР_3 , Imei № НОМЕР_4 ; коробку з-під мобільного телефону «Xiomi Mi» A1 Gold Imei № 1 НОМЕР_5 , Imei № НОМЕР_6 ; сім картки оператора мобільного зв'язку Водафон № НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ; сім картки оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 ; сім картку оператора мобільного зв'язку «Київстар» (без зазначення номеру «Діджус»); картку з-під сім картки МТС; картку з-під сім картки «Водафон» № НОМЕР_14 ; картку з-під сім картки «МТС»; картку для виплат «Монобанк» № НОМЕР_15 ; дві коробки з-під стартових пакетів мобільного зв'язку «Водафон»; мобільний телефон марки «IMPRESSION ELEKTRONIKS» із сім карткою оператора мобільного зв'язку «Водафон» Imei № 1 НОМЕР_16 Imei № 2 НОМЕР_17 ; мобільний телефон марки «Xiaomi Mi 9 Lite» Imei № 1 НОМЕР_1 , Imei № 2 НОМЕР_2 із сім карткою мобільного оператора «Водафон» № НОМЕР_18 (а. с. 15-17, 18-20).
Постановою старшого слідчого відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 вказані речі, що вилучені під час обшуку визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020070110000381 (а. с. 26-29).
Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручан¬ня в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «Агосі проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1988 року «Agosi v. UK»). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява №48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).
На підставі вищенаведеного слідчий суддя дійшов висновку, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див, наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A №98).
Отже, з урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно слід задовольнити.
Положеннями ч. 5 ст. 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Керуючись ст. 40, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя
клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за №12020070110000381 від 23 лютого 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на коробку з-під мобільного телефону «Redmi M19 Lite grey» 6 Gb ram 64 Gb rom Imei № 1 НОМЕР_1 , Imei № 2 НОМЕР_2 ; коробку з-під мобільного телефону «Redmi 4x» Dual Sim Dual Standby Fdd-lte Iwcdma Igsm Imei № 1 НОМЕР_3 , Imei № НОМЕР_4 ; коробку з-під мобільного телефону «Xiomi Mi» A1 Gold Imei № 1 НОМЕР_5 , Imei № НОМЕР_6 ; сім картки оператора мобільного зв'язку Водафон № НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ; сім картки оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 ; сім картку оператора мобільного зв'язку «Київстар» (без зазначення номеру «Діджус»); картку з-під сім картки МТС; картку з-під сім картки «Водафон» № НОМЕР_14 ; картку з-під сім картки «МТС»; картку для виплат «Монобанк» № НОМЕР_15 ; дві коробки з-під стартових пакетів мобільного зв'язку «Водафон»; мобільний телефон марки «IMPRESSION ELEKTRONIKS» із сім карткою оператора мобільного зв'язку «Водафон» Imei № 1 НОМЕР_16 Imei № 2 НОМЕР_17 ; мобільний телефон марки «Xiaomi Mi 9 Lite» Imei № 1 НОМЕР_1 , Imei № 2 НОМЕР_2 із сім карткою мобільного оператора «Водафон» № НОМЕР_18 , що належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , заборонивши розпорядження та користування цими речами.
Виконання ухвали покласти на прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 .
Згідно ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1